ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
Розділ VIII
Українська культура у 30-ті роки
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
Як зазначалося, постановою ЦК ВКП(б) “Про перебудову літературно-художніх організацій” було ліквідовано численні мистецькі угруповання і на їх місці створено єдину Спілку радянських художників України. Наприкінці 1938 р. відбувся Перший з’їзд художників України. На ньому було проголошено підсумки “боротьби” за ідейну чистоту мистецтва, виховання нових кадрів і ліквідацію формалізму в мистецтві.
В українське образотворче
Розвивається монументальна скульптура. М. Манізер створює пам’ятники Т. Шевченкові, встановлені в 1939 р. у Києві та Каневі, А. Страхов виконує статую О. Пушкіна, Ю. Білостоцький – надгробки М. Лисенкові та М. Заньковецькій, Г. Пивоваров – монументальні скульптури для Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві, скульптурні портрети І. Франка, Т. Шевченка, О. Довженка.
Розвиток народних художніх промислів увів у мистецьке життя нових майстрів – М. Примаченко, Я. Герасименка, П. Власенко, І. Гончара, Н. Вовк, В. Гарбуза, Я. Халабудного, низку опішнянських гончарів, решетилівських вишивальниць та ін. Основоположником декоративного живописного натюрморту в українському народному мистецтві стала Катерина Білокур.
В архітектурі конструктивізм став вважатися космополітичним стилем, виявом техніцизму, і в 1932-1933 рр. він був оголошений ворожим і чомусь націоналістичним; на його місце прийшов напрямок, що поєднав конструктивізм з ампіром та нахилом до псевдомонументалізму. У цьому новому стилі зведено, наприклад, будівлю Верховної Ради в Києві.