§ 3. Міжкультурна комунікація
42. Чарівна люлька
А чи доводилося вам коли-небудь мандрувати машиною часу? Ні? Скажете, що це неможливо? Але ж сила фантазії неймовірна, вона здатна творити дива… Тож слухайте казку про те, як козак потрапив у сучасне українське місто…
Іде завзятий козарлюга вулицею міста. Йде, дивується, все розглядає. Як же змінилося воно! Іншими й мешканці стали. Мова – наче й українська лунає, проте якась динна, не така, якою колись у Січі розмовляли, пісень козацьких співали, батька Хмельницького прославляли.
Бачить
Дійсно, козак багато про що міг би помріяти… Проте, зайшовши до цієї крамниці, жодної люльки не знайшов – самі лише… колиски. Дитячі колисочки! І відчув наш герой страшне розчарування. А незабаром переросло воно у справжнє, зовсім недитяче обурення.
“Ой вернуся і засвідчу:
Люд наш мову покалічив.
Соромно мені за вас –
За онуків. Прийде час
Мову рідну відродіть,
Й світу велич покажіть.
Розкажіть
Тих, хто у боях не встояв,
Українською простою,
Чарівною, дорогою.
Тою, що колись нас мати
Вчила мріять й розмовляти”.
Тож спілкуймося рідною мовою, вивчаймо її, вдосконалюймо вже набуті мовленнєві уміння та навички. І тоді наша мова, як дорогий безцінний алмаз, сіятиме нам, “поки сонце стоїть”, а кожен українець буде пишатися тим, що він є носієм такої дивної мови.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)