Політологічний словник
Мандат (від лат. mandatum – доручення) – доручення, надане повноваження бути представником. Термін може використовуватись як визначення правовідносин, пов’язаних з представництвом, або безпосередньо як назва документа, що підтверджує зазначені повноваження.
Виокремлюють кілька видів мандатів, що різняться системою правовідносин та залежності обраної особи від виборців. Зокрема, імперативний М. і вільний М.
Імперативний М. передбачає пряму залежність депутата від виборців, виконання наказів, можливість
Вільний М. регламентує статус депутата як представника всього народу, робить незалежним від волі окремих виборців у період дії мандата. Разом з тим такий статус не означає повної відсутності залежності депутата від виборців. Вона може бути у вигляді механізму політичної відповідальності, коли при публічній (прозорій) діяльності депутата на наступних виборах виборці можуть орієнтуватись при голосуванні на результати попередньої діяльності. У разі пропорційної системи розподілу мандатів і відповідно голосування за партії та їх блоки потенційно зникає можливість імперативного М. і де-факто постає (функціонує) вільний М.
Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К., 1998. – Т. 3.
Р. Балабан