Лісівництво
РОЗДІЛ 4. ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА У ЛІСАХ ЗЕЛЕНИХ ЗОН
Лекція 2. НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ РЕКРЕАЦІЇ НА ЛІСОВІ НАСАДЖЕННЯ
2.5 Деградація деревостанів під дією рекреації
Найбільш стійким серед компонентів лісу до рекреаційного навантаження є деревостан. Встановлено наступний ряд деревних порід за їх стійкістю до рекреації: дуб, в’яз, липа, клен звичайний, ясен, береза, осика, вільха чорна, сосна і ялина. Але навіть дуб при утворенні дернини, при порушенні волого-повітряного режиму грунту утворює поверхневу кореневу систему, що
Як відповідна реакція на пониження життєздатності дерев – спостерігається зменшення заселеності коріння мікоризоутворюючими грибами. Цей процес іде помітніше у осики і менш помітно у берези та сосни. Саме тому втрата стійкості осикового деревостану спостерігається при повному витоптуванні на 30-40% площі, тоді як у березняках та сосняках – при 60-75%.
У приміських лісах до негативної дії рекреаційного навантаження додається забруднення атмосфери і більш чутливими до нього виявляються хвойні породи, у яких поступово притуплюється приріст у висоту, крони стають більш ажурними, хвоя укорочується, зменшується приріст стовбурів у товщину.
Ущільнення грунту призводить до зменшення кількості кореневих волосків, відмирання коріння, що в свою чергу зменшує площу живлення дерев у 3-4 рази. Ослаблення дерев супроводжується заселенням їх стовбуровими шкідниками, особливо короїдами. На ослаблених деревах сосни, осики поселяється опеньок, який викликає суховерхість, а згодом і відмирання дерев. Шкоду від надмірного рекреаційного навантаження приносить і соснова губка, яка уражує деревостани середнього та старшого віку. На деревах дуба, берези, липи збільшується ураження справжнім та несправжнім трутовиком. Але в цілому дорослі деревостани при однаковому рівні рекреаційного навантаження виявляються більш стійкими, ніж молодняки та середньовікові.
У 60-70-х рр. XX ст. з’явилися публікації, автори яких пропонували класифікувати лісові насадження в залежності від різного ступеню антропогенного впливу на них. З’явився термін “дигресія” – від лат. digressio, що означає відхилення, у нашому смислі – порушення лісу.
Більшість дослідників виділяли п’ять фаз (стадій) дигресії (Л. В. Крестьяшина, 1985; Г. А. Полякова, 1980; С. А. Диренков, 1983; Л. П. Рисін,1983; А. С. Тихонов, 1983). В ті роки не було єдиного діагностичного підходу до встановлення фаз дигресії. Деякі автори пропонували виділяти менше стадій, наприклад, Е. А. Решас та Є. Є. Палішкіс (1983)- три: слабку, середню та сильну, а Л. В. Крестьяшина та ін. (1993) – чотири: нульову, першу, другу та третю.
Оскільки надгрунтовий покрив є індикатором змін у лісовому насадженні під впливом рекреації, його і потрібно брати, поряд з часткою стежок, щоб установити фазу дигресії лісостану. Такий підхід у Л. П. Рисіна (1983) та А. С. Тихонова (1983), за яким виділяють наступні фази:
1. Надгрунтовий покрив представлений типовими лісовими видами рослин, стежки відсутні. А. С. Тихонов першу фазу називає “відсутністю дигресії”, бо деревостан – цілком здоровий.
2. У складі надгрунтового покриву з’являються лугові види трав та бур’яни, стежки займають до 10% площі. Як правило, зникають ефемероїди. У дібровах випадають із II ярусу клен, липа, через що більше розстається підлісок. Рекреаційне навантаження лежить в межах 2-10 люд год*га-1.
3. Типовий для даних лісорослинних умов надгрунтовий покрив зберігається на 50-60% площі ділянки, а решту площі займають лугово-лісові види та бур’яни, стежки – до 20-30% площі. На 5-30% площі покрив витоптаний повністю і у цих місцях відмічається усихання дерев, але їх кількість не перевищує 10%. Зімкнутість пологу знижується до 0,6-0,7, тому із надгрунтового покриву зникають тіньолюби – копитень європейський, вороняче око і т. п.
Рекреаційне навантаження досягає 10-30 люд*год*га-1, а з його зростанням настає четверта фаза дигресії. Третя фаза вважається критичною. При ній лісостан може ще самостійно виправитись завдяки регулюванню рекреаційного навантаження.
4. Для цієї фази характерна деградація лісостану, тобто припиняється процес поновлення, підлісок зріджений, а зімкнутість його пологу не перевищує 0,2.
У покрові переважають лугові види. Більшість дерев суховерхі, заселені стовбуровими шкідниками, багато дерев сухостійні. Здорові дерева складають не більше 50%, зімкнутість їх пологу становить від 0,7 до 0,4. Лісова рослинність та підстилка зберігається лише в куртинах підросту, підліску та навколо дерев. Переважають стежки, витоптані галявини. Утворюється деградований тип лісу з невисокою естетичною якістю.
5. Зімкнутість пологу деревостану менше 0,4. По суті – площа ділянки не є лісопокритою. Типові лісові види зберігаються на 5-10% площі.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)