Політологічний словник
Меритократія (від лат. meritus – гідний і грецьк. kratos – влада; букв. – влада найбільш обдарованих) – одна з елітарних концепцій у західній політичній науці, основою якої є принцип індивідуальної заслуги у здійсненні політичної влади і соціального управління. Прибічники М. виходять з того, що в умовах НТР управляти повинні особи, які мають особливі здібності і чесноти, високі інтелектуальні якості та кваліфікацію, що відповідає потребам НТР. Відмінними від М. концепціями є “принцип приписування”, згідно
Ідея М., на думку її прихильників, органічно виходить з класичного принципу лібералізму – “рівності можливостей”. Засновником концепції М. є англійський соціолог М. Янг, який у формі технократичної утопії виклав її ідеї в праці “Піднесення меритократії: 1870-2033” (1958). На думку М. Янга, капіталізм поступово трансформується у суспільство, в якому існує принцип висунення на керівні посади з усіх верств суспільства найбільш обдарованих
Миллс Р. Властвующая элита. – М., 1959; Дай Томас Р., Зиглер Хармон Л. Демократия для элиты. – М., 1984.
Р. Марутян