КОРМИ БДЖІЛ – поживні речовини, що входять до складу меду, перги та бджолиного молочка, без яких неможлива нормальна життєдіяльність бджіл. У природі не існує готового меду й перги, тому бджоли переробляють нектар і пилок, зібрані з рослин, і складають їх у стільники.
Бджолине молочко – найповноцінніший з усіх видів бджолиних кормів. Ним вигодовують молоді личинки робочих бджіл і трутнів до 4-денного віку й личинки маток протягом усього періоду їхнього життя. Молочко виробляється слинними залозами робочих бджіл, воно насичене білковими
Відомо, що мед і перга, зібрані з різноманітних рослин, різні за хімічним складом і своїми біологічними властивостями, але одночасно така розмаїтість є найповноціннішою для бджіл. До складу меду входить 20 % води й близько 80 % цукрів (вуглеводів),
Мед споживають усі бджоли, а суміш меду з пергою – личинки бджіл і трутнів, починаючи з 2-денного віку.
Щоб сім’я нормально розвивалася, у її гнізді завжди повинні бути запаси корму. Сильна сім’я за рік споживає від 80 до 100 кг корму, при цьому на зимовий період припадає близько 10 кг, основну ж частину бджоли витрачають у весняно-літній період.
Для зимівлі бджіл абсолютно непридатний падевий мед, а також мед, отриманий із хрестоцвітих рослин, тому що він швидко кристалізується.
Пергові корми сім’я повинна споживати протягом усього року. Перга – основне джерело білкового харчування бджіл. Великий вміст у ній вітамінів і мінеральних речовин забезпечує нормальний ріст і розвиток бджіл.
Збираючи пилок, бджоли додають до нього невелику кількість нектару або меду, формують його в кошичках задніх ніжок у вигляді невеликих сплюснених кульок (обніжжя). Бджоли скидають обніжжя в чарунки, у яких уже вивелися робочі бджоли. Молоді бджоли добре втрамбовують його, а зверху заливають медом. У результаті молочнокислого шумування, що відбувається під дією бактерій, які знаходяться у пилку, вміст чарунки ніби консервується.
Протягом зимівлі у бджіл вичерпуються запаси жирів і білка, що у великій кількості є в перзі. Відсутність перги скорочує або зовсім припиняє здатність бджіл виробляти молочко й вигодовувати розплід. Але слід знати, що зайве споживання перги в зимовий період призводить до проносу бджіл. Пергою під зимовим клубом бджіл має бути зайнято від 400 до 800 см2 усієї площі стільників.
У весняно-літній період різко зростає потреба бджіл у перзі. У цей період сім’я набирає силу, вирощує багато розплоду. У середньому за рік одна сильна бджолосім’я споживає близько 25 кг перги.
Крім перерахованих вище кормів, бджоли потребують води, особливо навесні, коли комахи приносять багато квіткового пилку. Нерідко, коли псується погода, настають затяжні холоди й ллють дощі, бджолам-годувальницям необхідно вживати у великих кількостях свіжий пилок. Відсутність у гніздах або на пасіці води призводить до масової загибелі бджіл від запору, так званої травневої хвороби. При наявності поїлки з теплою водою можна уникнути загибелі бджіл.
Пасіку найкраще обладнати двома поїлками для бджіл. В одній із них буде чиста вода, а в другій – ледь підсолена, зі вмістом 0,01 % кухонної солі. При даванні бджолам води, що містить більше ніж 0,5 % кухонної солі, настає сольовий токсикоз, який призводить до швидкої загибелі бджіл.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)