Predmety



Аналіз кредитоспроможності підприємства

ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ

РОЗДІЛ 9

АНАЛІЗ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

9.2. Аналіз кредитоспроможності підприємства

Для вирішення питання про надання кредиту діяльність підприємства докладно аналізується за найважливішими напрямами, перші літери назв яких (англійською мовою) становлять абревіатуру CAMPARI:

С – character – характеристика клієнта, особисті якості;

А – ability – спроможність бізнесу покрити витрати;

М – means – маржа (дохідність);

P – purpose – мета, на яку витрачатимуться кошти;

А – amount – розмір позики;

R – repayment – величина грошових потоків за об’єктом кредитування;

І – interest and insurance – страхування ризику непогашення позики.

Банк приймає рішення про можливість кредитування суб’єкта господарювання після одержання повного пакета документів, що дозволяють оцінити платоспроможність і ділову репутацію потенційного позичальника, а також економічну ефективність проекту, що кредитується. Правовою підставою для початку реалізації процедури кредитування є клопотання (заява) про видачу кредиту, в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета використання кредиту, сума позички і строк користування нею. Техніко-економічне обгрунтування кредитного заходу (бізнес-план) дозволяє визначити економічний ефект проекту, що кредитується, його рентабельність і окупність з урахуванням


очікуваних надходжень, за рахунок яких передбачається здійснювати погашення кредиту. Крім уже названих документів, позичальник надає в банк:

– установчі документи, картку зі зразками підписів посадових осіб, ліцензії, патенти, свідоцтва тощо;

– фінансові документи: фінансову звітність, податкові декларації, аудиторські висновки, інші документи, що свідчать про кредитоспроможність позичальника;

– копії договорів на підтвердження кредитної операції та інших документів, що супроводжують здійснення кредитного заходу;

– виписки з рахунків позичальника в разі, якщо його рахунок відкрито в іншому банку;

– перелік майна, наданого в заставу, а також правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності позичальника на надане в заставу майно (договори купівлі-продажу, міни, дарування тощо; платіжні документи; реєстраційні свідоцтва відповідних органів; технічний паспорт та інші необхідні документи);

– документи, що підтверджують повноваження посадових осіб позичальника на підписання кредитного договору (накази, протоколи, доручення).

У разі необхідності банк може запросити інші документи, необхідні йому для прийняття рішення щодо надання кредиту.

До прийняття рішення про можливість надання кредиту банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає

Його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту. Основні критерії оцінки кредитоспроможності позичальника:

– забезпеченість власними коштами не менше як 50 % усіх його витрат;

– репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної і платіжної дисципліни);

– оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках, попит на продукцію, обсяг експорту);

– економічна кон’юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо.

Під кредитоспроможністю розуміють наявність у підприємства умов одержання позики та її повернення у визначений термін. Оцінка кредитоспроможності підприємства здійснюється за напрямами:

– вивчення кредитної історії;

– діагностика показників, які дають можливість оцінити фінансовий стан і ефективність роботи підприємства;

– рух коштів для виявлення тенденцій формування та сезонної потреби підприємства в грошових ресурсах;

– обгрунтування ділового середовища для визначення ступеня його впливу на господарську діяльність підприємства.

Кредитна історія – це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов’язань за кредитними правочинами та іншої відкритої інформації.

Кредитна історія підприємства містить таку інформацію:

1) відомості, що ідентифікують особу:

– повне найменування;

– місцезнаходження;

– дата і номер державної реєстрації, відомості про орган державної реєстрації;

– ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

– прізвище, ім’я та по батькові, паспортні дані керівника і головного бухгалтера;

– основний вид господарської діяльності;

– відомості, що ідентифікують власників, які володіють 10 і більше відсотками статутного капіталу:

– для фізичних осіб – власників: прізвище, ім’я та по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер і місце проживання;

– для юридичних осіб – власників: повне найменування, місцезнаходження, дата і номер державної реєстрації, відомості про орган державної реєстрації, ідентифікаційний код;

2) відомості про грошове зобов’язання суб’єкта кредитної історії:

– відомості про кредитний правочин та зміни до нього (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину);

– сума зобов’язання за укладеним кредитним правочином;

– вид валюти зобов’язання;

– строк і порядок виконання кредитного правочину;

– відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов’язання за кредитним правочином;

– дата виникнення прострочення зобов’язання за кредитним правочином, його розмір і стадія погашення;

– відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо);

– відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання;

3) інформацію про суб’єкт кредитної історії, яка складається із сукупності документованої інформації про особу з державних реєстрів, інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел:

А) наявність заборгованості за податками та обов’язковими платежами;

Б) рішення судів, що стосуються виникнення, виконання та припинення зобов’язань за укладеним кредитним правочином;

В) рішення судів та органів виконавчої влади, що стосуються майнового стану суб’єкта кредитної історії;

Г) інші відомості, що впливають на спроможність виконання суб’єктом кредитної історії власних зобов’язань.

Робочий документ кредитної історії позичальника відображає дані за наступними позиціями:

1. Назва позичальника та його відносини з банком (клієнт, інсайдер тощо).

