Мова і мовлення
1. Слово, людьми, робота, місто, село, погоду, турботи.
2. Але діти не могли відповісти ханові. Ніхто з них не вмів розмовляти, бо їх не навчали жодній із мов.
3. Обов’язковою, сім’я – апостроф вживається, тому що буква я позначає два звуки [йа] в середині складу.
Сім’я [с’імйа’]: гол. [і а], пр. [с’ м й], пр. дзв. [м й], пр. гл. [с’].
4. Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. Від теплого слова і лід розмерзається. Слово до слова – зложиться мова. Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
5. Рідна, материнська, рідна, материнська.
6. Українська [украйі’нс’ка]: гол. [у а і а], пр. [кр й н с’ к], пр. дзв. [р й н], пр. гл. [к с’ к].
Українська мова ніжна, мила, світанкова, солов’їна, барвінкова.
7.
8. Росія – російська, Білорусь – білоруська, Польща – польська, Німеччина – німецька, Франція – французька, Англія – англійська.
9. СпілкуваНнЯ, з людЬМи, свідчитЬ, ставитЬСя.
Спілкування [сп’ілкуван’:а] – 11 б., 10 зв.; людьми [л’уд’ми’] – 6 б., 5 зв.; свідчить
Слова ввічливості – дякую, спасибі, будь ласка, перепрошую, вибачте, добрий день, на добраніч, до побачення.
12. Черговий учень витер дошку в кабінеті. Мені не було важко Виконати Завдання вчительки. Спортсмен стрибнув на Дванадцять сантиметрів вище, ніж минулого разу.