ДІАГНОСТИКА ХВОРОБ БДЖІЛ І РОЗПЛОДУ – вчення про методи дослідження хворого організму для встановлення причин захворювання та з’ясування причин його виникнення.
Д. вимагає вивчення умов, що передували хворобі. Для цього звертаються до записів і особистих спостережень, відслідковують стан пасічних будівель, кормову базу й наявність хвороб у попередні роки.
На пасіках прийнято робити записи в спеціальний пасічний журнал, у якому за необхідності в повному обсязі відбивається стан сім’ї та зміни, що відбуваються в ній, фіксується
Обов’язково заносяться всі відомості про матку, що дозволяє судити про її походження, вік, а за характером і кількістю розплоду – про її якість.
Записи про характер, час появи хвороби, її тривалість і джерело допоможуть бджоляреві визначити її характер, зрозуміти причину виникнення й надалі уникнути помилок.
Сильний вплив на розвиток хвороб бджіл має неправильне годування, тому особливу увагу звертають на якість корму.
Поява хвороб у зимівлі й навесні прямо залежить від підготовки бджіл до зимівлі з осені. За записами встановлюють час
Роблять записи про очисний обліт при першій весняній виставці, відзначають сім’ї, які обліталися добре, слабко, а то й зовсім не обліталися. На неблагополучній пасіці після весняної ревізії відзначається велике ослаблення сімей і їх безматковість. Такі сім’ї об’єднують і роблять відповідні записи. З’ясовуючи причини хвороби бджіл, звертають увагу на їхнє походження й піднімають записи, що показують поетапність розведення. Тривале близькоспоріднене розведення послабляє сім’ї.
Улітку звертають увагу на літання бджіл. Особливу увагу приділяють тим сім’ям, які своєю поведінкою значно відрізняються від інших. Уважно вивчають передвуликові майданчики. Бджоли хворих сімей літають в’яло або зовсім не літають. На передвуликовому майданчику можна знайти трупи дорослих бджіл, личинок і лялечок. Бджоли, що повзають на землі перед вуликами, заслуговують на особливу увагу бджоляра. Якщо перед вуликом лежать трупи личинок або лялечок – у сім’ї відсутній корм або вода.
Хворі бджоли за різних захворювань поводяться по-різному. Найчастіше хвороби бджіл пов’язані з порушенням годування й розладом діяльності травної системи. Щоб упевнитися в цьому, треба оглянути кишечник хворої бджоли. Для цього убивають бджолу, здавивши її груди. Потім лівою рукою беруть її за груди так, щоб ніжки були спрямовані догори, а черевце вбік правої руки. Пінцетом або пальцями правої руки беруть із боків черевце бджоли за останній сегмент і витягають кишечник. У молодої бджоли він зазвичай наповнений пилком, у старої – медом.
Для того щоб визначити стан гемолімфи, груди бджоли розрізають, здавлюють і розглядають рідину, що виділяється. У здорової бджоли гемолімфа прозора, у хворої на бактеріальні захворювання – мутнувата або молочно-біла.
Гнізда бджіл оглядають при сприятливій погоді. Звертають увагу на утеплювальний матеріал, його якість, установлюють наявність або відсутність у ньому внутрішньовуликових паразитів. Відкривши гніздо, визначають співвідношення кількості бджіл до його обсягу, наявність і якість корму. При відсутності або малих запасах корму бджоли починають вимирати, і перед вуликом можна знайти загиблих бджіл із порожніми кишечниками.
Звертають увагу на співвідношення запечатаного й незапечатаного меду. Зазвичай мед буває запечатаний; при рясному медозборі – більша частина його незапечатана. Пізно восени мед повинен бути запечатаний. Якщо ні, то залишати його на зиму небезпечно, він піддасться шумуванню й скисанню, що призведе до загибелі сімей.
Перевіряють якість меду на наявність у ньому паді. Від падевого меду й меду, що зазнав кристалізації й шумування, бджоли гинуть.
При огляді гніздових стільників звертають увагу на кількість перги. Вона розташовується біля розплоду на 2-3 стільниках. За відсутності перги розвиток розплоду або сповільнюється, або зовсім припиняється. Після зимівлі, до весни, перга часто псується, вона вкривається білим нальотом, стає кам’янистою на вигляд. Таку пергу бджоли викидають, руйнуючи чарунки.
