Історія педагогіки України
Розділ VI
ОСВІТА Й ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ ЗА РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ
3. Педагогічна спадщина Антона Макаренка
Антон Семенович Макаренко (1888 – 1939) – педагог, письменник, публіцист. Народився в м. Білопіллі (тепер Сумська область) в сім’ї робітника залізничних майстерень. Навчався в Кременчуцькому міському училищі, потім на однорічних педагогічних курсах, які готували вчителів початкової школи. Після закінчення курсів з 1905 по 1914 р. працював учителем Крюківського, Долинського залізничних училищ.
1917 р. Антон Макаренко із золотою медаллю закінчив Полтавський учительський інститут. У постанові педагогічної ради інституту записано: “Антон Макаренко – видатний вихованець за своїми здібностями, знаннями, розвитком і працьовитістю. Особливий інтерес виявив до педагогіки та гуманітарних наук, з яких багато читав і писав чудові твори. Буде дуже добрим викладачем усіх навчальних предметів, особливо історії і російської мови”.
У
У 1926 р. Антон Макаренко приєднав до колонії дитячу установу в селищі Куряжі біля Харкова. З кінця 1927 р. він керував дитячою трудовою комуною ім. Ф. Дзержинського, заснованою в передмісті Харкова. Організація роботи колоній та комун для неповнолітніх була новою справою для системи виховання молодої радянської країни. До неповнолітніх правопорушників Антон Макаренко ставився як до дітей, що потрапили в біду, і весь свій талант педагога спрямовував на повернення їх до повноцінної суспільно корисної діяльності. Поєднуючи загальну, політехнічну і професійну освіту, готував комунарів до практичної діяльності.
На початку 30-х років паралельно з роботою в комуні Антон Макаренко багато уваги й сил приділяє творчій і літературній діяльності, узагальнює свій педагогічний досвід. У 1935 р. його переводять на посаду начальника відділу дитячих трудових колоній Народного комісаріату внутрішніх справ УСРР. У 1936 р. він пише рекомендації з питань організації виховної роботи, адресовані широкому колу працівників дитячих будинків і трудових колоній. Восени 1936 р. Антонові Макаренку доручають налагодити виховний процес у трудовій колонії в Броварах, під Києвом.
З 1937 р. Антон Макаренко живе у Москві, багато пише та видає низку педагогічних творів, які зацікавили фахівців.
Його педагогічну спадщину становлять понад 150 творів (романи, повісті, оповідання, п’єси, сценарії, педагогічно-публіцистичні статті), в яких висвітлено новаторську практику, теоретичні положення та сформульовано оригінальні творчі висновки.
У трудовій комуні ім. Ф. Дзержинського була середня загальноос вітня школа і робітничий факультет. У добре обладнаних навчально-виробничих майстернях вихованці виготовляли фотоапарати “ФЕД” і електричні свердла. Працювали різні гуртки і студії, проводилася велика культурно-освітня робота серед комунарів (театр, клуб, кіно, оркестр, бібліотека, читальня, спортивно-фізкультурні секції, газета – багатотиражка), організовувались екскурсійно – туристські походи і військово-спортивні ігри. Комунари поєднували навчання в школі й на робітфаці з виробничим навчанням та продуктивною працею.
Вихованці комуни виконували виробничі завдання та інші види суспільно корисної праці у складі зведених різновікових загонів, очо люваних командирами. Рада командирів і Антон Макаренко керували життям комуни через загальні збори комунарів. У комуні панувала сувора і свідома дисципліна, організованість, розумна “воєнізація” (без муштри).
Завдання всебічного розвитку дітей і молоді Антон Макаренко вба чав у поєднанні фізичного, розумового, морального, естетичного, трудового виховання і політехнічного навчання. Його виховні ідеї відповідали змісту і завданням радянської педагогіки. Водночас вони є свідченням обізнаності українського педагога з працями видатних вітчизняних і зарубіжних філософів, психологів.
