Педагогічна психологія: навчальний-методичний посібник
Розділ 4
5 ПСИХОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ ПЕРЕВИХОВУВАННЯ Й ПСИХОКОРЕКЦІЇ
5.3. Акцентуації характеру як причина важковиховуваності
У вітчизняній педагогічній психології добре зарекомендував себе підхід до “важких” вихованців, що базується на виділенні різних категорій “акцентуацій характеру”. Вихідним для цього підходу є розуміння акцентуації характеру як крайніх, граничних варіантів норми, за яких окремі риси характеру надмірно посилені. Унаслідок цього людина демонструє
Гіпертимний
Найчастіше акцентуації характеру оформлюються у підлітковому віці в період пубертатної кризи. Залежно від ступеня вираженості їх поділяють на явні й приховані. Вони рідко існують як “чисті” типи. Найчастіше тут має місце поєднання кількох девіацій. Важливо усвідомити, що виникнення явної акцентуації характеру, навіть за умов певної внутрішньої схильності до неї, не є фатальністю. Вирішальну роль тут відіграють особливості виховного середовища, в якому опиняється особистість такої дитини. На сьогодні встановлено достовірно значущі залежності між вірогідністю прояву деяких акцентуацій і певним типом неправильного сімейного виховання. Залежність акцентуації від типу неправильного сімейного виховання виглядає таким чином:
Тип акцентуації | Тип неправильного виховання |
Циклоїдний | Скривдження, приниження близькими |
Лабільний | Гіперпротекція або емоційне відкидання |
Психастенічний | Підвищена відповідальність, домінуюча гіперпротекція |
Шизоїдний | Жорстокі взаємостосунки |
Епілептоїдний | Жорстокі взаємостосунки або потуральна гіперпротекція |
Істероїдний | Потуральна гіперпротекція (сімейний кумир) |
Нестійкий | Гіпопротскція (бездоглядність) |
Гіпертимний | Гіпопротекція Або домінуюча гіперпротекція |
Кожна з наведених акцентуацій, будучи наявною в структурі характеру, ініціює певні форми девіантної поведінки вихованця. Відповідно до цього корекційну роботу з такими проблемами треба розгортати за двома напрямами:
– робота з батьками, спрямована на усунення або принаймні пом’якшення психотравмуючих ситуацій, якщо при обстеженні виявляється, що дитина соціалізується у негармонійній родині;
– активне навчання підлітків розпізнаванню тих ситуацій, у яких вони є найуразливішими з огляду на наявний тип акцентуації.
Аналізуючи цей напрям корекційної роботи з підлітками-акцентуантами, можна виділити три основні цілі:
– навчити підлітка впізнавати складні для нього ситуації;
– сформулювати здатність побачити ті ситуації збоку, навчити підлітків аналізувати, використовувати досвід власних помилок;
– розширити діапазон можливих способів поведінки підлітка у складних для нього ситуаціях, оскільки стандартність, стереотипність поведінки – це те головне, що характеризує поведінку людини, коли до неї пред’являють вимоги, відповідати яким вона не готова.
Метод групової гри є оптимальним для реалізації таких психокорекційних цілей. У ході його застосування підлітки розігрують важкі для кількох типів акцентуацій ситуації. Наприклад, пропозиція випити перед дискотекою. Роль приятеля – провокатора грає психолог – психотерапевт, який наполегливо переконує героя та інших учасників реалізувати цей або інший асоціальні наміри. Після того, як усі учасники спробують себе у ролі головного героя, результати узагальнюються через прописування на дошці всіх аргументів “приятеля”, обговорювання того, хто й до яких аргументів виявив особливу чутливість. І далі виробляються оптимальна стратегія поведінки для підлітка з певною акцентуацією.
Ще один перспективний напрям роботи з такими підлітками – врахування особливостей їхнього характеру при плануванні щодо них відповідної виховної роботи. Так, демонстративну особистість корисно притягнути до сценічно-творчої діяльності в якомусь театральному гуртку, учневі – шизоїдові, навпаки, будуть корисними види інтелектуальної або фізичної роботи, що вимагають не участі у багатолюдних заходах, а поглиблених індивідуальних занять (наприклад, творення комп’ютерних програм), а гіпертимові більше підійде організаційна робота.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)