РОЗДІЛ 2 МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО В НАШОМУ ЖИТТІ
“Урешті-решт, найважливіше – бути чесним із собою, своїми рідними і багато працювати. Того, що є зараз, завтра вже не буде. Ризикуй. Борись. Удосконалюй і культивуй свій талант. Будь найкращим у тому, що ти робиш. Дізнавайся про свій вид діяльності більше, ніж хто-небудь інший. Використовуй різні інструменти, щоб показати себе – будь-то танцювальний майданчик, чи басейн. Де б це не було – це твоє. Це те, що я завжди намагаюся пам’ятати”.
Майкл Джексон
Тема 16 – 17 ДЖАЗ
І
Наприкінці XIX – початку XX ст. на півдні Сполучених Штатів Америки, у м. Новий Орлеан, виникла нова форма музичного мистецтва, яка синтезувала в собі африканську та європейську культури. Назва цього напряму – джаз, що з англійської означає “підбадьорливий вигук в афроамериканців”.
Характерними ознаками музичної мови джазу спочатку були імпровізація й поліритмія, що грунтувалася на синкопованих ритмах (перенесенню наголосу з сильної долі такту на слабку), а також особливий комплекс прийомів виконання ритму – свінг (з англійської
Джаз вирізняється “блюзовою” гармонією та інтонацією. Джазом називають і оркестр, який складається із духових, ударних та шумових інструментів.
У основі джазу – жанри афроамериканської музики: спірічуел та блюз.
Спірічуелс (з англ. “духовний, церковний”) – це духовний хоровий гімн в афроамериканській спільноті, написаний переважно на біблійні сюжети.
Спірічуелс завжди виконує колектив співаків, супроводжуючи свій спів ритмічними ударами в долоні, притупуванням, рухами тіла. Зазвичай твір має форму запитання – відповіді.
Блюз (з англ. “меланхолія, зневіра”) на відміну від спірічуелса – сольно-пісенний жанр драматичного спрямування. У творах цього жанру відображаються особисті хвилювання, емоції та почуття людини, а також розкривається справжнє життя бідних людей Америки. Однак яскравими ознаками блюзу також є гумор, іронія і сатира. Музика і текст мають імпровізаційний характер, тому легко підкорюються таким особливостям викладання, як поліритмії (одночасному поєднанню різних ритмічних
Малюнків), синкопуванню, специфічному тембровому забарвленню голосу та інструменту.
Більшість виконавців джазу – це видатні майстри-віртуози. Опинившись у центрі уваги публіки, соліст не може просто імпровізувати на теми легких мелодій, оскільки від нього завжди очікують віртуозну гру і справжнє натхнення. Видатними виконавцями джазу були Луї Армстронг, Дюк Еллінгтон, Гленн Міллер та інші.
Я у світі музики: сприймаю, розумію
Луї Армстронг, “Відпусти мій народ” (“Lets my pеoplе go”).
У чому виявляються особливості пісні, яку ви прослухали? До якого жанру афроамериканської музики, на вашу думку, вона належить? Які особливості джазової музики помітили? Придумайте ритмічну Імпровізацію та виконайте її як супровід до пісні
ПОРТРЕТ МИТЦЯ
Луї Армстронг (1901-1971) – американський джазовий трубач, вокаліст і керівник ансамблю. Народився в найбіднішому афроамериканському районі м. Нового Орлеана. Працював з дитинства, щоб допомогти своїй сім’ї: розвозив вугілля, продавав газети. Луї рано почав співати в невеликому вуличному вокальному ансамблі, грав на барабанах і за кілька років натренував слух.
У 14-річному віці потрапив у міський виправний будинок. Там навчився грати на кларнеті, брав участь у місцевому духовому оркестрі. Після повернення додому грав у вільний від роботи час в аматорських ансамблях. Молодого виконавця помітив місцевий король джазу -Джо Олівер, з допомогою якого Армстронг став професійним музикантом і входив до складу відомих джазових оркестрів тих часів.