2. Адреса підприємства (юридична та фактична).

3. Підприємства або особи, не пов’язані з позичальником безпосередньо, але які мають з ним непрямі відносини, що можуть впливати на погашення кредиту позичальником, – назва, сума кредитів (депозитів) тощо.

4. Тип підприємства (вид господарського товариства, галузь промисловості, статутна діяльність).

5. Прізвище, ім’я та по батькові фахівця кредитного відділу, який безпосередньо відповідає за кредит.

6. Прізвища, імена та по батькові керівників підприємства-позичальника.

7. Дата підписання кредитної угоди та дата фактичної видачі кредиту.

8. Дата погашення кредиту.

9. Первісна сума виданого кредиту.

10. Непогашений залишок кредитної заборгованості.

11. Процентна ставка на час видачі кредиту, поточна процентна ставка та при потребі ставка пені.

12. Вид та сума забезпечення кредиту (застава, гарантія або поручительство).

13. Зазначається, чи кредит є строковим, пролонгованим, простроченим, реструктуризованим, чи припинене нарахування за ним відсотків.

14. Мета кредиту.

15. Умови погашення кредиту (яким чином та коли сплачується основна сума заборгованості та відсотки за нею).

16. Основне та додаткове джерело погашення кредитної заборгованості.

17. Категорія позичальника.

18. Класифікація кредиту.

19. Сума резерву на покриття можливого збитку щодо цього кредиту. Кредитний контролер – внутрішній аудитор при перевірці повинен вказати, чи відповідає ця сума категорії кредитного ризику.

20. Для короткострокових кредитів і кредитних ліній вказується:

– на яку дату сума кредитної заборгованості була найбільшою за останні 12 місяців;

– найбільша сума непогашеної кредитної заборгованості за останні 12 місяців;

– на яку дату сума кредитної заборгованості була найменшою за останні 12 місяців;

– найменша сума непогашеної кредитної заборгованості за останні 12 місяців.

21. Дата внесення останніх змін і дата перевірки кредитним контролером/внутрішнім аудитором.

22. Аналіз даних про попередні відносини між банком і позичальником у зв’язку з наданими кредитами, та зазначається: скільки разів кредити цьому позичальникові зараховувалися до категорії прострочених, кількість пролонгацій кредитів та про переоформлення заборгованості новою кредитною угодою.

23. Оцінка фінансового стану.

24. Дата останнього фінансового звіту позичальника, що поданий банку.

25. Аналіз надходжень позичальника, інформація про зростання обсягу реалізації його продукції, прибутковість його бізнесу, інші показники.

26. Дані щодо достатності обсягу грошових надходжень на рахунок позичальника для сплати його боргів, особливо для термінових кредитів (якщо сума кредиту та відсотки за його використання погашаються поступово протягом строку дії кредитної угоди, а не одноразово, тобто повна сума в строк погашення).

27. Показники платоспроможності позичальника.

28. Показники фінансової стійкості.

29. На підставі оцінки фінансового стану позичальника та стану обслуговування ним боргу визначається класифікація кредиту (з обгрунтуванням висновків).

30. Перелік виявлених порушень, у тому числі відсутність фінансових звітів, порушення внутрішніх положень банку та нормативно-правових актів тощо.

Надалі, якщо відбуваються зміни відносно даних позичальника, заповнюється новий бланк кредитної історії. Існування кредитних історій змушує позичальників чесніше ставитися до виконання своїх зобов’язань перед банками. Якщо позичальник знатиме, що негативна інформація потрапить до його кредитної історії й отримати наступний кредит буде проблематично, він зробить усе, щоб своєчасно погасити кредит.

Очевидно, аналіз кредитоспроможності позичальника не повинен обмежуватись виключно вивченням його кредитної історії. Мінімізації ризику за позичковими операціями банку, а відтак і ефективність організації грошово-кредитних відносин загалом забезпечується діагностикою показників фінансової стійкості підприємства. З таких позицій методика оцінки кредитоспроможності має передбачати по суті використання якомога більшої кількості показників, що характеризують реальні можливості ефективного використання і своєчасного погашення підприємством позичених коштів.

Оптимальним варіантом діагностики є оцінка різноманітних аспектів діяльності позичальника, проведення не лише ретроспективного аналізу – на основі фактичних даних із наданої клієнтом звітності, але й аналізу перспективного, що може здійснюватись на основі прогнозних величин, представлених клієнтом, або розрахунку самого банку, виходячи із тих тенденцій, що склалися у динаміці змін відповідних показників у минулі періоди. Аналіз на перспективу має сприяти ефективному спостереженню за впливом виявлених ризиків на діяльність клієнта і прогнозуванню появи чи відсутності нових ризиків, які зумовлюють можливість невиконання позичальником своїх зобов’язань за отриманими кредитами.

