РОЗДІЛ І Вступ до економічної теорії
Тема 1.2. Зміст основних економічних процесів та явищ
4. Структура виробництва
Виробництво може бути структуроване по-різному. Важливим підходом є його розгляд з точки зору поділу на матеріальне та нематеріальне (див. схему 1.2.5).
Схема 1.2.5
Пояснення до схеми
Матеріальне виробництво охоплює ті підприємства й галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також ті, що виробляють матеріальні послуги (транспорт,
Нематеріальне виробництво охоплює галузі, в яких створюються нематеріальні блага (духовні та інші цінності), а також надаються нематеріальні послуги (охорона здоров’я, освіта, наукове консультування та ін.).
Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг формує сферу послуг.
У розвинутих країнах частка сфери послуг у загальному виробництві переважає. Про це свідчать такі дані початку ХХІ століття:
Великобританія – 74 %
Німеччина – 71 %
Франція – 74 %
США – 73 %
Японія – 62 %
В Україні
Крім поділу на матеріальне та нематеріальне, існує поділ виробництва на первинне, вторинне та третинне (див. схему 1.2.6). Такий підхід не означає, що якійсь сфері надаються переваги. Він лише підкреслює характер зв’язку між сферами.
Схема 1.2.6
Пояснення до схеми
Поділ виробництва на первинне, вторинне та третинне свідчить про те, що одні види виробничої діяльності є похідними від інших.
Первинне виробництво грунтується на безпосередньому привласненні того, що дає людині природа. До первинного виробництва належить сільське господарство (землеробство та тваринництво), гірничодобувна промисловість, золотодобувне виробництво, лісництво, рибальство.
Вторинне виробництво грунтується на первинному і є похідним від нього. Воно охоплює всі галузі обробної промисловості, що створюють засоби виробництва та продукти споживання, а також будівництво.
Третинне виробництво, що є похідним від первинного та вторинного, – це створення різноманітних послуг. Останні поділяються на такі, що обслуговують виробництво, та на особисті.
Сукупність підприємств, що обслуговують виробництво, становить виробничу інфраструктуру. Це – підприємства транспорту, зв’язку, торгівлі, фінансово-кредитної сфери, інформації, реклами тощо.
Послуги виробничого характеру надають оптові та роздрібні торговці, банкір, страховий та рекламний агенти, брокер, водій та зв’язківець.
Соціальна інфраструктура охоплює ті підприємства, які безпосередньо впливають на стан і розвиток окремих людей, надаючи їм нематеріальні форми багатства, і задовольняють соціальні та духовні потреби. Це – охорона здоров’я, фізична культура, освіта, житлово – комунальне і побутове обслуговування, пасажирський транспорт і зв’язок, культура і мистецтво тощо. Отже, в соціальній інфраструктурі створюються соціальні послуги. Праця в цих галузях є суспільно необхідною і корисною. Закономірним є те, що в розвинутих країнах соціальна інфраструктура перетворилася у могутній сектор виробництва, що досить швидко зростає. Зокрема, кількість зайнятих лише у секторі приватних послуг США впродовж 1980-1995 років зросла так: у сфері охорони здоров’я – на 60%, у готельному господарстві – понад 50%, в освіті – на 40%, у роздрібній торгівлі – приблизно на 30%.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)