З середини 1920-х років Армстронг записував альбоми з власними студійними ансамблями, найвідоміші з яких “Гаряча п’ятірка” (“Hot Fife”, 1925 р.) і “Гаряча сімка” (“Hot Seven”, 1927 p.).
Тоді ж поминає співати джазовим скетом (ритмічне повторення складів, які співак вигадував безпосередньо під час виконання композиції)
Луї Армстронг створив імпровізаційний виконавський стиль гри на трубі, для якого властиве вільне трактування мелодій. Віртуозний соліст-трубач довів, що центром джазового ансамблю є особистість, актор, із власними ідеями і переживаннями.
Музикант гастролював країнами Європи, Америки, Африки, Австралії та Японії. Часто знімався в кіно, постійно брав участь у радіопрограмах, музичних і театральних виставах. Разом з Еллою Фіццджеральд брав участь у джазовій версії опери Джорджа Гершвіна “Поргі і Бесс”. Не полишаючи інструментально-виконавську діяльність, Армстронг дедалі частіше виступав як співак: його низький, хриплий, наповнений теплом голос легко впізнаваний, як і неповторне звучання його труби. Сьогодні Луї Армстронг – це символ американського джазу в усьому світі.
Джазові композиції у виконанні Г. Міллора, Д. Еллінгтона та інших видатних музикантів (на вибір вчителя).
Які мелодичні та ритмічні звороти, характерні для джазу, ви помітили? Спробуйте відчути пульс музики. Які особливі “прикмети” джазу? Які інструменти виконували соло?
С. Церчі. Джаз
Джазу властиві дві важливі ознаки, що вирізняють його з-поміж інших видів музики: імпровізація і свінг. Слово “імпровізація” означає, що музиканти можуть складати музику під час її виконання. Так, вони часто використовують одні й ті самі мелодії і співзвуччя, проте музика, яку вопи грають, ніколи по звучить однаково.
Свінг (з англ. – “помірне гойдання”, “хід”) – ритм, який проходить крізь усю музику. Граючи, музиканти підкреслюють ритм, додаючи мелодії особливої енергійності. У джазі імпровізує не тільки соліст – кращий виконавець на трубі, кларнеті або саксофоні, а й усі музиканти. В імпровізаційному джазі немає точного запису виконуваної музики, а тільки музична основа у вигляді якої-небудь відомої мелодії. Кожний музикант імпровізує свою партію, вільно варіюючи цією мелодією, що вимагає від учасників джазу виконавської майстерності й таланту.
Інша особливість джазу – складний ритм, основу якого становить метрична пульсація, тобто біт (з англійської – “удар”, “пульс”). У джазовому ритмі є чимало й інших акцептів, які, поєднуючись, створюють драйв (з англ. “гонка”, “їзда”,) – динамічну якість ритму, або біта. Наявність драйву створює у слухача ефект руху, наростаючого темпу, тоді як він залишається незмінним. Цей термін тепер використовується і в рок-музиці.
Рей Чарльз, “Прощавай, Джек” (“Hit the Road Jack”).
Які особливості джазу в цьому творі? Схарактеризуй пісню.
ПОРТРЕТ МИТЦЯ
Рей Чарльз – відомий американський музикант, автор понад 70 студійних альбомів, один з найвідоміших у світі виконавців музики в стилях соул, джаз і ритм-енд-блюз.
Був нагороджений тринадцятьма преміями “Греммі”, потрапив до залів слави рок-н-ролу, джазу, кантрі і блюзу.
Френк Сінатра назвав Рея “єдиним справжнім генієм в шоу-бізнесі”.
МУЗИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
Засновниками свінгу вважають Дюка Еллінгтона, Каунта Бейсі, Гленна Міллора. В оркестрі Д. Еллінгтона музиканти за допомогою спеціальних сурдин, пристосувань для зменшення сили звука та зміни томбру, досягали особливого, “горлового” тембру інструментів, що нагадував звуки людського голосу. Таке екзотично звучання назвали “етилом джунглів”.
