Політологічний словник
Епікур (341-270 рр. до н. е.) – давньогрецький філософ. З 306 р. до н. е. – в Афінах, заснував філософську школу. Філософію поділяв на фізику (вчення про природу), каноніку (вчення про пізнання, в якому Е. дотримувався сенсуалізму) й етику. Визнавав буття блаженно-байдужих богів у просторах між численними світами, але заперечував їх втручання в життя космосу та людей. Девіз Е. – живи усамітнено. Мета життя – відсутність страждань, здоров’я тіла та стан безтурботності духу (атараксія); пізнання природи звільняє від
У фізиці Е. дотримувався атомістики Демокрита. Водночас Е. створює зовсім нову атомістичну теорію. Відмінність полягає в тому, що у Демокрита рух атомів здійснюється у порожнечі виключно за законом падіння тіл під власною вагою, у Е. – поряд з дією закону падіння з’являється ще один чинник – атом виявляє властивість “самочинного відхилення” від “лінії необхідності”.
Ідея Е. про самочинне відхилення атомів є специфічним відображенням факту виникнення у людей нових
Сенс своєї ідеї про самочинне відхилення атома від лінії необхідності Е. вбачає в основному правилі мудрості – вміти відхилятися від незадоволення, страждань. Тут потрібно звернути увагу, що йдеться саме про “відхилення” від страждань, а не про гонитву за задоволенням бажань. Гонитва за бажаннями завжди приносить свою протилежність – невдоволеність.
Е. вбачає в теорії світу ідей Платона, вченні про “першодвигун” Аристотеля дію надприродних сил, які не залишають місця випадкові, свободі волі людини. Якщо боги існують, то вони живуть у просторах між світами і не втручаються у земні справи.
Послідовно дотримуючись атомістичної теорії, Е. робить висновок, що душа людини – тілесна. Смерть тіла є смерть душі, бо сутність душі – рух атомів у тілі. Відповідно до такого розуміння людини й суб’єктивних властивостей він розробляє послідовно сенсуалістське вчення про пізнання. Світ пізнається за допомогою мислення та чуттів, між якими немає великої різниці, бо і чуття, і мислення спричинені рухом атомів. Критеріями істини визнаються чуттєві сприйняття (випливання образів, викидів з речей), поняття (або загальні уявлення, тотожні спогадам).
Е. створює життєстверджуючу етику, яка за своїм спрямуванням оптимістична і утилітарна. Моральне життя потребує дотримання міри в усьому. Ідеал – у задоволенні природних, а не надуманих бажань.
Справедливість у тому, щоб не шкодити іншому і не зазнавати шкоди від іншого. В основі взаємозв’язків людей лежить особиста вигода, що поширюється і на безкорисливу дружбу. Мудрість (філософія) не тільки дає знання, а й духовну насолоду. Мудрець – не безтурботний пустельник, що відійшов від життя, а знавець життя, який піднявся над буденністю, здатний виявляти свою волю.
Епікуреїзм досить широко впливав на свідомість мислителів подальших етапів еллінської епохи, зокрема Риму.
Богомолов А. С. Античная философия. – М., 1985; Герасимчук А. А. Філософія: Курс лекцій: Навч. посіб. для вузів. – К., 1999; Надольний /. Ф. Філософія: Навч. посіб. – К., 2001; Причепій Є. М., Черній А. М., Гвоздецький В. Д, Чекаль Л. А. Філософія: Посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К., 2005; http:// www. philsci. univ. kiev. ua.
Р. Чорней
(1 votes, average: 5,00 out of 5)