Концепція популяційно-видового рівня ❤️ Довідник з екології

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ

Розділ 12. ПОПУЛЯЦІЙНО-ВИДОВИЙ РІВЕНЬ ОХОРОНИ ЖИВОЇ ПРИРОДИ

12.1. Концепція популяційно-видового рівня

Живу природу (біоту) утворюють численні види рослин і тварин. За приблизними даними, на земній кулі нараховується до 500 тис. видів рослин і до 1,5 млрд. видів тварин. Кожен вид живих організмів характеризується властивими йому рисами зовнішньої і внутрішньої будови, способом життя, своїми екологічними вимогами і, відповідно, відіграє різну роль у житті біосфери.

Біологічна різноманітність рослинного

і тваринного світу забезпечує екологічну рівновагу, стійкість і стабільність біосфери. Кожен біологічний вид – це неповторний витвір природи, який містить інформацію багатьох поколінь предків. Розшифрування її має винятково важливе наукове та практичне значення. Проблема збереження їхнього генофонду повинна вирішуватися на базі сучасного розуміння структури виду, згідно якого види є сіткою взаємозв’язаних популяцій, розміщених на території його ареалу. Кожна з них по – своєму адаптована до конкретних екологічних умов середовища існування (проживання, місцезростання), чим забезпечує можливість

існування виду. Популяції та види становлять цілісні біосистеми, утворені сукупністю особин, здатних обмінюватись генетичною інформацією в процесі розмноження. На популяційно-генетичному рівні здійснюється процес еволюції, виникнення і зникнення видів. Тому Для вирішення проблем охорони живої природи та її видового складу популяційно-видовий рівень є найважливішим. Під охороною видів розуміють необхідність збереження всієї сукупності внутрішньовидових форм і популяцій в комплексі із середовищем їхнього існування. Зникнення не тільки багатьох популяцій, але й видів (родів) живих організмів може спричинити втрату потенціально дуже цінного генетичного матеріалу.

Для існування виду перспективними є популяції, що містять у своєму складі різні вікові групи, з перевагою молодих, здатних до розмноження особин.

Сукупність історично сформованих на певній території видів рослин становить флору, а видів тварин – фауну. Різноманітність і своєрідність флори і фауни окремих регіонів і географічних зон визначається різноманітністю геологічних, орографічних, грунтових та кліматичних умов, а також такими факторами, як географічна ізоляція, міграція, вимирання, стихійні природні явища. В даний час до цих факторів приєдналась активна позитивна і негативна за впливом на живу природу діяльність людини.

Серед видів дикої флори і фауни виділяють категорії аборигенні (автохтонні) і інтродуковані, реліктові та ендемічні.

Аборигенні (автохтонні) – це види, що живуть там, де вони виникли в процесі еволюції (качконіс і евкаліпт – у Австралії; мурахоїд і дика картопля – у Південній Америці та ін.). Такими є види, що становлять основу регіонального світу живої природи.

Інтродуковані (інтр оду центи) – це види, перенесені з інших місцевостей у регіони (географічні області), де вони раніше не зустрічались. Ті з них, які успішно адаптуються до нових екологічних умов, якщо останні не дуже різко відхиляються від умов їх попереднього поширення, поповнюють видовий склад флори і фауни нових регіонів.

Релікти (від лат. Relictum – залишок) – це види рослин і тварин, які залишились існувати на певних територіях з минулих геологічних епох (тис ягідний, плаун звичайний, копитняк європейський, хохуля звичайна, перев’язка та ін.).

Заслуговують на увагу Ендемічні види (від грецьк. Endemos – місцевий). До них віднесені види рослин і тварин, поширення яких обмежене певною місцевістю. Таких видів особливо багато у географічно ізольованих місцевостях (у високих горах, на островах, в озерах, в Австралії) та серед видів з обмеженими можливостями до розселення.

Внаслідок сумісної дії природних і антропогенних факторів формується змішана флора і фауна регіонів.