У своїх творах – “Педагогічна поема”, “Прапори на вежах” та ін. – Антон Макаренко яскраво і переконливо показав значення фізичного виховання дітей і молоді як складової всебічного розвитку людини. Він накреслив широку програму фізичного загартування, яка передбачала створення відповідних санітарно-гігієнічних умов, додержання правильного режиму життя і харчування, використання природних факторів, організацію відпочинку, заняття гімнастикою, акробатикою, тенісом, волейболом, футболом, верховою їздою, парашутним спортом, стрільбою, лижами, плаванням. Великого значення педагог надавав естетичному оформленню різних видів фізичного виховання і масової фізкультурно-спортивної роботи.
Загальноосвітня школа в колонії ім. М. Горького та в комуні ім. Ф. Дзержинського працювала за навчальними планами і програмами Наркомосу України. У зміст навчання Антон Макаренко вносив і деякі зміни, зокрема запровадив вивчення основ промислового і сіль-ськогосподарського виробництва, організував роботу вихованців у різних навчальних майстернях, цехах, підсобних підприємствах, в яких колоністи і комунари набували добру загальноосвітню і професійну підготовку.
У школах колонії ім. М. Горького і комуни ім. Ф. Дзержинського Антон Макаренко сам давав зразкові уроки, часто відвідував уроки ін ших вчителів. На обговорення педагогічної ради школи ставив важливі методичні питання, багато працював над вивченням передового педагогічного досвіду.
Як педагог і психолог він глибоко аналізував усі явища виховного процесу: підготовку вчителя до уроків, процес навчання на уроках, пояснення нового матеріалу і перевірку знань учнів, поведінку учнів на уроках, засвоєння навчального матеріалу, вияв здібностей, професійних нахилів.
Життя дітей і молоді, їхня мораль і етика, підкреслював Антон Макаренко, повинні відповідати сучасним вимогам життя. Великого зна чення він надавав вихованню в дітей і молоді свідомої дисципліни, яку розумів як “дисципліну боротьби і подолання труднощів” і розглядав у тісному зв’язку з вихованням волі, мужності та характеру. Антон Макаренко визначив методи дисциплінування: переконання, пояснення, громадська думка, авторитет старших, приклад педагогів і батьків, добрі традиції школи, чіткий режим і внутрішній розпорядок у школі, різні форми морального заохочення і покарання.
Основоположним науковим доробком Антона Макаренка є теорія виховання дітей і молоді в колективі, для колективу і через колектив. Діяльність колективу багатоаспектна і різноманітна за змістом. Вона має організовуватись за “принципом паралельної дії”, що передбачає вплив на окрему особу через колектив, і “принципом індивідуальної дії” – вплив вихователя безпосередньо на одного вихованця. Аитон Макаренко вказував на необхідність створення міцного педагогічного та загальношкільного колективів, без яких неможлива нормальна робота школи.
Саме цей методичний інструментарій був вирішальним у перевихованні неблагополучних малолітніх дітей, підлітків, юнаків.
Антон Макаренко виступав проти частої зміни складу педагогів. На його думку, сталість педагогічного колективу повинна бути однією з найголовніших турбот органів народної освіти, керівників шкіл і гро мадських організацій.
У педагогічній системі Антона Макаренка особливе місце посідає трудове виховання дітей і молоді, підготовка їх до самостійного життя і практичної діяльності. Трудове виховання, на його думку, – це важливий засіб всебічного розвитку людини, формування активних будівників соціалізму. Спираючись на досвід своїх попередників, Антон Макаренко сміливо брався за розв’язання педагогічних проблем. Любов до праці та вміння працювати, зазначав він, не даються людині від природи, не передаються спадково, а виховуються в дитячі та юнацькі роки. У статті “Виховання в праці” Антон Макаренко писав: “Тільки участь у колективній праці дає змогу людині виробити правильне моральне ставлення до інших людей, родинну любов і дружбу до кожного трудящого, обурення і осуд у ставленні до ледаря, до людини, яка ухиляється від праці”.
