Педагогічна психологія: навчальний-методичний посібник
РОЗДІЛ 2
4 НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО НАВЧАННЯ
4.3. Сугестопедичне навчання
Сугестопедія – це система навчання, яка сприяє створенню в учня внутрішнього відчуття свободи і розвитку самодисципліни.
Вона спирається на психотерапевтичні методи, зокрема, на метод комунікативної психотерапії засобами мистецтва й відповідає психологічним і фізіологічним законам, які стимулюють вивільнення потенційних можливостей індивіда. Застосування такого методу навчання звернене
Система сугестопедичного навчання, яку розробив Г. К. Лозанов, базується на трьох принципах:
1. Задоволення, релаксації й зосередженої психорелаксації.
2.
3. Забезпечення обов’язкового зворотного зв’язку між педагогом і учнями з метою контролю повноти їхнього засвоєння навчальної інформації.
Перший принцип вимагає організації роботи учнів таким чином, щоб вона здавалася їм “природно приємною”. Для цього навчання не повинно супроводитися жодним напруженням, а, навпаки, давати учням насолоду від задоволення притаманного кожній людині прагнення до одержання нової інформації. Саме на основі задоволення цієї пізнавальної потреби учень повинен розвивати власні здібності до внутрішнього зосередження. Експериментально доведено, що психічна релаксація та інтелектуальне зосередження, за умов правильного розвитку їх у ході навчання, знімають стрес і приносять задоволення учням, тим самим суттєво збільшуючи їхній потенціал розумової працездатності.
Другий принцип потребує всеохоплюючого й одночасного використання насамперед процесів свідомого і позасвідомого сприймання. Останнє є складноорганізованим психологічним феноменом, який здійснюється не лише поза сферою свідомої уваги (периферійна перцепція), а й у ній самій: у закарбуванні мікроструктури сприйманих елементів, напрацьованих, але не усвідомлених автоматизмах сприймання. Така вимога поширюється і на інші позасвідомі пізнавальні функції (інтуїтивне мислення, закарбування), які можна використовувати одночасно зі свідомими для різних дидактичних цілей.
Третій принцип диктує педагогові вимоги диференціювати педагогічну взаємодію з учнями й удосконалювати процес сугестопедичного навчання у відповідності з рівнем здібностей кожного з них.
Дотримання неподільної єдності цих трьох принципів сугестопедії як запоруки її ефективності досягається використанням трьох категорій засобів: дидактичних, психологічних та художніх.
Використання дидактичних засобів пов’язано з переглядом змісту освіти: збільшуються дидактичні одиниці за рахунок активнішого використання синтетичних картин, схем і планів, перегруповується загальне подавання їх (основну частину курсу становлять загальні закономірності певного розділу). Це в сукупності дає учням змогу легше зрозуміти й засвоїти основні принципи предмета навчання.
В разі залучення психологічних засобів викладач повинен досконально знати методи розвитку мотивації учнів, створення необхідних умов для підтримання оптимістичної атмосфери в навчальній аудиторії та виявлення приховуваних можливостей учня в процесі навчання (йдеться насамперед про опанування вчителем основ полегшувального впливу на учнів, а також спеціальними методами виправляння помилок учнів з метою запобігати виниканню в них невротичних і преневротичних станів – психологічного джерела шкільної психологічної дезадаптації.
Художні засоби пов’язані з використанням у педагогічному процесі спеціальних творів мистецтва. Для потреб сугестопедичного навчання (особливого розвитку воно набуло в Болгарії) знімалися навчальні фільми, ставилися п’єси, які поєднували в собі, з одного боку, класичну і барокову музику, балет, драматичні твори й пластичні мистецтва у виконанні найкращих професійних майстрів, з іншого боку, основні принципи конкретної теми, змістову суть і відповідні алгоритми навчальних дій з певного предмета закладали у зміст сценарію цих художніх творів. Використання художніх засобів особливо важливе для сугестопедичного навчання на всіх стадіях його організації, оскільки їм притаманний як психотерапевтичний, так і педагогічний ефекти. Цілеспрямована інтеграція різних художніх форм і предметного змісту курсу здійснюється на базі класичного мистецтва, оскільки, за даними психологічних досліджень, розумне поєднання саме класичних видів мистецтва сприяє психорелаксації й зосередженому настроєві людини, що забезпечує внутрішню гармонізацію всіх видів її активності іі підвищує їхню продуктивність.
Прикладом організації сугестопедичного навчання є методична розробка Науково-дослідного інституту сугестології (Болгарія) вивчення першокласниками теми “Додавання та віднімання з переходом через десяток”. На першій стадії навчання дітям читається книга, яка містить сценарій сугестопедичної опери “Казкова країна”, куди введено ключові поняття нової математичної теми. На наступний день на уроці діти дивляться цю оперу в класі по телевізору (друга стадія). На третій день діти під керівництвом учителя розігрують окремі частини сюжету опери або співають щось із неї. На наступній стадії (четвертий урок вивчання теми) вчитель перед уже достатньо підготовленою аудиторією викладає тему цілісно за один урок. А кілька наступних днів присвячуються розв’язанню відповідних задач та іншим вправам і дидактичним іграм на закріплення матеріалу вивчення (п’ята, і остання стадія). В результаті матеріал засвоюється міцніше і в порівняно коротші строки (прискорення навчання у 2 – 4 рази). Це дає змогу навчати дітей лише 5 днів на тиждень і відмовитися від домашніх завдань. Довготривале застосування сугестопедичного методу сприяє не лише швидкому й міцному закріпленню матеріалу викладання учнями, а й їхньому естетичному й етичному вихованню, стимулює розвиток творчих здібностей учнів і покращує показники їхнього здоров’я. З огляду на такі результати сугестопедимний метод відносять до розряду сучасних психолого-педагогічних технологій прискореного, розвивального, або активного навчання.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)