Я у свій музики: співаю, відчуваю
МУЗИКА РІДНОГО ДОМУ
Музика О. Злотника Вірші О. Вратарьова
1. Від Києва до Львова,
Від Криму до Карпат –
Земля моя чудова
Цвіте, як зелен сад,
Дніпрова хвиля синя
Дзвонить, немов струна.
Для мене Україна,
І пісня, і весна
Приспів:
Музика, музика, музика
Рідного дому,
Дай мені радості, радості,
Клич мене змову.
Тут мої мамо і тато,
Тут моя пісня крилата
Жде мене, жде мене.
Тут мої мамо і тато,
Тут моя пісня крилата
Жде мене, жде мене.
2. Десь там, за небокраєм,
Країни, наче рай,
Але для мене раєм
Залишиться мій край.
Дарує горобина
Рубіни край вікна,
Як мати, Україно,
Для мене ти одна.
Приспів:
Я у світі музики: досліджую, дію
1. Поцікавтеся про творчий і життєвий шлях відомого піаніста, аранжувальника, композитора, керівника оркестру, представника джазового мистецтва Едварда Кеннеді (“Дюка”) Еллінгтона.
2. Послухайте джазові композиції у виконанні оркестру Дюка Еллінгтона. Схарактеризуйте стильові особливості виконання.
3. Дослідіть виникнення, поширення та характерні особливості джазових стилей. Заповніть таблицю у зошиті за зразком.
Джазовий стиль | Час виникнення | Характерні ознаки | Виконавці |
А. Музичний проект: “Зірки джазу”.
Бібліотека:
Мошков К. Индустрия джаза в Америко. XXI век – СПб.: Планета Музики, 2013. – 640 с.
Фільмотека:
– Х/ф “Шуберт. Пісня любові й розпачу” (реж. Е. Маришка, 1958 р.)
– Т/ф “Нозакінчена симфонія” (реж. В. Фараджев, 1968р.)
– Х/ф “Бетховен живе на горі” (реж. Д. Дівайн, 1992 р.)
Медіатека:
– Л. ван Бетховен, Місячна соната в аранжуванні Р. Клайдермана
– Ф. Шуберт, “Серенада” (у класичному виконанні та в аранжуванні Річарда Клайдермана)
ІІ
Менш ніж за сто років джаз перетворився на популярну, самобутню і повну енергії музику. Його створювали в основному афроамериканські музиканти. Їхня обдарованість відзначилася в дивному розмаїтті, у свободі, і разом з тим, чіткості ритмів з характерним для доказу зсувом акцептів із сильної долі на слабку (синкопами). У джазовій музиці стрімко розвивалося декілька стилів.
У джаз-оркестрі немає фіксованого складу інструментів. Великого значення, звісно, в ньому має група мідних інструментів: труба, тромбон, саксофон. Досить різноманітна група й ударних, інструментів: ритм-секшн (ця особливість перейшла в доказ від його “предків” – народних негритянських оркестрів). Іноді на кількох ударних інструментах грає один виконавець-віртуоз. У доказі обов’язково звучить фортепіано, що також виконує роль ритмічного інструмента.
МУЗИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
Одного разу Пол Вайтмен, американський “король джазу”, запропонував своєму другу – Джорджу Гершвіну, написати симфонічний твір у джазовому стилі. Проте відомий композитор відмовився. Здивуванню Гершвінано було меж, коли він дізнався, що за місяць відбудеться концерт оркестру Пола Вайтмена за новим твором Гершвіна…
Якось композитор роздратовано звернувся до друзів: “Вони думають, що Гершвін може написати шедевр на замовлення!”. “А хіба не може?” – усміхнено поцікавився приятель. “Звісно, може, – зітхнув Гершвін. – Тільки до сьогодні я не підозрював про це…” Так, менше ніж за місяць з’явилася відома “Рапсодія у блюзових тонах”.