Разом з тим оцінка кредитоспроможності позичальника в майбутньому може достатньою мірою спиратися на стан справ у минулі періоди лише за умов стабільної економічної ситуації, або принаймні стійкого положення клієнта. Коли ж мають місце високі темпи інфляції, спад виробництва, непередбачувані правові умови ведення господарської діяльності, точність прогнозів на перспективу суттєво знижується. Напрямом же до вирішення цієї проблеми (окрім безпосереднього коригування динаміки показників на темпи інфляції) може слугувати розширення складу фінансових показників, які використовуються банком для аналізу кредитоспроможності позичальника, що дає можливість отримати різнобічну оцінку його господарської діяльності та до деякої міри нівелювати розбіжності, що можуть виникати між прогнозованими і фактичними тенденціями, що складаються у процесі індивідуального відтворення.

Показники фінансової стійкості характеризують стан підприємства з точки зору оцінки банком структури і співвідношень між різними джерелами грошових ресурсів клієнта та їх впливу на рівень кредитного ризику. У даному випадку йдеться про необхідність оцінки того аспекту діяльності позичальника, який визначає, наскільки раціонально сформована структура джерел коштів, що використовуються у виробничому процесі, і, відповідно, наскільки ефективним є залучення банківських кредитів.

Загалом усі показники фінансової стійкості підприємства умовно можна поділити на дві підгрупи.

Одна з них характеризує структуру розміщення авансованого у господарську діяльність капіталу за джерелами його формування та видами.

Інша підгрупа показників відображає ту роль, яку відіграють залучені на різних умовах ресурси у господарській діяльності підприємства і рівень забезпеченості позичальника власним капіталом. Дані показники дають змогу оцінити розмір власного капіталу позичальника та рівень його залежності від позичених коштів. Це показує, з одного боку, наскільки кредити банку підкріплюються власними інвестиціями підприємства, а з іншого – наскільки воно є вразливим до зміни зовнішніх умов провадження господарської діяльності, особливо це стосується кон’юнктурних коливань на фінансовому ринку.

В кінцевому підсумку, чим більша залежність позичальника від залучених джерел, тим нижча його кредитоспроможність. Разом з тим остаточний висновок про доцільність видачі кредиту підприємству значною мірою залежить від ефективності використання ним у господарському процесі всього капіталу (як власного, так і залученого).

Показники ефективності господарської діяльності підприємства, попри їх важливість для оцінки перспектив використання залучених на кредитній основі ресурсів, повинні займати за своєю кількістю і складом належне місце у методиках оцінки кредитоспроможності.

Банк, надаючи кредит суб’єкту господарювання, ризикує коштами своїх вкладників і акціонерів, а тому незалежно від того, на який строк ресурси передаються у тимчасове користування, можливість їх своєчасного повернення значною мірою залежить від здатності позичальника ефективно використовувати авансований у виробництво капітал, причому не лише власний, а й залучений.

Загальна сукупність показників, яка відображає економічну ефективність діяльності позичальника і яку доцільно використовувати при аналізі кредитоспроможності суб’єкта господарювання, може бути класифікована за трьома основними підгрупами, що характеризують такі ключові. Результати діяльності підприємства: 1) рентабельність; 2) оборотність активів; 3) виробничий потенціал.

Показникам рентабельності (прибутковості) належить ключове місце в оцінці кінцевих результатів господарської діяльності підприємства з точки зору найважливішого критерію, за яким аналізується його ефективність, – розмір отриманого за звітний період прибутку різних видів. За величину прибутку може бути використаний чистий прибуток (тобто залишок створеного прибутку після сплати податку на прибуток за певний період), створений прибуток та прибуток за наслідками операційної господарської діяльності.

Інша група показників, яка може бути використана для оцінки ефективності господарської діяльності, відображає оборотність активів підприємства загалом та його окремих складових частин. Зниження оборотності відповідних активів не сприяє позитивній оцінці кредитоспроможності позичальника.

Окрему групу показників, що характеризують ефективність господарської діяльності позичальника, формують дані, котрі відображають його виробничий потенціал, тобто загальні можливості і перспективи розширення операцій з виробництва і реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

Зрозуміло, що чим більша частина прибутку, отриманого підприємством, реінвестується на розвиток виробництва, тим кращі перспективи позичальника щодо розширення його діяльності, збільшення доходів, а відтак і погашення банківських кредитів за рахунок первинних джерел.

Що стосується критеріїв, за якими здійснюється оцінка позичальників на основі наведеної системи показників кредитоспроможності, то вони мають бути індивідуальні для кожного банку, засновуватись на його практичному досвіді і специфіці того складу клієнтури, яку він обслуговує (з врахуванням галузевих, регіональних та інших особливостей діяльності підприємств).

У той же час, попри корисність і необхідність розрахунку розглянутих показників кредитоспроможності, не викликає сумнівів, що кожен із них відображає лише окремі сторони діяльності підприємств, а тому їх оцінка сама по собі, звісно, не може характеризувати здатність позичальника до своєчасного повернення отриманих в позику коштів. При цьому надання переваги якійсь одній групі показників є недоцільним із суто практичних міркувань, пов’язаних із неможливістю отримання комплексної інформації про всі аспекти діяльності підприємства, які так чи інакше позначаються на його взаєминах із комерційним банком.

