Політологічний словник
Баланс сил – зовнішньополітична концепція, основною засадою якої є ідея закономірності розвитку відносин між державами в межах певних циклів упродовж усієї світової історії. Поняття Б. с. відрізняється від поняття рівновага сил, яке означає співвідношення рівних за могутністю держав у кожний конкретний момент. Якщо перше поняття характеризує динаміку, принципи та сутність зовнішньої політики держави, то друге поняття містить передусім якісну оцінку стану й позицій суб’єктів міжнародної системи стосовно
Засади концепції і сам принцип політики Б. с. були розроблені та апробовані у Стародавній Греції та в державах Стародавнього Сходу. Теоретичну базу Б. с. було закладено в працях Н. Макіавеллі про владу та в системі поглядів Т. Гоббса, котрий стверджував, що право збігається з силою, внаслідок чого природний стан є станом “війни всіх проти всіх”. Творцями філософського фундаменту концепції вважають А. Шопенгауера, А. Бергсона та Ф. Ніцше. Автором сучасної концепції Б. с. цілком беззаперечно вважають американського теоретика – міжнародника Г. Моргентау (1904 – 1980), котрий проголосив
Висунута в 50-ті роки, у період формування біполярної системи, як основоположний принцип міждержавних відносин концепція Б. с. нині зазнала суттєвих змін. Уявлення про те, що сутністю системи Б. с. є процес перевірки сили за допомогою контрсили, не відповідає реаліям постбіполярного світу, де чинник військової могутності, на перший погляд, дещо втрачає своє провідне значення у здійсненні національних інтересів на міжнародній арені. Забезпечення міжнародної стабільності через балансування силових параметрів не може підмінити необхідності встановлення балансу інтересів, який значно ширший за своїм змістом і містить у собі, поряд з чинником раціональності, й моральні імперативи, а також тенденції щодо створення “миролюбного союзу демократій”.
Баланс сил у Європі та світі в сучасних умовах зазнав суттєвих змін, що пов’язано, по-перше, з розширенням НАТО на Схід, по-друге, з наявною політикою гегемонії у сфері міжнародних відносин з боку США. Також одним з головних завдань нової структури воєнної організації США є створення спеціального космічного угруповання з тим, щоби дістати можливість атакувати космічні апарати супротивника. У 1985 р. США провели перші тестування своєї космічної зброї, знищивши супутник-мішень.
З початку 90-х років XX ст. новий імпульс дістала реалізація глобальної стратегії силового панування над світом з використанням космічної зброї.
Лебедева М. М. Мировая политика. – М., 2003; Панарин А Искушение глобализмом. – М., 2002; Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти. – К., 2002; Уткин А. И. Мировой порядок XXI века. – М., 2001.
В. Храмов
(1 votes, average: 5,00 out of 5)