Пригадайте, що таке рапсодія. Які її характерні особливості?
Американський композитор Джордж Гершвін вважав, що його “Рапсодія у блюзових тонах”, або “Рапсодія у стилі блюз”, хоч і написана у доказовому стилі, однак є серйозною музикою. Головна ознака цього твору – імпровізаційність, яку він запозичив у джазових музикантів, поєднується з принципами розвитку європейського класичного симфонізму. Цей стиль в музиці отримав назву симфоджаз.
Симфоджаз – стильовий різновид джазу; поєднання жанрів легкої та симфонічної музики.
Цей твір складається з чотирьох тем, кожна з яких представляє собою оригінальну варіацію пісенних, танцювальних, блюзових та ліричних мелодій. У рапсодії вільно чергуються контрастні епізоди.
Я у світі музики: сприймаю, розумію
Дж. Гершвін, Рапсодія у блюзових тонах для фортепіано з оркестром (“Rhapsody In Blue”), фрагмент.
Спробуйте визначити головні томи твору. Чи змінювались темп, динаміка, ритм?
Така назва рапсодії з’явилася не випадково. Гершвіна надихнув живопис, представлений на одній із виставок Нью-Йорка. Зокрема, пейзажі Джеймса Бістлера, витримані переважно в синіх тонах.
Порівняйте музичний твір з живописними картинами Дж. Вістлера. Що у них спільного? Підберіть репродукції картин до цього музичного твору.
Дж. Вістлер. Ноктюрн в блакитному і сріблястому
Дж. Вістлер. Ноктюрн в синьому і золотому
ПОРТРЕТ МИТЦЯ
Джордж Гершвін (1898-1937) – відомий американський композитор. З дитинства захоплювався джазовою культурою.
З 12-річного віку почав самостійно вчитися грати на фортепіано, а з 16 років – на професійному рівні.
У 1918-1919 pp. у бродвейських театрах Нью-Йорку можна було почути чимало творів Гершвіна, наприклад, у мюзиклі “Синдбад” , що мав приголомшливий успіх. А вистава “La, La Lucille” 1919 р. цілковито складалася із творів Гершвіна. Упродовж 1920-1924 pp. Джордж Гершвін створював по кілька десятків творів для вистави “Скандали Джорджа Вайта”. Написав першу національну оперу “Поргі і Бесс”, а також “Блакитний понеділок”(“Blue Monday”), відому як “135-та вулиця”, після прем’єри якої його запросили композитором до джаз-бенда під керівництвом Пола Вайтмена. Саме для Вайтмена Джордж створив справжню перлину своєї творчості – Рапсодію у блюзових тонах.
Я у світі музики: досліджую, дію
1. ЧИ погоджуєтеся ви з твердженням, що XX ст. в музиці – це століття джазу? Аргументуйте свою думку.
2. У чому полягає історично значення “Рапсодії у блюзових тонах” Дж. Гершвіна?
3. Дослідіть, яку роль відіграє джаз у сучасній музиці. Ознайомтеся із творчістю сучасних виконавців джазу.
4. Музичний проект: “Джазові фестивалі в Україні”.
Бібліотека:
– Мошков К. Блюз. – СПб : Планета музики, 2014. -384 С.
– Волынский Э. Джордж Горшени. – Л.: Музика, 1980. – 96
Фільмотека:
– Д/ф “Історія джазу”, серії 6-12 (реж. К. Берне, 2000 р.)
– Фільм-мюзкл “Дордж Гершвін – Поргі і Бесс” (реж. О. Премімджер, Р. Мамулян,1959 р.)
Медіатека: Дж Гершвін, Рапсодія у блюзових тонах для фортепіано з оркестром (“Rhapsody In Blue”).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)