Предмет і завдання сучасної психології – ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ І ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЇ

ПСИХОЛОГІЯ
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ І ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЇ

Предмет і завдання сучасної психології
Будь-яка конкретна наука відрізняється від інших наук особливостями свого предмета. А предметом кожної науки має бути якась сутність її об’єкта. Що ж можна визначити як сутність психічного? На це запитання є дуже багато відповідей.
Потрібно зазначити, що сучасна українська психологія в основному спирається на теоретико-методологічні засади марксистсько-ленінської філософії, яка утвердилася в радянський

період. При цьому психіку розглядають як системну властивість високоорганізованої матерії (мозку), що полягає в активному відображенні суб’єктом об’єктивного світу, у побудові суб’єктом невід’ємної від нього картини цього світу і саморегуляції на цій основі своєї поведінки й діяльності.
Ми відійдемо від цієї традиції, використавши інші методологічні позиції.
На сучасному етапі розвитку психологічної науки предмет психології визначають по-різному. Розглянемо деякі сучасні погляди на його розуміння.
По-перше, предмет психології визначають як індивідуальний світ “Я” людини, оскільки “світ” – це вже не проста сукупність психічних явищ, а щось цілісне, що постає як самостійне утворення. Власне в цьому визначенні підкреслено єдність усіх психічних явищ, об’єднаних у єдність “Я” людини.
По-друге, вважають, що предметом психології є людина як суб’єкт психіки. У цьому визначенні поняття суб’єкта означає визначальну роль активності людини в самостворенні, самовизначенні в психічному розвиткові. Тут біологічне та соціальне є не причинами, які формують людину, а тільки умовами її самостворення.
По-третє, часто предметом психології вважають психічну реальність як таку. Що це таке? Психолог Г. І. Челпанов відмінність психічних явищ від явищ фізичних і матеріальних вбачав у тому, що:
– психічні явища не можна сприйняти через посередництво зовнішніх органів чуття (зовнішнього досвіду), а можна безпосередньо пізнавати тільки шляхом внутрішнього досвіду;
– психічні явища може безпосередньо споглядати тільки та особа, яка їх переживає, а фізичні явища може сприймати чимало споглядачів;
– психічним явищам не можна надати просторову протяжність (на відміну від явищ, скажімо, фізіологічних). Але, згідно з сучасними поглядами, просторовість психічним явищам надати (але не протяжність у “фізичному” просторі, яку слушно заперечував Г. І. Челпанов).
Однак на користь існування психічної реальності висувають такі аргументи:
– психофізичний – психічний образ не визначається остаточно структурою фізичного об’єкта, який у ньому відображений, залежність між інтенсивністю подразника та інтенсивністю відчуття не пряма, а логарифмічна (психофізичний закон Вебера-Фехнера) чи ступенева (закон Стівенса);
– психохімічний – вплив на психіку фармакологічних речовин зумовлює такі явища (наприклад, галюцинації), які не можна пояснити на основі формули речовини;
– психофізіологічний – психічний образ у своєму змісті не збігається із фізіологічним носієм – нервовим імпульсом, який іде рефлекторною дугою через нервову систему;
– психосоматичний – психічні особливості певною мірою залежать від будови тіла (конституціональні типології характеру Кречмера й Шелдона, френологія Галля), але не визначаються нею остаточно – так збільшений обсяг мозку зовсім не засвідчує вищі розумові здібності людини, тоді як недостатній може спричинити їхню відсутність;
– психосоціальний – психіка людини не є повністю залежною від навколишнього суспільного світу, інакше уніфікація людей у межах певного суспільства була б всеосяжною і повною.
По-четверте, предметом психології вважають конкретні факти психічного життя, які характеризують якісно і кількісно. Досліджуючи процес сприйняття людиною предметів, що її оточують, психологія встановила важливий факт: образ предмета зберігає відносну постійність і за умов сприйняття, що постійно змінюється. Наприклад, сторінку, на якій надруковано ці рядки, сприйматимуть як білу і за яскравого сонячного світла, і в напівтемряві, і в разі електричного освітлення, хоча фізична характеристика проміння, яке відображає папір за такої різної освітленості, буде вельми різною. У цьому разі перед нами якісна характеристика психологічного факту.
По-п’яте, предметом психології разом з психологічними фактами стають психологічні закони. Наукова психологія не може обмежитися тільки описом психічних фактів, оскільки має не описувати, а пояснювати їх. Останнє припускає розкриття законів, яким підпорядковані ці явища.
По-шосте, предметом психології є закономірні зв’язки людини з природним та соціокультурним світом, які відображені в системі чуттєвих і розумових образів цього світу, мотивах, які спонукають діяти, а також у самих діях, переживаннях свого ставлення до інших людей і до самого себе, у властивостях особистості як ядра цієї системи. Психічна організація людини якісно відрізняється від біологічних форм, лише соціокультурний спосіб життя породжує в людини свідомість.
