Наукові твори та їх характерні особливості

Лісівництво

РОЗДІЛ 5. МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Лекція 6. РОБОТА НАД РУКОПИСОМ НАУКОВОЇ ПРАЦІ

6.1 Наукові твори та їх характерні особливості

П. Т. Приходько (1965,1969) відносить до наукових творів наступні: реферат, тези доповіді, науковий звіт, наукову доповідь, журнальну статтю, рецензію, монографію, брошуру, автореферат і анотацію, навчальний посібник, підручник, дисертацію. Кожен із названих видів наукової продукції має свої особливості як по формі, так і за змістом.

Реферат. Однією із початкових форм наукової роботи молодих

дослідників є реферат. В ньому у стиснутій формі він під керівництвом наукового керівника повинен систематизувати отримані в результаті проведених досліджень дані, дати їм критичну оцінку і, можливо, висловити критичні зауваження з приводу опублікованих даних іншими дослідниками.

Розрізняють кілька форм рефератів:

А) оглядовий – може стосуватися даної теми, виконується переважно на основі опублікованих матеріалів;

Б) методичний – у ньому розглядаються методи, методики конкретного дослідження та дається їм критична оцінка;

В) інформаційний – коротко викладається суть тієї

чи іншої теми з метою інформування про підсумки наради, семінару, конференції;

Г) біографічний – опис життя діячів науки, культури, оцінка їх ролі у розвитку знань, технічного прогресу;

Д) полемічний – відомості про спірні, мало вивчені проблеми, на які існують різні погляди вчених.

Можуть бути і інші форми рефератів. У будь-якому випадку потрібно вивчити відповідну літературу, критично проаналізувати та узагальнити матеріал, скомпонувати його так, щоб було відображено основний зміст.

Доцільно дотримуватися наступного плану реферату:

1) короткий вступ з викладанням теоретичного і практичного значення теми;

2) викладання суті реферованих даних та критичних зауважень стосовно них;

3) висновки.

Реферування дуже корисне для майбутніх магістрів, аспірантів, особливо якщо початківець у науці не має достатнього досвіду в аналізі та узагальненні наукових матеріалів та публічних виступах на наукові тами.

Тези. Тези складають з метою попереднього викладання основного матеріалу наукової доповіді або повідомлення В них відображаються нові положення, що мають місце в доповіді, центральна ідея. Як правило, тези мають 5-7 пунктів, що викладені на 1,5-2,0 сторінках тексту. Тези доповідей можуть бути опубліковані до початку роботи наукової конференції, іншого зібрання, або після їх проведення.

Науковий звіт. Являє собою узагальнення результатів наукового дослідження і є юридичним документом про діяльність наукового співробітника чи колективу науковців, узагальненням результатів виконання запланованих робіт і витрат асигнованих на них коштів.

Стосовно звітності аспірантів, то науковий звіт вимагає:

1) короткий виклад планових завдань і програми робіт, які передбачалися і які виконано;

2) коротку характеристику методів досліджень та їх технічне забезпечення;

3) суть отриманих дослідником наукових результатів;

4) заключення, яке підводить підсумки проведеної роботи, та задачі на майбутні дослідження;

5) висновки та пропозиції.

До наукового звіту додаються необхідні документи, фотографії, рисунки, протоколи обговорення результатів досліджень у виробничих колективах тощо.

В науковому звіті особлива увага звертається на теоретичне зна­чення виконаних досліджень, їх цінність для народного господарства, наводяться розрахунки економічної і соціальної ефективності наукових результатів.

Науковий звіт оформляється у відповідності з вимогами Держ­стандарту України ДСТУ 3008-95.

Доповідь на наукову тему або наукове повідомлення, як правило, містять у собі:

1) характеристику наукового і практичного значення теми;

2) основні наукові положення;

3) висновки і пропозиції.

Обов’язково підкреслюється “центральна ідея”, яка є основою до­повіді, її аргументація. Оскільки на доповідь відводиться 10-15 хвилин, то основні положення повинні бути сформульовані стисло, без зайвої деталізації, яка розсіює увагу слухачів.

Найбільш переконливо діють на слухачів доповіді, коли доповідач має при собі конспект, але користується ним при потребі цитування, надання довідок. Не досягає мети доповідь, яка повністю читається за раніше складеним текстом, та ще й монотонно, без емоцій. Емоційна сторона, поряд з чіткою науковою аргументацією, допомагає доповідачу.

Наукова стаття передбачається для опублікування в журналі або збірнику наукових праць. Вона має обмежений обсяг, як правило, 8-10 сторінок комп’ютерного тексту на форматі А-5 і повинна мати також мінімум графіків, іншого ілюстративного матеріалу.

У відповідності з постановою Президії ВАК України від 15.01.2003 р. “Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України” наукова стаття повинна мати наступну структуру (на прикладі вимог до статей, що друкуються у “Науковому віснику НАУ):

– Код УДК

– Заголовок

– Автор(и)

– Науковий ступінь автора (ів)

– Організація, установа, в якій працює (ють) автор (и)

– Анотація

Анотація повинна мати обсяг 5-7 рядків, викладена українською мовою, без повтору заголовка, з відображенням основного змісту статті, висновків, рекомендацій щодо використання результатів. Окремим рядком наводяться 5-7 ключових слів.

