Біологічні особливості сосни звичайної та їх урахування при вирощуванні соснових насаджень

Лісівництво

РОЗДІЛ 3. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РУБОК ДОГЛЯДУ

Лекція 5. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСНОВНИХ ЛІСОТВІРНИХ ПОРІД ТА ЇХ ВРАХУВАННЯ ПРИ ЛІСОВИРОЩУВАННІ

5.1 Біологічні особливості сосни звичайної та їх урахування при вирощуванні соснових насаджень

Сосна звичайна (Pinus silvestris L.) відрізняється від багатьох хвойних і листяних порід відносно малою інтенсивністю життєдіяльності, а тому у неї понижена конкурентоздатність. За даними проф. Л. О. Іва­нова, кількість розкладеного вуглекислого газу на 1 г сирої хвої при повному сонячному

освітленні у сосни та інших хвойних порід становить 3, тоді як у листяних (дуба, берези, клена, липи) – 6,3. Віднос­на транспіраційна здатність сосни і інших хвойних порід становить 0,95, тоді як у листяних вона в середньому дорівнює 1,69. Якщо порівняти приблизно однакові за світловибагливістю породи – сосну та березу повислу, то у першої інтенсивність транспірації (відносно бузини) становить 1,4, а у берези – 2,7.

Маловимоглива до родючості фунту сосна розвиває широко роз­галужену та глибоку кореневу систему. Дослідженнями В. М. Комарова (1954) встановлено, що сосна в умовах свіжого субору розвиває кореневу

систему, яка у шарі фунту 0-200 см на площі 0,25 м2 має об’єм дрібних корінців у віці 10 років – 139 см3; у 25 років – 163 см3; у 45 років – 88 см3; у 60 років – 77 см3; в 105 років – 65 см3. Тобто, найвища коренезаселеність грунту буває у жердняковому віці.

Сосна невибаглива до родючості грунтів і вологи, до теплоти і вологості клімату. Саме ці властивості і дозволяють їй зростати на бідних борових грунтах. Пластичність властивостей сосни дозволяє їй поселятися на різних грунтах переважно піщаного та супіщаного меха­нічного складу, а також на заболочених площах. Оптимальні лісорослинні умови для сосни – свіжі складні субори, де соснові деревостани зростають за Іа-Ів класами бонітету.

У рівнинній частині України сосна може зростати у насадженнях з ялиною (Полісся України) та модриною (Тростянецький держлісгосп Сумської області). Дослідження показали, що конкурентоздатність сосни у більш північних районах слабша, ніж у ялини та модрини, а на півдні – вона вища.

Взаємодія сосни з березою як у лісостанах природного походження, так і штучного складається не на користь сосни у молодому та жердняковому віці. Специфіка стосунків сосни і берези визначається близькістю за вимогами до світла та грунту. Саме з цієї причини обидві породи належать до порід-піонерів. Крім більш високої життєдіяльності берези (про що вже йшла мова), вона швидше за сосну росте у молодості, а це часто при сусідстві дерев призводить не тільки до конкуренції за вологу та поживні речовини, але й до охльостування березою дерев сосни. Отже, в молодому віці взаємодія сосни і берези складається не на користь сосни. Потрібно також враховувати, що береза значно раніше старіє, що врешті-решт призводить до її випадіння з деревостану. Сильною перевагою сосни при взаємодії з березою є її менша вимогливість до вологості грунту та його родючості. Тому у вкрай несприятливих лісорослинних умовах (дуже сухих та мокрих) сосна успішно конкурує з березою. При зростанні грунтової родючості взаємодія сосни і берези складається все менше на користь сосни, вона пригнічується березою. Все це потребує своєчасного проведення рубок догляду, які б послаблювали позиції берези.

Найбільш глибоко стосунки сосни і берези досліджені у Прибалтиці. Професором К. К. Бушем (1984) проаналізований масовий матеріал (сотні пробних площ), який дав йому можливість обгрунтувати кілька висновків стосовно взаємовпливу сосни і берези, основні з яких зводяться до наступного.

1. Евтрофізація грунтів введенням (або збереженням при лісовирощуванні) берези в соснові насадження призводить до поліпшення росту самої берези.

2. Підвищення вітростійкості насаджень сосни за рахунок участі берези не відбувається. Навпаки, береза, особливо при її куртинному розміщенні, знижує стійкість сосняків до дії вітру за рахунок появи турбулентності потоків повітря.