У міжособистісних контактах, опосередкованих мовою і спільною діяльністю, індивід, “вдивляючись” в інших людей, набуває здатності пізнавати самого себе як суб’єкта психічного життя, ставить цілі, які передують його вчинкам, розробляє план своєї поведінки. Не всі компоненти цього плану можна перекласти мовою свідомості. Але і вони, утворюючи сферу несвідомого, є предметом психології, яка виявляє характер відповідності дійсних мотивів, потягів, орієнтації особистості з уявленням про них, які в неї склалися. І усвідомлені, і не усвідомлені психічні акти реалізуються за допомогою нейрогуморальних механізмів, але відбуваються не за фізіологічними, а за власне психологічними законами.
Нова ситуація в психологічній науці вимагає уточнення предмета психології, з’ясування того, як співвідносяться теоретико-методологічний і прикладні аспекти. Її предметом насамперед є психіка людини, особистість, психологічні основи розвитку соціальних, морально-психологічних, професійних і ділових властивостей під впливом суспільної дійсності як зовнішнього психічного.
Отже, предмет психології має складну комплексну структуру, основними ланками якої є:
– людина та її психіка, досліджувані в процесі філо – та онтогенезу;
– зовнішнє психічне як носій психоенергетичного потенціалу і впливу;
– внутрішнє психічне, яке перебуває на несвідомому, підсвідомому, свідомому і над свідомому рівнях, його вплив на життєдіяльність людини;
– людина як особистість та індивідуальність;
– людина як власне “Я”, соціальна роль, зовнішнє психічне;
– питання розроблення технологій взаємодії індивіда з власною психікою з метою її збереження й захисту;
– відновлення психоенергетичного потенціалу, саморозвитку й подальшого самовдосконалення;
– взаємодія людини із зовнішнім психічним і зміна останнього тощо.
Найбільш загальними завданнями психології у третьому тисячолітті є:
– вивчення впливу суспільної дійсності на психіку людини та психологію різних людських спільнот. У цьому аспекті здійснюється психологічний аналіз діяльності, поведінки і вчинків людини, визначаються вимоги суспільної дійсності до її психіки тощо;
– розкриття психологічних закономірностей формування в людини готовності до діяльності та розроблення психологічних шляхів підвищення її ефективності;
– виявлення психологічних умов підвищення ефективності виховання громадян, механізмів розвитку та вияву мотивів їхньої поведінки;
– здійснення психологічного аналізу системи “людина-техніка”, виявлення можливості людей щодо їхнього використання, проведення психологічного аналізу аварій, катастроф тощо;
– забезпечення саморегулювання людиною психічних станів, які виникають у небезпечних та інших (стресових) ситуаціях, а також визначення умов і засобів боротьби зі страхом та панікою, запобігання іншим психічним станам, які знижують ефективність діяльності, і їхнє подолання;
– підвищення ефективності управління в різних сферах суспільства, розкриття впливу особистості керівника та його стилю керівництва на психологію колективу, на його суспільну й виховну функції тощо;
– оптимізація всіх аспектів праці та життя людини в різних умовах;
– виявлення умов і чинників ефективної професіоналізації кожної людини з урахуванням реальних потреб і можливостей суспільства;
– психолого-педагогічне забезпечення розв’язання завдань освіти молодих;
– боротьба з тероризмом і злочинністю, бездуховністю, наркоманією, алкоголізмом тощо;
– підвищення ролі психології в підтриманні правопорядку, організованості й дисципліни, психічного здоров’я і добробуту громадян;
– дослідження психолого-педагогічних проблем сучасного стилю практичної діяльності кадрів, вироблення і впровадження рекомендацій з оволодіння продуктивними технологіями ефективної праці та життя;
– створення необхідних передумов і комфортних соціально-психологічних умов для продуктивної життєдіяльності, розкриття творчого потенціалу суб’єктів праці та життя;
Важливими проблемами, які вимагають у цей час поглиблених психологічних досліджень, також є:
– обгрунтування сучасної психолого-педагогічної концепції підготовки професіоналів і реформування соціальної структури;
– розроблення методології психології;
– синтезування концепції вивчення, формування і розвитку соціальних суб’єктів, конкретної людини, колективу;
– створення сучасних теорій психології професійної праці;
– теоретичне і практичне обгрунтування питань зміцнення правопорядку, дисципліни;
– психологічний відбір, підготовка й адаптація до різних умов життєдіяльності;
– питання впровадження прикладної психології та ефективного акмеологічного супроводу праці, життя тощо;
Розв’язання всіх зазначених завдань є вагомою передумовою успішного реформування суспільства і забезпечення його прогресивного розвитку.