Водночас, лише використання сукупності усіх факторів (платоспроможності, фінансової стійкості, надійності, рентабельності, оборотності активів, виробничого потенціалу) можна вважати оптимальним напрямом аналізу кредитоспроможності у тій його частині, яка здійснюється на основі даних, представлених майбутнім позичальником комерційному банку.

Необхідно підкреслити, що у зв’язку з тим, що основним негативним моментом використання фінансових показників для оцінки кредитоспроможності позичальника є їх фрагментарний характер, за якого стан справ господарюючого суб’єкта відображається на якусь певну дату в минулому, на основі даних про залишки коштів, то в якості основного напряму усунення цього недоліку слід вважати активніше використання банківськими установами даних про обороти, що дає можливість більш повно оцінювати можливості погашення позичок. Річ у тім, що порівняння різних залишків, наприклад, грошових коштів і товарних запасів, із даними про величину кредиторської заборгованості і зобов’язань перед банком (при розрахунку тих же показників ліквідності) не може, в принципі, виступати достатньою підставою для оцінки перспектив повернення кредиту, оскільки тут не беруться до уваги обсяги і строки обороту параметрів, що зіставляються. Так, при однакових залишках порівнюваних величин, але при різному обсягу і неоднакових строках обороту можуть виникнути чималі труднощі із погашенням позики (особливо якщо йдеться про зміни між звітними датами). Тому при оцінці кредитоспроможності доцільно використовувати дані про обороти, для чого необхідний аналіз грошового потоку підприємства.

Слід зазначити, що основними можливостями для позичальника погасити отриманий в банку кредит є:

1) використання поточних доходів від господарської діяльності;

2) спрямування на погашення заборгованості коштів третіх осіб, що є учасниками кредитної угоди – поручителів, гарантів, страхових організацій;

3) реалізація власного майна чи передача банку заставлених цінностей, тобто зменшення відповідних активів на величину погашеної заборгованості.

Очевидно, оптимальним варіантом реалізації інтересів кредитора стосовно повернення йому наданої в позику вартості є орієнтація на перше джерело погашення кредиту, так як використання двох інших (вторинних джерел) так чи інакше пов’язане із порушенням нормальної підприємницької діяльності, вказуючи на неможливість розрахунків підприємства з банком за рахунок поточних доходів. Тому для комерційного банку оцінка можливостей підприємства повернути позичку за рахунок поточних надходжень, в результаті нормального перебігу виробничого процесу, виявляється вагомим аргументом на користь прийняття рішення про доцільність кредитування. Відтак проведення аналізу грошового потоку підприємства є саме тим інструментом, який дозволяє вирішити це питання з огляду передусім на перспективи використання первинних джерел погашення кредиту.

Указаний аналіз передбачає визначення чистого сальдо різних надходжень і витрат за певний період, тобто свого роду “припливу” і “відпливу” коштів, що загалом характеризує їх оборот у підприємства, вказуючи на його можливості за рахунок поточних

Доходів погашати позику. При цьому аналіз грошового потоку здійснюється, як правило, за період не менший за строк, на який видається кредит. У даному разі оцінка тих тенденцій з оборотом коштів клієнта, які склалися в минулі періоди, і їх екстраполяція на перспективу може надати комерційному банку певну уяву про майбутні можливості позичальника з використання наданих йому кредитів.

Одним із найбільш простих способів такої оцінки є зіставлення загального обсягу доходу (виручки) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг із розміром наявної у підприємства кредиторської заборгованості, що загалом дає можливість розрахувати величину грошових надходжень, отриманих суб’єктом господарювання за період, що аналізується. Іншими словами, порівнюється динаміка поточних надходжень коштів підприємству від його діяльності із обсягами тих витрат, які мають бути здійснені за зобов’язаннями позичальника у періоді, який аналізується та робляться висновки на найближчу перспективу.

Зміст розрахунків полягає у визначенні прийнятної для банку суми кредиту, яка може бути надана підприємству з огляду на середні темпи зростання грошового потоку, що екстраполюється на найближчий майбутній період. У даному разі сума кредиту, який клієнт бажає отримати в банку, а також процентів за користування позикою не повинна перевищувати очікуваного грошового потоку, розрахованого на основі динаміки грошових надходжень підприємства у попередні періоди.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення кредитних операцій з урахуванням вимог, у яких мають бути визначені грунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід’ємним додатком до внутрішньобанківського положення про кредитування.

Зазначені вимоги банку щодо оцінки фінансового стану позичальника є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищує вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов’язань за кредитними операціями.

Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, оборотність активів), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.

Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується з урахуванням додаткових (суб’єктивних) показників.

Суб’єктивні чинники, що характеризують позичальника, оцінюються за такими показниками:

– ринкова позиція позичальника, його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та вид економічної діяльності;

– наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

– ефективність системи управління господарською діяльністю позичальника;

– професіоналізм керівництва та його ділова репутація.

Нині для оцінки кредитоспроможності підприємств банки використовують власні методики оцінки фінансового стану, що застосовуються у випадках:

– надання кредитів, гарантій, порук;

– розрахунку резервів можливих втрат за кредитними операціями;

– вивчення якості позик.

