§ 4. Закони руху планет
5. Визначення відстаней до планет
Для вимірювання відстаней до планет в астрономічних одиницях можна використати третій закон Кеплера, але для цього треба визначити геометричним методом відстань від Землі до будь-якої планети. Припустімо, що потрібно виміряти відстань L від центра Землі О до світила S. За базис приймають радіус Землі Rq і вимірюють кут <ASO = p, який називають горизонтальним паралаксом світила, бо одна сторона прямокутного трикутника – катет AS, є горизонтом для точки А (рис. 4.11). Горизонтальний паралакс
(4.4)
Рис. 4.11. Горизонтальний паралакс р світила визначає кут, під яким із цього світила було б видно перпендикулярний до променя зору радіус Землі
Горизонтальні паралакси деяких тіл
Місяць 10 = 60′
Венера 31″
Марс 23″
Сонце 8,8″
Нептун 0,2″
Правда, при визначенні паралаксу виникає проблема: як астрономи
Чим далі від Землі спостерігається світило, тим менше буде значення паралакса. Наприклад, найбільший горизонтальний паралакс має Місяць, коли він перебуває найближче до Землі: р = 1°01′. Горизонтальний паралакс планет набагато менший, і він не залишається сталим, бо відстані між Землею та планетами змінюються. Серед планет найбільший паралакс має Венера – 31″, а найменший паралакс 0,21″ – Нептун. Для порівняння можна привести приклад, що під кутом 1″ видно літеру “О” у цій книзі з відстані 100 м – такі крихітні кути змушені вимірювати астрономи для визначення горизонтальних паралаксів тіл у Сонячній системі. Як виміряти відстань до зір, дивись у § 13.
Висновки
Усі космічні тіла від планет до галактик рухаються згідно із законом всесвітнього тяжіння, який був відкритий Ньютоном. Закони Кеплера визначають форму орбіти і швидкість руху планет Сонячної системи та їх періоди обертання навколо Сонця.