БДЖОЛИ СІРІ ВИСОКОГІРНІ (грузинські) – найдавніша порода гірського Закавказзя й Кавказу, розповсюджена також у Ставропольському й Краснодарському краях, в Україні, Молдавії, Вірменії, Азербайджані.
У Б. с. в. найдовший хоботок – 6,6-7,2 мм, що дозволяє їм вдало запилювати квітки червоної конюшини. Забарвлення темно-сіре, без жовтих смуг. Плідність маток 1100-1500 яєць на добу.
Б. с. в. мають винятковий нюх, тому легко знаходять корм. Середній медозбір за сезон на сім’ю складає ЗО кг меду, але іноді може досягати 55 кг. Печатка меду темна “мокра”,
Б. с. в. вирізняються винятковим миролюбством, місцеві бджолярі оглядають їх, не користуючись димом і сіткою для захисту обличчя. При підготовці до роїння або “тихої” зміни матки вони закладають у середньому по 4-8 маточників. Норицеві маточники закладають на ребрах стільників, рідше – у середині. До роїння мало схильних
При наявності на пасіці бджіл інших порід можуть проявляти агресію. Не бояться диму, а скупчуються зверху рамок, не п’ють мед, як середньоросійські.
Грузинські
При використанні помісних бджіл (грузинських із місцевими породами) слід зазначити, що добрим медозбором вирізняється перше покоління, у другому й наступному продуктивність різко знижується й при зимівлі більша частина їх гине.
При огляді вийнятих стільників Б. с. в. поводяться спокійно, не метаються; якщо на них є матка, вона продовжує відкладати яйця.
Б. с. в. не пристосовані до тривалої зимівлі, добре зимують тільки в регіонах з теплою осінню й пізньою зимою. Частіше інших порід уражаються нозематозом і страждають від падевого меду.
Б. с. в. схильні до співжиття двох маток в одній сім’ї.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)