Для оцінки класу позичальника розглядаються:

– показники фінансового стану;

– кредитна історія;

– об’єктивні фактори діяльності позичальника;

– додаткові фактори.

Як приклад оцінки позичальника, розглянемо одну із методик (найменування показників і алгоритми їх розрахунку наведені відповідно до діючого положення в банку), що використовують українські банки (табл. 9.2.1).

Таблиця 9.2.1

МЕТОДИК АВИЗНАЧЕННЯ КЛАСУ ПОЗИЧАЛЬНИКА

Найменування

Розрахунок

Значення

Бали

1

2

3

4

І. Показники фінансового стану

1.1. Показники ліквідності

1. Коефіцієнт абсолютної (миттєвої) ліквідності

КЛ1 – Авл : Зп

КЛ1 < 0,1

0

0,1 < КЛ1 <0,2

50

КЛ1 > 0,2

75

Авл – високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції; Зп – поточні зобов’язання, що складаються з короткострокових кредитів та розрахунків з кредиторами

2. Коефіцієнт поточної ліквідності

КЛ2 – Ал : Зп

КЛ2 < 0,2

0

0,25 < КЛ2 < 0,5

50

0,5 < КЛ2 < 0,75

75

КЛ2 > 0,75

100

Ал – ліквідні активи, які складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості та векселів одержаних

3. Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття)

КЛ3 = А0: Зп

КЛЗ < 1

0

1 < КЛЗ < 1,5

25

1,5 < КЛЗ <2,0

50

КЛЗ > 2,0

75

А0 – оборотні активи

1.2. Показники фінансової стійкості

1. Коефіцієнт автономії

Кн = Вк : А

Кн<0,1

0

0,1 <КН<0,5

25

0,5 <КН< 1,0

50

Вк – власний капітал; А – активи. При умові, якщо Вк < 0, коефіцієнт не розраховується

2. Коефіцієнт незалежності

Кс = Зк: Вк

Кс > 1,5

0

1 < Кс < 1,5

25

0,5 < Кс < 1,0

50

0 < Кс < 0,5

75

Зк – залучені кошти, які складаються з довгострокових та поточних зобов’язань. При умові, якщо Вк < 0, коефіцієнт не розраховується

3. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами

К0 = Вок : А0

Ко < 0,1

0

0,1 < К0 < 0,25

25

0,25 < К0 < 0,5

50

К0 > 0,5

75

Вок – власний оборотний капітал, який розраховується як різниця між оборотними активами та поточними зобов’язаннями (Вок > 0). При умові, якщо Вок < 0, коефіцієнт не розраховується

4. Коефіцієнт маневреності власних коштів

Км = (Вк – Ан) : Вк

Км < 0,25

25

0,25 < Км < 0,5

50

Км > 0,5

75

Ан – необоротні активи. При умові, якщо Вк < 0 або (Вк – Ан) < 0, коефіцієнт не розраховується

1.3. Показники фінансово-економічної діяльності, які розглядаються в динаміці

1. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

Кцз = Дз : (Вк + Дз)

Зменшення

Дз – довгострокові зобов’язання

II. Показники рентабельності

2.1. Рентабельність активів

Рп = Чп : Асер

Збільшення

Чп – чистий прибуток; Асер – середньорічна вартість активів розраховується як (активи на початок періоду + активи на кінець періоду) : 2

2.2. Рентабельність продаж

Рп = Чп : Чд

Збільшення

Чд – чистий дохід

При наявності у підприємства збитків показники рентабельності не розраховуються

3. Коефіцієнт оборотності активів

Коа = Чп : Асер

Збільшення

4. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів

Коз = Чд : ТМЗсер

Збільшення

ТМЗсер – середньорічна вартість товарно-матеріальних запасів розраховується як (ТМЗ на початок періоду + ТМЗ на кінець періоду) : 2

5. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Код = Чд : Дсер

Збільшення

Дсер – середньорічна сума дебіторської заборгованості розраховується як (дебіторська заборгованість на початок періоду + дебіторська заборгованість на кінець періоду) : 2

6. Коефіцієнт валового прибутку

Квп = Вп : Чд

Збільшення

Вп – валовий прибуток; Чд – чистий дохід

7. Коефіцієнт якості дебіторської заборгованості

КДт = Дч: Дз

Збільшення

Дч – дебіторська заборгованість за товари та послуги (чиста реалізаційна вартість); Д3 – дебіторська заборгованість за товари та послуги (первісна вартість)

8. Коефіцієнт кредиторської заборгованості

ККТ = Ктд : Ктз

Збільшення

Ктд – кредиторська заборгованість (довгострокові зобов’язання); Ктз – загальна кредиторська заборгованість (довгострокові та поточні зобов’язання)

9. Коефіцієнт собівартості

КСВ = Св : В

Зменшення

Св – собівартість реалізованої продукції; В – дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Наведені вище показники розглядаються в динаміці за квартал (значення на початок та на кінець кварталу). За кожну позитивну зміну позичальнику додається 25 балів.

