Політологічний словник
Панамериканізм (від грецьк. pan – все і англ. american – американський) – політична доктрина, в якій обстоюється історична, економічна, культурна спільність країн і народів Американського континенту. Основне політичне завдання П. від початку його виникнення – обгрунтувати претензії США початку XIX ст. на гегемонію в Західній півкулі. Відповідними гаслами цих претензій (“Америка для американців” та ін.) виправдовувалась боротьба проти європейських колоніальних держав. У 1832 р. президент США Дж. Монто проголосив
Схильність до П. сприяє маскуванню інтересів великого капіталу США, який використовує в своїх експансіоністських, а часто й агресивних цілях для свого неподільного панування в регіоні різні міжамериканські організації. З 1889 до 1948 р. періодично скликалися Панамериканські конференції, тобто наради країн цього континенту. У наступні десятиріччя Міжамериканські конференції були вищим органом Організації американських держав, членами якої стали близько ЗО країн. У 1962 р. під тиском США із організації виключили Республіку Кубу. Вищим органом Організації американських держав з 1970 р. є щорічна Генеральна асамблея міністрів закордонних справ, виконавчим органом – Постійна рада організації у Вашингтоні. Іншою організацією є Міжамериканський банк розвитку, заснований у 1960 р. для фінансування програм розвитку в країнах Латинської Америки. Визначальні позиції США уможливили використання цією державою зазначеної організації у своїх політичних цілях.
Національно-визвольні, прогресивні сили Латинської Америки виступали і виступають за рішучу боротьбу проти доктрини П. та її різноманітних модифікацій і різновидів.
Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна. – К. 1997; Политическая энциклопедия. – М., 2003.
А. Кудряченко
(1 votes, average: 5,00 out of 5)