Матеріалознавство швейного виробництва
АСОРТИМЕНТ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО АСОРТИМЕНТ ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
Асортиментом текстильних матеріалів називають підбор матеріалів різного виду, призначення та способів виготовлення, які використовуються для пошиття одягу.
Асортимент текстильних матеріалів поділяється на асортиментні групи за способом виготовлення:
– асортимент тканин;
– асортимент трикотажних полотен;
– асортимент нетканих матеріалів;
– асортимент хутра;
–
– асортимент оздоблювальних матеріалів і таке інше.
Асортимент тканин поділяється на 4 класи за волокнистим складом:
– асортимент бавовняних тканин;
– асортимент вовняних тканин;
– асортимент шовкових тканин;
– асортимент лляних тканин.
Тканини кожного з класів поділяються на групи, підгрупи та окремі артикули.
Артикул – це умовне позначення або умовний шифр різновиду тканини, який визначає самостійний тип тканини, виробленої згідно з технічними умовами. Артикул присвоюється кожній тканини, яка відрізняється від всіх інших,
Асортимент тканин дуже різноманітний та багаточисельний. Найбільш різноманітним є асортимент шовкових та вовняних тканин. В асортименті тканин відбуваються постійні зміни. Щорічно асортимент тканин поновлюється на 15-20%. Тканини, які вийшли з моди та не користуються попитом населення, знімають з виробництва; замість них виробляють тканини нових структур. Поновлення асортименту здійснюється завдяки широкому використанню хімічних волокон та ниток, пряжі та ниток нових структур, нових видів оздоблення тканин, поліпшення рівня їх художньо-колористичного оформлення. Поряд з постійним поновленням асортименту існує ряд тканин окремих видів, які випускаються на протязі багатьох років практично без суттєвих змін структури та оформлення. Це так звані класичні тканини: бавовняні: ситці, бязі, міткалі, сатини; вовняні: драпи, сукна, габардини; шовкові: крепдешини та креп-шифони; лляні: рогожки, бортівки, полотна та інші. Виробництво тканин постійно зростає.
Стандартизація тканин є одним з найважливіших заходів раціоналізації текстильного виробництва для забезпечення високої якості продукції.
Стандарт на текстильні матеріали представляє собою нормативно-технічний документ, в якому приведені основні відомості про даний матеріал, тобто нормативи показників його основних властивостей та структурних характеристик. Крім того, є стандарти випробувань тканин, визначення їх сортності, упаковки, маркірування і таке інше.
Існують такі категорії стандартів:
– Державні стандарти України (ДСТ);
– Галузеві стандарти (ГСТ);
– Стандарти підприємств (СТП).
Державні стандарти затверджує Державний комітет України з питань стандартизації, метрології та сертифікації, і вони є обов’язковими до виконання всіма підприємствами та організаціями України.
Галузеві стандарти затверджують міністерства та відомства, які здійснюють виробництво даної продукції; вони є обов’язковими до виконання підприємствами даної галузі.
Стандарти підприємств затверджує підприємство, вони діють в рамках даного підприємства.
Кожному стандарту присвоюється номер, який складається з двох частин, розділених знаком тире, де перша частина представляє собою порядковий номер, під яким був зареєстрований стандарт при затвердженні, а друга частина – дві останні цифри року затвердження.
Стандарт на тканину характеризується сукупністю технічних норм, які визначають волокнистий склад, будову та основні властивості тканини. Стандарти можуть розроблятися на одну тканину або на групу тканин. Основним розділом стандарту є технічні вимоги, які містять норми з ряду якісних показників тканин: ширини, щільності, міцності, поверхневої щільності, усадки, лінійній щільності основних та уточних ниток, переплетення, а для деяких тканин, крім того, приводяться дані з видовження, змісту жиру та інших домішок, структури пряжі та ниток та інші. Крім технічних вимог стандарти містять розділи: правила приймання, методи випробувань, маркірування, транспортування та умови зберігання тканин.
Всі тканини, що виробляються, класифікують за рядом ознак згідно з затвердженими стандартами.
Стандартна система класифікації розподіляє тканини на групи за такими ознаками:
– за призначенням – на білизняні, костюмні, пальтові, для суконь та інші;
– за видом та якістю сировини (волокнистим складом) – на бавовняні, вовняні, шовкові та лляні;
– за структурою пряжі – на тканини з кардної, гребінної та апаратної пряжі;
– за видом додаткової обробки – на апретовані, тиснені, незминаємі, малоусадочні та інші;
– за видом переплетення – на прості, складні, дрібно – та великовізерункові;
– за способом виробництва та видом основної обробки – на суворі, вибілені, гладкофарбовані, надруковані та інше.
На тканини, які мають однакові шість вищеназваних ознак, розробляють груповий стандарт, який містить основні технічні нормативи якості.
Торгова система класифікації розподіляє тканини на групи за такими ознаками:
– за призначенням – на білизняні, платтєві, підкладкові, пальтові та інші;
– за способом вироблення – на ворсові, суворі, строкаті та інші;
– за волокнистим складом – на тканини з штучних та синтетичних ниток, бавовняні, вовняні та інші;
– за значенням частки в загальному обсязі тканин – на ситцеві, бязеві, сатинові та інші.
Торговий прейскурант – це довідник цін за видами тканин з короткою їх характеристикою по ширині, поверхневій щільності, лінійній щільності ниток, кількості ниток на 100 мм та іншими даними. Існували прейскуранти оптових та роздрібних цін на бавовняні, вовняні, лляні та шовкові тканини.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)