Політологічний словник
Чижевський Дмитро Іванович (1894 – 1977)- видатний український вчений – філософ, історик, філолог, славіст, культуролог, доктор філософії, член ВУАН. Народився в м. Олександрії Херсонської губернії. В 1911 р. закінчує Олександрійську класичну гімназію і вступає на фізико – математичний факультет Петербурзького університету, де вивчає математику, астрономію і філософію. Під впливом лекцій М. О. Лосського вирішує спеціалізуватися у філософії і слов’янській філології і переводиться до Київського університету
У багатогранній теоретичній спадщині Ч., що чекає ще свого вивчення, можна відзначити принаймні методологічне значення його підходів до вирішення проблем політичної соціології, визначення суті нації, ролі національних культур, історії філософії тощо. Варто виокремити думку Ч. про помилковість розуміння певної філософії “як єдино правильної”. Бо, стверджував Ч., кожна окрема система, що хоче бачити “у собі реалізацію абсолютної правди, стає помилковою. Кожна національна філософія, що хоче бачити у собі єдину й усю правду, стає на хибний шлях”.
У теорії нації дотримувався раціоналістичного погляду на національну осібність. Кожна нація, пізні вияви якої і становлять все людство, на його думку, є тільки “обмеженим і однобічним розкриттям людського ідеалу”, проте саме в своєму “своєрідному, оригінальному, своїй обмеженості і має вічне, загальне значення”. Періодизацію історичного процесу Ч. мислив через зміну культурно-історичних епох, яких існує 8. Він запропонував нову синтетичну схему історичного розвитку за рахунок зміни культур: романської, готичної, ренесансу, бароко, епохи просвітництва, романтики, доби реалізму та неоромантики. З цього ряду виключається античність, яка, на його думку, не є цілісністю. Український культурний розвиток Ч. розглядав як складовий елемент загальноєвропейського, а українську культуру – як елемент європейської цілості.
Певне політичне значення мало визначення Ч. українського національного типу. Цей тип, на думку Ч., – це система рис політичного укладу українця: емоційність, сентименталізм, чутливість, ліризм, індивідуалізм та прагнення до “свободи”, неспокій та рухливість. Визначальну роль відігравали також природа України та її історичне минуле; князівська доба, бароко, плюс світорозуміння видатних українських мислителів зуміли відобразити українські національні риси – прагнення до злагоди і гармонії, до миру між людьми та миру між людьми й природою, миру людини з Богом. Прагнення до гармонії конкретизувалось у миролюбності українства. Важливою рисою української думки була і її релігійність та симпатії до окремих європейських націй, зокрема німецької.
Вільчинський Ю. М, Карась А. Ф. Дмитро Чижевський: історик філософії на слов’янському грунті // Вільчинський Ю. М., Вільчинська С. В., Карась А. Ф., Скрипник М. А. Розвиток філософської думки в Україні (XIX-XX ст.): Текст лекцій. – Львів, 1992; Чижевський Д. і. // Історія філософії України. Хрестоматія. – К., 1993; Філософські погляди Д. І. Чижевського // Історія філософії України: Підручник / М. Ф. Тарасенко, М. Ю. Русин, І. В. Бичко та ін. – К., 1994; Ф. Медвідь, А. Медвідь. Дмитро Чижевський як філософ культури на слов’янському грунті // Дмитро Чижевський і українська культура: Науково-аналітичний збірник / Відп. ред. І. Макаровський. – Івано-Франківськ, 1995; Горський В. С. Історія української філософії: Курс лекцій. – К., 1996.
Ф. Медвідь
(1 votes, average: 5,00 out of 5)