§11. Малі тіла Сонячної системи
7. Планети-карлики
Уперше цей новий клас тіл Сонячної системи визначили у серпні 2006 р. на з’їзді Міжнародного Астрономічного Союзу (МАС) у Празі. Тоді ж було змінено статус Плутона, який до цього був дев’ятою планетою Сонячної системи: відтепер він став першою планетою-карликом. Після відкриття Нептуна у 1846 р. (див. §4) майже ціле століття астрономи шукали дев’яту планету, яка могла викликати невеликі збурення орбіти Урана, бо гравітаційним впливом Нептуна можна пояснити тільки 98% збурень орбіти цієї
Тільки 18 лютого 1930 р. в Ловеллській обсерваторії (США) Клайд Том бо відкрив невідому планету, яка отримала назву Плутон на честь міфічного бога підземного царства.
У 1978 р. астрономи звернули увагу на те, що на фотографії Плутона видно невеликий виступ на його дискові. Продовжуючи спостереження, учені дійшли висновку, що у Плутона є супутник, який отримав назву Харон. Він обертається навколо планети з періодом 6,4 доби. У 2006 р. за допомогою космічного телескопа Габбла були відкриті ще два невеликі супутники Плутона – Нікс і Гідра. У зв’язку з тим, що Плутон має дуже витягнуту орбіту з великим,
Рис. 11.11. Плутон, Харон, Ерида
Набагато менший за інші планети Сонячної системи, деякі астрономи вважають, що Плутон був колись супутником Нептуна, адже Юпітер, Сатурн, Нептун і Земля мають набагато більші за нього супутники. Статус Плутона як планети поступово ставав підозрілим ще й тому, що його орбіта нахилена під значним кутом до площини екліптики у порівнянні з будь-якою планетою Сонячної системи і трохи нагадує орбіти комет.
У 1951 p., аналізуючи орбіти комет, астроном Ж. Койпер передбачив існування за Нептуном поясу астероїдів, який тепер офіційно назвали поясом Койпера. Астрономічні спостереження за допомогою сучасних телескопів підтвердили цю гіпотезу у 1990 p., коли за Плутоном почали відкривати нові об’єкти поясу Койпера. З наукової точки зору стало очевидним, що Плутон більше схожий на членів цієї групи, ніж на інші 8 планет Сонячної системи.
У липні 2005 р. відкрили новий об’єкт поясу Койпера, який був навіть більший за Плутон, тому деякі астрономи стали називати його десятою планетою. Нову планету неофіційно прозвали Ксеною (з грец.- чужа). Це відкриття стало фатальним ударом для статус-кво дев’яти планет, бо якщо Плутон вважають планетою, то Ксена теж має належати до класу планет. Тому перед астрономами постали питання, що робити з іншими об’єктами поясу Койпера, які трохи менше ніж Плутон, адже в майбутньому на околицях Сонячної системи можуть відкрити ще більші тіла?
На кінець 2010 р. зареєстровано більше 1000 астероїдів, орбіти яких розташовуються за орбітою Нептуна в межах поясу Койпера. Для розв’язання цієї проблеми в Міжнародному Астрономічному Союзі був створений спеціальний комітет, який запропонував модифікувати визначення планети, додавши, що планета має бути не тільки круглої форми, але повинна також бути єдиним тілом на своїй орбіті. За цим визначенням Плутон утратив статус планети, оскільки він один із багатьох об’єктів поясу Койпера, і до того ж його орбіта фактично перетинається з орбітою Нептуна. У 2006 р. Плутон був позначений астероїд ним номером 134340; офіційну назву й номер отримав і об’єкт з умовною назвою “Ксена”. Він тепер має номер 136199 та назву Ерида.
На грудень 2010 р. зареєстровано 3 планети-карлики: Церера, Плутон, Ерида.
Висновки
Малі тіла Сонячної системи (планети-карлики, астероїди, комети, метеорні тіла) є залишками тої величезної хмари космічної речовини, з якої утворилися Сонце і великі планети. Основний пояс астероїдів розташовується між Марсом та Юпітером, але за орбітою Нептуна існують ще мільйони плането – подібних тіл (пояс Койпера) та мільйони кометних ядер (хмара Оорта). Астероїди, можливо, стануть базами для дослідження космосу, а металеві астероїди можна використати як джерело для добування корисних копалин. Існує небезпека зустрічі Землі з тими астероїдами, орбіти яких наближуються до Землі або перетинають її орбіту.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)