ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ СОРТУ ТКАНИН

Матеріалознавство швейного виробництва

СОРТНІСТЬ ТКАНИН

ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ СОРТУ ТКАНИН

Сорт – це комплексна оцінка якості готової продукції.

Якість готових тканин визначають у відділах технічного контролю текстильних підприємств відповідно з нормативами стандартів на сортність тканин. Повторно сорт встановлюють на швейних підприємствах з метою перевірки якості сировини, що поступає. Сорт готової тканини визначають за трьома групами показників якості: за фізико-механічними показниками; за міцністю фарбування

та за наявністю дефектів зовнішнього виду тканин.

Показники фізико-механічних властивостей тканин оцінюють проведенням випробувань за стандартними методиками дослідної партії зразків тканин та порівнянням результатів випробувань з нормативами стандартів на тканини даного виду. Основні фізико-механічні властивості та характеристики, які підлягають контролю, це:

– ширина тканини;

– поверхнева щільність;

– лінійна щільність ниток основи та утоку;

– кількість ниток

по основі та утоку;

– міцність;

– видовження;

– усадка та інші.

Тканини першого сорту за основними фізико-механічними показниками повинні відповідати нормативам стандартів.

Для тканин другого сорту допускаються незначні відхилення від мінімальних норм, які встановлені для тканин 1 сорту. Перелік таких показників та величини відхилень, що допускаються, приведені у відповідних розділах стандартів з визначення сортності тканин.

Міцність фарбування тканин визначається її стійкістю до дії сонячного світла, води, поту, прання, тертя, прасування, хімчистки і таке інше, тобто до комплексу факторів, які можуть привести до змінювання забарвлення тканини в процесі експлуатації одягу та догляду за ним. Стійкість фарбування тканин визначають за зміною первинного кольору тканини методом порівняння зразка тканини після відповідного випробування з еталоном кольору. Для цього існує три шкали еталонів:

1.Шкала “синіх еталонів” використовується для визначення ступеня зміни первинного кольору тканини від дії світла та погоди. Стійкість фарбування тканини за даною шкалою оцінюється в 1-5 балів.

2.Шкала “сірих еталонів – 1” використовується для визначення ступеня зміни первинного кольору тканини від дії всіх інших факторів, крім світло-погоди. Стійкість фарбування тканини оцінюється в 1-8 балів.

3.Шкала “сірих еталонів -2” використовується для визначення ступеня зафарбування зразка білої тканини від тканини, що випробується, при їх спільних обробках: пранні, хімічній чистці і таке інше. Стійкість фарбування тканини за даною шкалою оцінюється в 1-8 балів.

Показник стійкості фарбування всіх тканин, крім вовняних, віднесений до групи фізико-механічних показників і оцінюється разом з ними.

Дефекти зовнішнього виду тканин поділяються на місцеві та поширені.

Місцеві дефекти – це дефекти, які мають невеликі розміри та розташовані локально, на обмеженій ділянці тканини.

Поширені дефекти мають великі розміри та можуть займати велику площу, бути розташованими по всій ширині тканини або займати значну частку її довжини.

Це такі дефекти, як забрудненість, різновідтінковість, смугастість, растраф та інші. Поширені дефекти віднесені до категорії грубих дефектів і не допускаються в тканинах 1 сорту.

Дефекти зовнішнього виду тканин можуть виникати при використанні дефектної пряжі або ниток, в процесах ткацтва та оздоблення тканин. Дефекти виявляються в процесі перегляду тканини на бракувальних верстатах. При цьому складаються розбраковочні відомості з кожного куска тканини, в яких вказуються дефекти, які були виявлені, та їх оцінка. Перелік дефектів, їх коротка характеристика за розмірами та відповідна штрафна оцінка представлені в таблицях додатків в стандартах з визначення сортності тканин.




ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ СОРТУ ТКАНИН