1.4. Обороти за рахунками

1. Достатність оборотів по рахунках до зобов’язань

Кд = Нсм : Ск

Кд > 2,0

100

1,5 < Кд < 2,0

75

1,0 < Кд < 1,5

50

0,5 < КД< 1,0

25

0,25 < Кд < 0,5

10

Кд < 0,25

0

Нсм – середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців. У разі, якщо середньомісячні надходження більші, ніж середньомісячна виручка від реалізації за аналогічний період коефіцієнт розраховується як: Кд = Вс : Ск; Вс – середньомісячний дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); Ск – сума кредиту

2. Оборот по всіх рахунках клієнта (в тис. грн.)

Розраховується як середньомісячні

Надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців.

>10 000

100

5000-9999

75

2000-4999

60

1000-1999

50

500-999

ЗО

100-499

20

< 100

10

3. Динаміка середньомісячних оборотів по рахунках

Збільшення

50

Зменшення

0

При розрахунку використовуються середньомісячні обороти по рахунках за звітний квартал порівняно з попереднім кварталом. Для підприємств з сезонним характером виробництва дані за звітний квартал порівнюються з даними за аналогічний період минулого року

4. Наявність рахунків в інших банках щодо частки їх середньомісячних оборотів в оборотах за всіма рахунками клієнта

< 25 %

25

> 25 % та < 50 %

10

> 50 % та < 75 %

0

>75 % та < 100 %

-25

Не має рахунків в інших банках

50

II. Кредитна історія

1. Наявність погашених кредитів у банку розглядається за останні 3 роки, а в

Кредитами не користувався

0

Кредит і відсотки були погашені своєчасно

50

Кредит та/ або відсотки погашалися

Разі наявності декількох кредитів показник оцінюється за найгіршим

З простроченням: до 10 днів

-10

Від 10 до З0 днів

-20

Від З0 до 60 днів

-30

Понад 60 днів

-50

2. Наявність діючих кредитів

Кредити є в інших банках

-25

Є декілька кредитів у банку

-10

III. Об’єктивні фактори діяльності клієнта

1. Місцезнаходження клієнта (фактичне)

М. Київ та область (для філіалів банку область, де розташовано філіал)

25

Інші області України

10

Країни СНД

5

Інші країни

0

2. Термін існування підприємства

Більше 5 років

50

3-5 років

25

1-3 роки

10

Менше 1 року

5

3. Наявність контролю за поточною діяльністю клієнта:

А) частка банку в статутному капіталі, %

>30

50

>20 <30

25

> 10 <20

15

> 0 < 10

5

0

0

Б) керівник клієнта (директор, фінансовий директор, заступник директора – з правом підпису платіжних документів) є співробітником банку

Так

25

Ні

0

4. Кількість місяців, що залишилася до погашення кредиту (від звітної дати, на яку проводиться оцінка)

Більше 12 місяців

5

6-12 місяців

10

3-6 місяців

25

1-3 місяця

35

До 1 місяця

50

5. Специфіка діяльності клієнта.

5.1. Сезонність діяльності

Так

-20

5.2. Наявність власної нерухомості, торгівельної мережі, зареєстрованої торгової марки

Так

З0

5.3. Контрагенти за кредитною угодою

Постійні

25

Разові

0

5.4. Наявність постійної валютної виручки

Так

25

6. Рівень менеджменту:

Високий

20

Достатній

0

Низький

-20

IV. Додаткові фактори

1. Причетність (утягнення) позичальника в судові розгляди (наявність судових позовів до клієнта, можливість застосування до нього штрафних санкцій, арешт поточного рахунку тощо)

Так

-З0

Ні

0

2. Участь клієнта в спільних проектах, програмах з банком

Так

20

Ні

0

3. Наявність державної підтримки клієнта

Так

20

Ні

0

Залежно від кількості набраних балів за результатами проведеної оцінки визначається клас позичальника (табл. 9.2.2).

Таблиця 9.2.2

ШКАЛА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ КЛАСУ ПОЗИЧАЛЬНИКА

Клас позичальника

Кількість балів

А – надійний

550 і більше

Б – мінімальний ризик

450-549

В – середній ризик

300-449

Г – високий ризик

200-299

Д – повний ризик

Менше 200

При зарахуванні позичальника до відповідного класу слід враховувати наступне:

– якщо відсутня достовірна фінансова звітність, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника, а також немає належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася кредитна операція, то такий позичальник має класифікуватися не вище класу “Г”;

– якщо проти позичальника порушено справу про банкрутство, то такий позичальник не може бути віднесений вище класу “Г”;

– якщо позичальника визнано банкрутом в установленому чинним законодавством порядку, то такий позичальник повинен бути віднесений до класу “Д”;

– якщо під час попередньої класифікації позичальника було віднесено до класу “Г”, та на дату здійснення наступної оцінки фінансового стану юридичної особи немає безсумнівних підтверджень про можливість поліпшення протягом одного місяця фінансового стану позичальника або рівня забезпечення за кредитною операцією, то такого позичальника потрібно класифікувати на клас нижче клас “Д”;

– якщо за результатами оцінки фінансового стану у позичальника виявлені поточні збитки, а діяльність останнього звітного року є прибутковою та інші показники на достатньому рівні, то позичальник відноситься до відповідного класу;

– якщо фінансовим результатом діяльності є збиток (наростаючим підсумком), то позичальник не може бути класифікований вище класу “Г”;

– якщо установа банку здійснює довгострокове кредитування під інвестиційний проект, розрахунок ефективності якого (в тому числі доходу, що планується отримати від його реалізації) забезпечує погашення кредиту і відсотків/комісій, за ним, відповідно до умов кредитної угоди, а також за умови, що бізнес-план реалізації інвестиційного проекту виконується, то клас позичальника може бути підвищено на один рівень.