Надаючи великого значення особистості педагога – вихователя, Антон Макаренко висував до нього певні вимоги. Зокрема, він повинен мати добру загальноосвітню, професійну і педагогічну підготовку, бути ініціативним, активним, енергійним, життєрадісним, гуманним і чуйним, вимогливим до себе і до вихованців, працювати творчо, “з вогником”, уміти аналізувати свою роботу і вивчати досвід інших фахівців, не боятися труднощів, мати педагогічний такт. Щоб стати добрим педагогом, треба багато працювати над собою.
“Те, що ми називаємо високою кваліфікацією… знання, уміння, майстерність, золоті руки, небалакучість і цілковита відсутність фрази, постійна готовність до роботи – ось що захоплює дітей найбільше. А коли у педагога немає цих якостей, коли він тільки вимагає від учнів, кричить на них, не знає предмета, якого навчає учнів, буває дуже “добрим”, але свого діла не знає, – тоді у такого педагога все закінчується “браком”, – наголошував Антон Макаренко в “Педагогічній поемі”.
У “Книзі для батьків”, яка є своєрідною енциклопедією сімейного виховання, чимало місця відведено педагогіці дошкільного дитинства. Антон Макаренко зазначав, що трудове виховання потрібно починати в дошкільні роки. Трудова участь дітей у житті сім’ї повинна починатися дуже рано і в доступній дітям формі – у грі. З віком трудові доручення слід ускладнювати і відокремлювати від гри. Праця не повинна перетворюватися у гру. Він радив батькам долучати дітей до постійних господарських справ, не робити за них те, що малята спроможні зробити самі.
Лінощі, вважав Антон Макаренко, розвиваються через неправильне виховання, коли батьки не привчають дитину переборювати перешко ди, не викликають у неї інтересу до сімейного господарства, до праці, до тієї втіхи, яку завжди приносить праця.
Чимало уваги Антон Макаренко приділив дитячій грі, надаючи їй важливого значення в житті дитини. Яка дитина у грі, такою багато в чому вона буде і в роботі, коли виросте, зазначав педагог.
Щоб керувати грою дитини та виховувати її у грі, батьки повинні добре розуміти, що таке гра і чим вона відрізняється від роботи. Мака-ренко справедливо відзначає, що у дітей дошкільного віку між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає. Хороша гра подібна до хорошої роботи. Кожна хороша гра передбачає насамперед робоче зусилля та зусилля думки. Гра без зусилля, без активної діяльності – погана гра. У грі така сама відповідальність, як і в роботі. Звичайно, у грі хорошій, повчальній. Батьки повинні скеровувати дитячу гру, стежити, щоб вона не ставала єдиним прагненням дитини, щоб не захоплювала її на шкоду громадській меті, а сприяла вихованню тих психічних і фізичних навичок, які потрібні для роботи.
А найголовніше в дитячій грі – добитися, щоб дитина справді гралася, творила, будувала, комбінувала, щоб не бралася за інше заняття, не закінчивши першого; щоб у кожній іграшці вона вбачала певну, потрібну для майбутнього, цінність, берегла її.
Вихованню дитини дошкільного віку в сім’ї Антон Макаренко надавав особливого значення, оскільки головні засади формування людини закладаються до 5-ти років, вони становлять 90 % усього виховного процесу.
Антон Макаренко збагатив вітчизняну педагогіку новими ідеями, які практично реалізовував у власній виховній роботі. Його педагогічна спадщина пронизана почуттям відповідальності за майбутнє молодого покоління. Вона має принципове значення для розвитку теорії і практики світової та вітчизняної педагогіки.
Відкриття Антона Макаренка в педагогіці випередили свій час. Його ідеї та рекомендації в галузі виховання мали чималу цінність в період становлення педагогіки як науки та розвитку практики суспільного виховання. Вони не втратили свого значення й нині.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)