Оглядаючи стільники, звертають увагу на форми й розміри чарунок, правильність їхнього відбудування. У добрих стільниках чарунки знаходяться в одній площині. Стільники зі скривленими, розтягнутими чарунками з великою кількістю отворів і трутневих чарунок вибраковують. Старі стільники (чорні, які не просвічуються) також видаляють із гнізда. У старих стільниках стінки чарунок стовщені, у них виводяться бджоли набагато дрібніші за нормальних. Забруднені бджолиними випорожненнями стільники – ознака проносу бджіл під час зимівлі. Старі стільники – свідчення санітарного неблагополуччя бджолиного гнізда.
При огляді розплоду звертають увагу на його розташування. За розплодом судять про якість матки, силу сім’ї й про здоров’я самого розплоду. У сильній сім’ї добра матка кладе яйця в чарунки без пропусків, стільник заповнюється за дуже короткі строки. У слабкій сім’ї яйцекладка також рівна, без пропусків, але йде значно повільніше. У сильній сім’ї в центрі стільника розташовується розплід старшого віку, на периферії – молодший; у слабкої – периферія не зайнята; при старій матці – багато пропущених чарунок.
Багато пропущених чарунок може зустрічатися також при гнильцевих хворобах. Уважно оглядають розплід. У гнильцевих сім’ях личинки вже припинили свій розвиток, стемніли й висохли до коркоподібного стану.
Звертають увагу на стан кришечок печатного розплоду, вони не повинні бути потемнілими, продірявленими або проваленими.
Протягом усього огляду роблять поетапні записи в пасічницький журнал.
Узимку бджіл без причини не турбують. Про стан сімей судять за запахом, який іде з вулика, за оглядом загиблих бджіл, які накопичилися на дні вулика, за звуками, що долинають із вулика. Із вуликів добре зимуючих бджіл доноситься рівний, ледь чутний шум. Якщо шум відсутній, перевіряють реакцію бджіл легким і коротким стукотом пальця по стінці вулика. Добре зимуюча сім’я відгукнеться шумом відразу ж і незабаром змовкне, сім’я, що голодує, відповість легким шумом, який нагадує шелест сухого листя. Тиша у вулику свідчить про загибель сім’ї. Удари по вулику роблять у крайніх випадках.
Запах від добре зимуючих сімей практично не йде. Від вуликів, де забродив мед, відгонить виннокислий запах. Від сімей, які страждають проносом, – різкий гнильний запах, а тих, які страждають від високої вологості – затхлий, пліснявий.
Із дна вуликів трупи бджіл дістають через льоток металевим гачком й уважно оглядають їх. У сім’ях, що страждають від високої вологості, трупи бджіл вологі, з переповненим кишечником. При кристалізації меду на дні вулика знаходиться багато кристалів. Трупи бджіл із виїденими з боку спини грудьми свідчать про проникнення мишей у вулик.
При огляді гнізд звертають увагу на проміжки між стільниками, тому що бджоли часто гинуть на тих самих місцях, на яких сиділи. Якщо частина бджіл знаходиться в чарунках головами вбік дна – це точна ознака голодування бджіл, навіть якщо на рамках є доброякісний мед. Якщо трупи бджіл рівним шаром лежать на дні вулика – перед загибеллю бджоли розповзлися по всьому гнізду. Таке буває в безматкових сім’ях і при високій температурі в приміщенні. Якщо трупи бджіл лежать на дні пірамідальною купою – у них не було сил розповзатися, вони падали з гнізда напівмертвими. Це ознака низької температури в приміщенні.
У загиблій сім’ї можна знайти невелику кількість розплоду, що вказує на швидку загибель бджіл, які не встигли його вивести. Матка найчастіше гине останньою, і її можна знайти у верхніх шарах мертвих бджіл. Якщо загинули бджоли безматкової сім’ї, матка відсутня.
Цілком можливо, що був залишений великий простір між стільниками, який на відповідає кількості бджіл у сім’ї. На стільниках за тими місцями, де розташовувалися бджоли, помітна цвіль.
Інфекційні хвороби бджіл діагностуються за допомогою бактеріологічного й бактеріоскопічного дослідження у ветлабораторії. Незаразні хвороби діагностуються за зовнішніми ознаками, що описані вище.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)