Якщо на час укладення договору пролонгації (тобто продовження строку дії договору) кредитної операції з кредитоспроможним і надійним позичальником, якого віднесено до класу “А” або “Б”, не спостерігається погіршення його фінансового стану і відсотки сплачуються своєчасно (за умови, що сплата відсотків за договорами передбачена не рідше одного разу на квартал), то така операція вважається строковою, тобто пролонгованою без зниження класу позичальника. Разом з тим надходження (крім кредитних коштів) на рахунки позичальника (контрагента банку) протягом первісного строку користування кредитними коштами, згідно з кредитним договором, мають перевищувати розмір заборгованості за кредитом не менше, ніж у два рази та засвідчуватися документально.

Визначений клас позичальника дає йому наступну характеристику:

Клас “А” – фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов’язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника – бездоганна. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні.

Клас “Б” – фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу “А”, але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які належать

До класу “Б”, мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити.

Клас “В” – фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо.

Клас “Г”- фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас “Д”). До цього класу належить позичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство.

Клас “Д” – фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов’язань позичальником/ контрагентом банку практично немає. До цього класу належить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.

Щомісяця здійснюється оцінка погашення позичальником кредитної заборгованості, за якою стан взаємовідносин може бути:

“добрим”: якщо заборгованість за кредитом і відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано без зниження класу позичальника та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано із зниженням класу позичальника до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

“слабким”: якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів; або кредит пролонговано із зниженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки/комісії сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів;

“незадовільним”: якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів; або кредит пролонговано із зниженням класу позичальника понад 180 днів.

Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групу кредитної операції за станом обслуговування боргу позичальниками / контрагентами, не виконується, то така операція зараховується до групи на один рівень нижче.

Обслуговування боргу не може вважатися “добрим”, якщо заборгованість за кредитною операцією включає залишок рефінансованої заборгованості, тобто якщо відбувається погашення старої заборгованості за рахунок видачі нового кредиту.

При визначенні групи кредитної операції також мають ураховуватися зміни початкових умов кредитної угоди щодо сум і строків погашення основного боргу і відсотків за ним (якщо такі зміни відбулися з погіршенням умов для кредитора).

Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то оцінка обслуговування позичальником боргу грунтується на кредитній заборгованості, що віднесена до нижчої групи.

Зобов’язання за наданими гарантіями, поруками та авалями щодо стану обслуговування боргу вважається “добрим” до часу їх виконання за умови своєчасної сплати контрагентами відсотків/комісій відповідно до умов угоди.

Відповідно до визначеного класу позичальника і стану взаємовідносин здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції (табл. 9.2.3).

Якщо позичальник за результатами оцінки фінансового стану віднесений до класу “В” або “Г” і стан повернення ним боргу протягом останніх шести місяців визначений як “добрий” (крім договорів, пролонгованих із зниженням класу позичальника), то така кредитна операція класифікується як “під контролем” (якщо позичальник віднесений до класу “В”) або “субстандартна” (якщо позичальник віднесений до класу “Г”). Така ж вимога за цими

Позичальниками застосовується і до кредитних договорів, які на дату класифікації кредитного портфеля діють менше ніж шість місяців.

Таблиця 9.2.3

КЛАСИФІКАЦІЯ КАТЕГОРІЙ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Фінансовий стан позичальника (клас)

Обслуговування боргу позичальником (група)

Добре

Слабке

Незадовільне

“А”

Стандартна

Під контролем

Субстандартна

“Б”

Під контролем

Субстандартна

Субстандартна

“В”

Субстандартна

Субстандартна

Сумнівна

“Г”

Сумнівна

Сумнівна

Безнадійна

“Д”

Сумнівна

Безнадійна

Безнадійна

До категорій кредитних операцій “стандартних” і “під контролем” не можуть відноситися пільгові кредити. Пільговими вважаються кредити, що надані позичальникам на більш сприятливих умовах, ніж це встановлено внутрішніми документами банку, що визначають його кредитну та облікову політику і відповідають законодавству України.

Під час класифікації операцій за врахованими векселями, крім оцінки фінансового стану визначеної банком зобов’язаної за векселем особи, також ураховується строк погашення заборгованості.

Якщо заборгованість за простроченими векселями прострочена не більше ніж З0 днів, то така кредитна операція не може бути класифікована вище ніж “сумнівна”.

