Історія педагогіки України
Розділ IV
ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII-XIX ст.
3. Педагогічна діяльність Миколи Пирогова
Микола Іванович Пирогов (1810 – 1881) – основоположник воєнно – польової хірургії, видатний вчений, педагог, громадський діяч. Закінчив Московський університет. Поглиблював знання уДерптському, Берлінському та Геттінгенському університетах. Працював у Дерптському університеті та Петербурзькій медико-хірургічній академії. Під час Кримської війни 1854 – 1855 рр. брав участь в обороні Севастополя. З організованою
Початкове сімейне виховання дітей дошкільного віку Микола Пирогов вважав тим ступенем, з якого починає формуватися моральна людина, тією основою, на якій будується подальша шкільна освіта. Думки про виховання моральної людини з самого раннього віку, про відповідальну роль матері в початковому сімейному вихованні дітей, про ідеал матері – виховательки зародилися в нього задовго до опубліку-вання статті “Вопросы жизни”. Вони були висловлені ним у листах до своєї майбутньої дружини ще в 1850 р. Головне призначення матері, стверджував Пирогов, повністю віддавати себе сім’ї, вихованню дітей. “Жінка повинна бути підготовлена до виховної діяльності”, – писав він. – “Неоціненне щастя бути вихованим в перші роки життя дитини освіченою матір’ю, яка знала б і розуміла почесність свого покликання. Щоб виконати це покликання, матері необхідно постійно прагнути до самовиховання і самоосвіти”. Він високо підносив роль жінки в суспільстві. Критикував недоліки жіночої освіти.
“Вони – жінки – головні будівничі суспільства. Наріжний камінь закладається їхніми руками”, – наголошував Микола Пирогов і наполягав на тому, що мати має бути оточена особливою увагою та повагою суспільства.
Микола Пирогов вказував на необхідність бережного і уважного ставлення до дітей, розум і серце яких під впливом виховання і навчання, подібно м’якому воску, можуть набувати різних форм. Вчитель мусить прозорливим і спостережливим оком помічати дії дитини, її природні нахили, розвивати їх чи стримувати й надавати їм іншого спрямування. В сімейному вихованні, зазначав Микола Пирогов, більше можливостей для керування індивідуальним розвитком дитини, ніж у школі, і ці можливості потрібно обов’язково використовувати в повній мірі.
Найважливішим виховним прийомом, важелем початкової освіти він вважав дитячі ігри. Замість недолугих іграшок, які псують дитячу уяву, треба запропонувати дітям ігри, що розвивають кмітливість та дають багато нових і важливих знань.
Ці погляди Миколи Пирогова мали велике значення для дошкільної педагогіки другої половини XIX ст., зокрема, ідею реальної освіти дітей дошкільного віку було використано при складанні програм і методичних розробок ігор, занять, спостережень за природою.
Микола Пирогов вважав обов’язковим виховання і навчання рідною мовою, виступав за зв’язок школи з життям. На його думку, навчання дітей грамоти слід починати з шестирічного віку. Для розвитку мислення дітей важлива не тільки наочність, а й слово. Дар слова – це єдиний і неоціненний засіб дійти до суті значно глибше, ніж одним зовнішнім сприйманням. Микола Пирогов стверджував, що наочність і слово треба застосовувати в тісному взаємозв’язку.
Ідеї Миколи Пирогова справили значний вплив на розвиток вітчиз няної педагогічної науки й народної освіти, їх активно підтримували у своїй освітньо-педагогічній діяльності вчителі, методисти, просвітителі народних мас. Протягом п’яти років перебування на посаді попечителя навчальних округів Микола Пирогов зробив дуже багато для того, щоб пробудити в освітян і широкої громадськості прагнення до організації навчально-виховної системи. Для цього він запровадив нові форми і способи заохочення методичних пошуків учителів, підніс значення гімназійних рад.
Заслугою просвітителя – гуманіста було й те, що в Києві, а потім і в інших містах України, за його безпосередньої участі було засновано недільні та вечірні школи для дорослого населення.
Микола Пирогов виявив себе як гуманний реформатор, противник казенної педагогіки, він захищав загальнолюдський характер освіти, виступав за забезпечення наступності навчання у школах різних ступенів. Його реформи сприяли заміні дисципліни солдатської моральною, обмежували свавілля начальників від освіти.
Велику увагу Микола Пирогов приділяв змісту навчання, його фор-мам і методам. Він був прихильником розвивального навчання. Наго лошував на нерозривності навчання і виховання. Школа, вважав він, зобов’язана готувати “істинну людину”, з широкими науковими знан-нями, високими моральними переконаннями, твердою волею, здатністю встояти проти “зваб сучасного суспільства”, кар’єризму, особистої вигоди. Микола Пирогов виступав за поширення освіти серед жінок та виховання їх як майбутніх матерів.
Прагнучи об’єднати два основні напрями загальної освіти – класичний і реальний, Микола Пирогов у своїх статтях висловлював думку про необхідність запровадження нової шкільної системи і структури загальноосвітньої школи. Намагаючись пояснити принцип єдиної школи, він рекомендував таку систему шкільної освіти:
– елементарна (початкова) школа (2-річне навчання);
– класична і реальна прогімназії (4-річне навчання);
– класична і реальна гімназії (5-річне і 3-річне навчання);
– університет та інші вищі навчальні заклади.
Формам і методам навчання в школах, гімназіях та університетах Микола Пирогов присвятив багато статей. Зокрема, цікаві думки висловлював він про екзамени в школах, під час яких допускалося багато формалізму. Учні, яких не привчали до сумлінної систематичної розумової праці, усі програми лишали для вивчення на час перед екзаменами. Це створювало перевантаження, призводило до поверхового засвоєння навчального матеріалу. Контроль і перевірка знань, наголошував Микола Пирогов, мають бути постійними. Він заперечував перевідні екзамени і оцінку знань учнів за балами.
У зв’язку з цим висувалися вимоги щодо належної підготовки та перепідготовки вчителів – вихователів: вони повинні завжди дбати про підвищення свого методичного рівня, обмінюватися досвідом роботи, бути прикладом в усьому для учнів. Усі вчителі гімназій повинні мати університетську освіту і додатково періодично навчатися на курсах. У ставленні до дітей М. Пирогов вимагав гуманності та сердечності. Його реформи в галузі освіти реакціонери називали “конституційними порядками”. Вони не сприйняли нововведень, запроваджених Миколою Пироговим у Київському навчальному окрузі та Київському уні-верситеті. І хоча на перших порах цар двічі схвалив плани навчального управління, запропоновані Миколою Пироговим, згодом за доносами і на вимогу київського генерал-губернатора князя І. Васильчикова монарх відправив його у відставку.
Київська громадськість влаштувала Миколі Пирогову урочисті проводи, які продемонстрували схвалення передовою інтелігенцією прогресивних педагогічних ідей та заходів, спрямованих на демократичне реформування системи освіти. У зв’язку з цим слід згадати виступ Михайла Драгоманова на загальних студентських зборах, організованих на підтримку попечительської діяльності Миколи Пирогова. Шкода того суспільства, в котрому гуманність поряд із законом здається свавіллям, сказав М. Драгоманов.
Практична освітня діяльність, передові погляди Миколи Пирогова відіграли значну роль у розвитку вітчизняної педагогічної думки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)