Отже, для вирішення проблем охорони видового багатства живої природи важливі знання генетичного матеріалу і поширення окремих її видів на території основних та інших регіонів.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Концепція популяційно-видового рівня - Довідник з екології

Схожі записи:

СУКЦЕСІЯ ЕКЗОДИНАМІЧНА Екологія – охорона природи СУКЦЕСІЯ ЕКЗОДИНАМІЧНА – сукцесія, причини якої поза самим угрупованням....
САМООЧИЩЕННЯ ПРИРОДНИХ ВОД Екологія – охорона природи САМООЧИЩЕННЯ ПРИРОДНИХ ВОД – здатність водяних організмів розкладати орг. речовини, що містяться у воді. Головну роль у С. п. в. відіграє...
ЗАБРУДНЕННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ – надходження в атм. повітря, воду та грунт біол., фіз. та хім. агентів, що погіршують характеристики середовища, яке...
МАЛІ-СКРЕБ Екологія – охорона природи МАЛІ-СКРЕБ – зарості чагарникових евкаліптів в Австралії....
ГЕЛІОСТАНЦІЯ Екологія – охорона природи ГЕЛІОСТАНЦІЯ – екологічно чиста електр. силова станція, функціонування якої пов’язане з використанням сонячної енергії....
ФЕРОМОНИ Екологія – охорона природи ФЕРОМОНИ – біологічно активні речовини, що виділяються тваринами в навколишнє середовище і специфічно впливають на поведінку, фізіол. та емоційний стан або...
ШКАЛА РОЗПОДІЛУ ДЕРЕВ (КРАФТА) Екологія – охорона природи ШКАЛА РОЗПОДІЛУ ДЕРЕВ (КРАФТА) – розподіл дерев однієї популяції за ступенем їх життєвості та панування. Використовується під час проведення ліс. таксації...
МІКРОТЕРМ Екологія – охорона природи МІКРОТЕРМ – організм, який розвивається при порівняно низьких т-рах середовища, здатний завершувати життєвий цикл за умов короткого та холодного літа (більшість...
АБІОЦЕН Екологія – охорона природи АБІОЦЕН – сукупність абіотичних елементів місця помешкання....
ІНЖЕНЕРІЯ ГЕННА Екологія – охорона природи ІНЖЕНЕРІЯ ГЕННА – розділ молек. генетики, що вивчає цілеспрямоване створення in vitro нових форм живого шляхом безпосередньої зміни їхнього ген. апарату....
ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ ЕКОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ ЕКОЛОГІЧНЕ – докази ймовірної відсутності несприятливих екол. наслідків втілення конкретного проекту. Має ймовірнісний характер, в його основі Лежать первинна...
БУФЕРНІСТЬ ГРУНТУ Екологія – охорона природи БУФЕРНІСТЬ ГРУНТУ – здатність грунту зберігати кислотність (реакцію) середовища практично сталою під дією кислот і лугів. Так, чорноземи мають буферність 5-8...
БОТАНІЧНИЙ САД Екологія – охорона природи БОТАНІЧНИЙ САД – територія, призначена для вирощування і вивчення різних рослинних організмів та їх угруповань у типових екол. умовах. У Б....
ЯРУСНІСТЬ Екологія – охорона природи ЯРУСНІСТЬ – вертикальне розшарування рослинного угруповання на шари, яруси та ін. структ. або функц. частини. Розрізняють надземну й підземну Я. Найчіткіше...
ВИД ВРАЗЛИВИЙ Екологія – охорона природи ВИД ВРАЗЛИВИЙ – вид, морфофізіол. та (чи) поведінкові особливості якого роблять його представників легкими жертвами людини або незначних змін довкілля (напр.,...
ЧАКО Екологія – охорона природи ЧАКО – території з парковим ландшафтом на межі тропічних лісів та саван (кампосів) Пд. Америки....
УПРАВЛІННЯ СИСТЕМНЕ Екологія – охорона природи УПРАВЛІННЯ СИСТЕМНЕ – саморегуляція прир. системи на основі речовинно-енергет. та інформаційних прямих і зворотних зв’язків між підсистемами та ін. її частинами,...
САМООЧИЩЕННЯ Екологія – охорона природи САМООЧИЩЕННЯ – ліквідація забруднень абіотичними чинниками середовища і в ході життєдіяльності організмів....