Заборгованість за простроченими векселями зі строком прострочення більше ніж ЗО днів має належати до категорії “безнадійна”.

Для оцінки кредитного ризику позичальника можна використовувати національну шкалу кредитних рейтингів (табл. 9.2.4).

Кредитний рейтинг позичальника характеризує рівень його спроможності своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими забов’язаннями.

Кредитні рейтинги можуть бути короткостроковими (кредитний ризик у короткостроковій перспективі – до одного року) і довгостроковими (кредитний ризик у довгостроковій перспективі – понад один рік).

Таблиця 9.2.4

НАЦІОНАЛЬНА ШКАЛА КРЕДИТНИХ РЕЙТИНГІВ

Позначки

Кредитних

Рейтингів

Характеристика позичальника

1

2

1. Довгострокові кредитні рейтинги (понад один рік)

1.1. Інвестиційний рівень

UаААА

Винятковий (найвищий) рівень спроможності позичальника своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов’язаннями

UаАА

Дуже високий рівень спроможності позичальника своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов’язаннями

UаА

Високий рівень спроможності позичальника своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов’язаннями. Однак такий позичальник чутливіший до несприятливих змін у комерційних, фінансових та економічних умовах порівняно з позичальниками з більш високими рейтингами

UаВВВ

Достатня спроможність позичальника своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов’язаннями. Однак такий позичальник частіше перебуває під впливом несприятливих змін у комерційних, фінансових та економічних умовах, порівняно з позичальниками з більш високими рейтингами

1.2. Спекулятивний рівень

UаВВ

Боргові зобов’язання позичальника найменшою мірою піддаються ризику невиплати порівняно з позичальниками з рейтингами спекулятивного рівня. Однак можуть виникнути труднощі із своєчасною та в повному обсязі виплатою відсотків і основної суми за борговими зобов’язаннями у разі несприятливих змін у комерційних, фінансових та економічних умовах, хоча найближчим часом вірогідність невиконання позичальником боргових зобов’язань мінімальна

UаВ

На даний час позичальник спроможний виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов’язаннями, але має більш високу вірогідність дефолту за зобов’язаннями, ніж позичальник з рейтингом “uаВВ”. У позичальника більша вірогідність перебувати під впливом несприятливих змін у комерційних, фінансових та економічних умовах порівняно з позичальниками з більш високими рейтингами, що може послабити його спроможність своєчасно і в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов’язаннями

UаССС

Існує вірогідність дефолту за борговими зобов’язаннями позичальника. Своєчасність і обсяг виплати відсотків та основної суми за борговими зобов’язаннями значною мірою залежать від комерційних, фінансових та економічних умов

UаСС

Існує висока вірогідність дефолту за борговими зобов’язаннями позичальника в комерційних, фінансових та економічних умовах

UаС

Найближчим часом очікується дефолт за борговими зобов’язаннями позичальника (зокрема у разі порушення справи про банкрутство, анулювання ліцензії на провадження основної діяльності, очікуваної ліквідації позичальника, винесення судового рішення про накладення стягнення на майно чи в іншому аналогічному випадку), але виплати за борговими зобов’язаннями на даний час не припинені

UаD

Виплати відсотків і основної суми за борговими зобов’язаннями припинені позичальником без досягнення згоди кредиторів щодо реструктуризації заборгованості до настання строку платежу

2. Короткострокові кредитні рейтинги (до одного року)

2.1. Інвестиційний рівень

UаКІ

Винятковий (найвищий) рівень спроможності позичальника своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов’язаннями. Фінансовий стан позичальника дає змогу запобігти будь-яким ризикам, що можуть виникнути в короткостроковому періоді

UаК2

Дуже високий рівень спроможності позичальника своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов’язаннями. Фінансовий стан позичальника дає змогу запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді

UаКЗ

Достатня спроможність позичальника своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов’язаннями. Фінансовий стан позичальника задовільний, щоб запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді

2.2. Спекулятивний рівень

UаК4

Сумнівна спроможність позичальника своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов’язаннями. Фінансовий стан позичальника найвірогідніше є недостатньо високим, щоб запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді

UаК5

Вірогідна неспроможність позичальника своєчасно та в повному обсязі виплачувати відсотки і основну суму за борговими зобов’язаннями. Фінансовий стан такого позичальника не дає змоги запобігти передбачуваним ризикам у короткостроковому періоді

UаКD

Позичальник оголосив дефолт за борговими зобов’язаннями

Значення кредитних рейтингів варіюються в межах від позначки “uаААА” (найвища кредитоспроможність) до позначки “uаD” (дефолт) – для довгострокових кредитних рейтингів; у межах від позначки “uаК1” (найвища кредитоспроможність) до позначки “uаКD” (дефолт) – для короткострокових кредитних рейтингів.

Прогноз кредитного рейтингу (позитивний, стабільний чи негативний) є коментарем стосовно переважних тенденцій, які впливають на кредитний рейтинг, з точки зору його можливої (але не обов’язкової) зміни в подальшому.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Аналіз кредитоспроможності підприємства - Довідник з економіки