Політологічний словник
Договір суспільний – соціально-філософське та правове політологічне вчення про походження, сутність і функції держави, згідно з яким її виникнення пояснюється як наслідок добровільної угоди громадян, які делегують державі свої основні права. Ідея суспільного договору виникла ще в стародавню добу і має багатовікову традицію. За нового часу концепція договірної держави знайшла грунтовну розробку в працях Т. Гоббса, Дж. Локка, Ш. Монтеск’є, Ф. Прокоповича, І. Канта, Й. Фіхте. Так, на думку Т. Гоббса, Д. с. породжує
“Суспільний договір” Ж.-Ж. Руссо змальовує як певне ідеальне соціальне утворення – громадянське суспільство, що грунтується на принципах егалітаризму і на моральних засадах. У ньому природні інстинкти поступаються місцем поняттю справедливості, фізичні імпульси – голосу обов’язку. Прихильник свободи, освіченості і моралі, він рішуче виступає проти будь-якої тиранії і деспотизму, засуджує розкіш і розпусту, прагнення до наживи. В його “царині розуму” мали правити закони і доброчесні моральні імперативи, підкріплені авторитетом релігії та нормативами безумовної громадської дисципліни. За таких умов людина, яка, на думку Ж.-Ж. Руссо, за природою добра, здійснить свої ідеали свободи, братерства та інші якості “суспільної людини”. Уклавши суспільний контракт, усі його учасники мають підкорятися “загальній волі”, підпорядковуватися її контролю. Побудована на ідеї зрівняльності, самообмеження особистісного інтересу в ім’я загального блага, його концепція дотепер є об’єктом гострої критики. Так, на думку Ж. Марітена, саме Ж.-Ж. Руссо несе відповідальність за всі біди європейської культури Нового часу, бо запропонував хибну інтерпретацію “природи людини”, проповідував егалітаризм і демократію, позбавлену духовного начала. Внутрішні суперечності вчення Ж.-Ж. Руссо, наприклад, “примусити людину бути вільною”, як і за часів його життя, продовжують викликати гострі дебати і породжувати діаметрально протилежні оцінки – від тоталітарних до лібертаристських.
В сучасних умовах теорія Д. с. суттєво модифікувалася і виходить з необхідності пояснення природи взаємовідносин суспільства й держави, їхніх взаємних обов’язків стосовно один одного й подолання конфліктності їх розвитку (див. також: Договір у політиці).
А. Кудряченко
(2 votes, average: 4,00 out of 5)