ПРАВИЛО ВІДПОВІДНОСТІ УМОВ СЕРЕДОВИЩА ГЕНЕТИЧНІЙ ВИЗНАЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ВІДПОВІДНОСТІ УМОВ СЕРЕДОВИЩА ГЕНЕТИЧНІЙ ВИЗНАЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ – вид будь-яких живих організмів може існувати доти та настільки, наскільки навколишнє прир. середовище...
АЛЬГІЦИД Екологія – охорона природи АЛЬГІЦИД – хім. сполука, що використовується для знищення водоростей (сульфат міді, діурон)....
ЗООХОР(И) Екологія – охорона природи ЗООХОР(И) – рослини і гриби, насіння, спори і зачатки яких поширюються тваринами (зоохорія). Напр., малина, бузина, вишня, черешня, дуб, кедр, омела...
ПАМ’ЯТКА ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ Екологія – охорона природи ПАМ’ЯТКА ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ – пам’ятка культури (іноді навіть місто, як напр., місто Котор у Югославії) або унікальна за властивостями прир. територія...
ЕКСПЕРТИЗА ПРОЕКТУ ПІДПРИЄМСТВА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ЕКСПЕРТИЗА ПРОЕКТУ ПІДПРИЄМСТВА ЕКОЛОГІЧНА – визначення вірогідних екол. наслідків передбачуваного будівництва певного підприємства відносно бажаного і припустимого стану середовища життя людей....
ЗАПАСИ ДЕРЕВИНИ Екологія – охорона природи ЗАПАСИ ДЕРЕВИНИ – маса деревини на корені незалежно від можливостей та доцільності її вилучення з госп. метою. 3. д. у світі...
БІОСТРОМА Екологія – охорона природи БІОСТРОМА – шар живої речовини, за В. І. Вернадським, – “плівка життя”, найдієвіший горизонт біосфери, де зосереджена основна маса живих організмів...
СЕРЕДОВИЩЕ ГЕОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ ГЕОЛОГІЧНЕ – комплекс геоморф., геофіз. та геохім. умов, у яких існує організм, у т. ч. людина та її госп-во....
РУДЕРАЛЬНІ РОСЛИНИ Екологія – охорона природи РУДЕРАЛЬНІ РОСЛИНИ – рослини, що ростуть на сміттєзвалищах....
ЕКСПЛЕРЕНТИ Екологія – охорона природи ЕКСПЛЕРЕНТИ – види рослин, які здатні швидко захоплювати незайняті території і вільні ділянки (котловани, насипи, дамби тощо). Серед Е. переважають однорічні...
ОСНОВНИЙ ГЕОХІМІЧНИЙ ЗАКОН Екологія – охорона природи ОСНОВНИЙ ГЕОХІМІЧНИЙ ЗАКОН (В. М. ГОЛЬДШМІТА) – див. Закон геохімічний основний (В. М. Гольдшміта)....
ПРИНЦИП КАТАСТРОФІЧНОГО ПОШТОВХУ Екологія – охорона природи ПРИНЦИП КАТАСТРОФІЧНОГО ПОШТОВХУ – глобальна прир. або прир.-антроп. катастрофа (зближення Землі з ін. великим космічним тілом, зіткнення з астероїдом, різка зміна...
ГАММА-СПЕКТРОМЕТР Екологія – охорона природи ГАММА-СПЕКТРОМЕТР – прилад для вимірювання енергії (енергетичного спектра) гамма-випромінювання, що є короткохвильовим ел.-магн. випромінюванням з довжиною хвилі < 10 8 см....
РАДІАЦІЯ ПРЯМА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ ПРЯМА – променистий потік, що безперешкодно досягає поверхні прир. або штучних тіл, від джерела випромінювання (сонце, електролампа тощо). Відповідні частини...
ЕКОЛОНОМІЯ Екологія – охорона природи ЕКОЛОНОМІЯ – синтетична (міжгалузева) дисципліна, що вивчає заг., в основному іст., екол.-соц.-екон. закономірності розвитку глобальної системи “суспільство – природа”....
АЕРОДИНАМІКА Екологія – охорона природи АЕРОДИНАМІКА – розділ аеромеханіки, який вивчає закони руху повітря і сили, що виникають на поверхні тіл, відносно яких відбувається цей рух....
ЗОНА ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА ГЕОГРАФІЧНА, зона ландшафтна – велика територія, частина фіз.-геогр. поясу з особливим характером фіз.-морфол. процесів, особливими типами клімату, рослинності, грунту та...