СОРТИ МЕДУ – визначаються цілим рядом показників.
С. м. розрізняють за регіональною ознакою, тобто за місцем, де був проведений медозбір: далекосхідний липовий, башкирський липовий, башкирський квітковий тощо.
За технологічною ознакою (способом одержання й обробки) розрізняють стільниковий та відцентровий, або спускний, мед. (Стільниковий мед уважається одним із найбільш стерильних і надходить споживачеві в абсолютно зрілому стані.) Відцентровий мед одержують при його відкачуванні зі стільників на медогонці. Споживач одержує такий
Залежно від джерела узятку, С. м. ділиться на дві категорії: квітковий і падевий.
Квітковий мед за флористичною ознакою буває монофлорний, тобто перероблений з нектару одного виду медоносних рослин: липи, акації білої, гречки, фацелії, зніту, соняшнику й інших – і поліфлорний, вироблюваний з нектару різних медоносів. Монофлорні сорти, зібрані з певного виду рослин, зустрічаються рідко. Однак для визначення С. м. досить, щоб у ньому переважав нектар якої-небудь однієї рослини, наприклад, у липці нектар липи. Незначні домішки нектару інших медоносних
Поліфлорні С. м. одержують назву за угіддями, на яких бджолами був зібраний нектар: луговий, степовий, лісовий, фруктовий й інші.
С. м. визначаються також за кольором, смаком й ароматом. Смак меду залежить насамперед від виду квітучих рослин, з яких бджоли збирають нектар. Деякі С. м. мають дуже ніжний і
Приємний запах, інші – неприємний (тютюну й інших рослин). Аромат меду не слід розуміти як запах, тому що він сприймається не через ніс, а смаковими рецепторами.
Колір меду різноманітний, багатий відтінками, буває від прозорого та світлого до темно-коричневого й навіть майже чорного. Колір меду залежить насамперед від рослин, з яких він зібраний, і від часу його збирання (зібраний з одного медоноса, весняний світліший, ніж осінній).
На колір меду впливають: порода бджіл, якість стільників, спосіб добування. При короткому й рясному медозборі одержують мед з ніжним і приємним букетом, світліший, ніж при слабкому тривалому узятку. Чим світліший мед усередині одного ботанічного сорту, тим вища його якість. Наприклад, мед з білої акації зовсім безбарвний, він належить до найкращого С. м. Липець може бути темного кольору за рахунок вмісту в ньому падевого, що збирається бджолами з тієї ж липи.
Уважається, що темний мед (квітковий, луговий тощо) містить у собі більше мінеральних солей і є ціннішим, ніж світлі С. м. Хоча, крім гречаного, темні С. м. (вересовий, тютюновий, каштановий, падевий) уважаються зниженої або зовсім низької якості. Темних С. м. набагато менше, ніж білих: гречаний (темно-бурий), кроповий (темно-бурий), луговий (темний), вересовий (темний із червонуватим відтінком), оксамит далекосхідний (темний). Закристалізований мед завжди світліший рідкого. Темно-коричневе забарвлення з’являється в меду при тривалому зберіганні, а також при його нагріванні. Від ботанічного походження меду залежить також склад барвників. їхнє визначення істотно підвищує точність установлення виду меду. Серед світлих медів низькоякісних сортів практично не буває.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)