Основний текст повинен включати наступні елементи:

– постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями;

– аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;

– формування цілей статті (постановка завдання);

– виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрун­туванням отриманих наукових результатів;

– висновки з даного дослідження і перспектива подальших розвідок у цьому напрямку.

Допускаються 2-3 штрихових рисунки, 4-5 таблиць та формули.

Посилання на ілюстрації – обов’язкові (у круглих дужках).

Посилання на використані джерела інформації – у квадратних дужках, в яких проставляється номер джерела за списком літератури.

Посипання на всі джерела статистичних даних – обов’язкові.

Оригінальна частина статті повинна займати не менше 50% обсягу. Опубліковані раніше матеріали автора (ів) можуть бути використані як джерела інформації для оригінальної частини статті з відповідним посиланням.

Одиниці фізичних величин слід подавати в системі СІ, розмірності відношень одиниць – у вигляді добутку, наприклад, м3/га, як м3*га-1.

Рисунки. Розмір рисунків – не більше 10×15 см. Кожен рисунок повинен мати тематичний підпис, а також номер (якщо їх більше одного).

Таблиці. Розмір таблиць не повинен перевищувати 10×15 см, кількість колонок – не більше 7-8, кількість рядків не може бути меншою, ніж кількість колонок, інакше потрібно змінити орієнтацію показників. Кожна таблиця повинна мати тематичний заголовок. Якщо в статті таблиць більше однієї, то вони нумеруються.

Формули. Слід уникати формул довжиною більше одного рядка. Формули нумеруються (у круглих дужках) й подаються у системі MS Equation 3,0.

Після основного тексту статті наводиться заголовок, прізвище автора (ів), анотація, ключові слова російською та англійською мовами. Текст повинен збігатися з текстом українською мовою.

Список літератури. Оформляється за вимогами ГОСТу 7.1-84 “Библиографические описание документа. Общие требования и правила описания”. Джерела наводяться в алфавітному порядку спочатку за кирилицею, а потім – за латинською абеткою. У список вносяться лише ті джерела, на які є посилання в тексті статті.

Рецензія – стаття, в якій критично розглядається один або кілька наукових творів, дається аналіз досліджень та їх оцінка. Рецензування наукових творів потребує капітальних знань у тій чи іншій галузі науки, техніки, культури.

Монографія є науковою працею, в якій всебічно, детально досліджується яка-небудь проблема чи тема.

Брошура – друкований твір невеликого обсягу (2-5 др. арк.), який видається у м’якій обкладинці. Найчастіше містить матеріали науково-популярного характеру.

Навчальний посібник, підручник – найбільш складні та відповідальні види наукової продукції. Вони містять виклад сучасних наукових даних в тій чи іншій галузі знань для використання певною категорією читачів (студентів). Викласти коротко, чітко, ясно та дохідливо наукові факти, поняття, розподіливши їх за певною системою та послідовністю, дати теоретичне пояснення на рівні сучасної науки, навести чіткий і зрозумілий ілюстративний матеріал – велике мистецтво. Саме тому підручники для вузів дозволялося раніше подавати до захисту на здобуття вчених сту­пенів кандидата і доктора наук на рівні з дисертаціями.

Дисертація (лат. dissertatio – роздум, дослідження) – спеціальна форма наукового дослідження, яка подається для здобуття наукового ступеня і захищається публічно на засіданні спеціалізованої Вченої ради.

В Україні з 1937 р. існують два наукових ступені: кандидата та доктора наук. Для здобуття наукового ступеня кандидата наук претендент повинен мати закінчену вищу освіту, здати кандидатські екзамени, опублікувати основні положення досліджень у фахових виданнях, публічно захистити на засіданні Ради положення досліджень.

Автореферат містить короткий виклад наукової праці, виконаний автором та виданий друкарським способом накладом 200-250 примірників. Автореферат дисертації є обов’язковою науковою працею кваліфікаційного характеру, яка подається здобувачем вченого ступеню разом з дисертацією. Автореферат кандидатської дисертації не повинен перевищувати за обсягом одного друкованого аркуша, а автореферат докторської дисертації – двох.

Заголовок і основний зміст автореферату повинні повністю відповідати дисертації, але він повинен являти собою скорочений конспект дисертації.

В авторефераті обов’язково висвітлюються у вигляді окремих абзаців: актуальність теми, зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання досліджень, характеризуються об’єкт, предмет, методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів, практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувала, апробація результатів дослідження, публікації за результатами досліджень, наводиться структура та обсяг дисертації, коротко розкривається її зміст, висновки та пропозиції.

В авторефераті вказується місце і час публічного захисту дисер­тації, прізвища, наукові ступені та звання офіційних опонентів, провідна установа, яка розглядала дисертацію.