3. У випадках захворювання сосняків на кореневу губку намагання зменшити шкідливу дію хвороби шляхом створення сосново-березових насаджень себе не виправдовує. Хворобу не вдається локалізувати, а деревостан розладнується.

4. Товарність стовбурів берези з дерев, що виросли у сосново-березовому насадженні, значно нижча за товарність стовбурів з чистого березняка.

Ці положення стосовно створення сосново-березових культур на суцільних вирубках сприйнятливі і для умов Полісся України. Тут досить часто практикують створення культур за схемою: 4 ряди сосни, 1 ряд берези. В умовах свіжого та вологого бору, а також суборів через 6-7 років такі молодняки вимагають освітлень, які завжди – збиткові. На виробництві застосування таких схем пояснюють своїм консерватизмом, а іноді зовсім не пояснюють. З такою практикою час розлучатись.

Таким чином, враховуючи біологічні особливості сосни звичайної, вже при створенні лісових культур на суцільних вирубках та нелісових землях потрібно відмовитися від ускладнення схеми культур, що передбачає сумісне зростання сосни і берези.

Проводячи освітлення у сосново-березових молодняках, потрібно видалити з насадження 80%, а іноді й більше, дерев берези, що мають більшу висоту, ніж сосна. При прочистках така ж тенденція зали­шається. Частина зрубаних дерев берези дасть поросль із пня, але ці дерева уже не будуть пригнічувати сосну. Бажано при проріджуваннях повністю видалити березу з насадження. До речі, у 80-х рр. XX ст. у Латвії було заборонено сумісне вирощування берези з сосною для отримання фанерного кряжу.

Взаємодія сосни з дубом. Дуб – супутник сосни, але на відміну від ялини він з’являється в насадженнях у більш південних районах. Спочатку – як підлісок у бідних відмінах суборів, а потім – у формі другого ярусу у свіжих та вологих суборах і судібровах. Г. Ф. Морозов вказував на два типи сосново-дубових насаджень. Перший, коли після суцільної рубки дуб поновлюється порослю, а сосна – наступним поновленням. У цьому випадку дуб старіший за сосну на 5-15 років. Другий тип, коли дуб з’являється під пологом сосни, тому він на кілька десятиліть молодший за сосну. Дуб утворює другий ярус деревостану. В обох випадках взаємодія дуба і сосни більш сприятлива, ніж при одночасному введенні дуба і сосни в культуру. У сприятливих для сосни лісорослинних умовах дуб потерпає від конкуренції сосни.

Багаточисленні спроби створювати сосново-дубові насадження у суборах у своїй більшості були невдалими, навіть тоді, коли дуб висад­жували на кілька років раніше. Але все це ускладнювало технологію лісокультурних робіт. У кв. 39 Дзвінківського лісництва є ділянка площею 19 га, де свого часу сосново-дубові культури були створені за схемою 7 рядів сосни, 3 ряди дуба, дуб там залишався одиничними екземпля­рами, а насадження вже проходилось прохідними рубками.

40-річний власний досвід створення сосново-дубових культур (кв.56 Дзвінківського лісництва) показав, що продуктивність штучно створеного насадження поступається перед продуктивністю чистого сосняку настільки, наскільки становить частка листяних порід (дуба, його супутників) при створенні культур. Тобто, той позитивний вплив, що буцімто повинні листяні породи справити на ріст сосни, – не перекриває втрачену продуктивність за рахунок зайняття листяними породами частини площі. Вони або випадають із насадження, або входять до другого ярусу зі значно меншим запасом деревини. Дещо інша картина може скластись в умовах С3, де дуб частково може увійти до І ярусу деревостану. Отже, при створенні культур сосни у свіжих та вологих суборах потрібно виділити наявну кількість поновлення дуба, у тому числі і порослевого, а висаджувати потрібно тільки сосну.

З настанням віку, коли починається лісівничий догляд за насад­женням, його потрібно проводити так, щоб сформувати високоповнотний перший ярус із сосни. На дуб слід звертати увагу як на породу другого ярусу. Як правило, другий ярус чітко вирізняється вже при другому проріджуванні.

Дослідження співробітників кафедри лісівництва Національного аграрного університету свідчать, що у разі створення чистих соснових культур в умовах свіжого субору по суцільно розкорчованій площі, де відсутнє поновлення листяних порід, останні з’являються в насадженні після 30-річного віку, коли під пологом сосни створюються відповідні екологічні умови. Цей факт і потрібно враховувати при лісовирощуванні в даних умовах.