ТЕМА 2. ПОНЯТТЯ ПРО ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ СТИЛЬ МОВЛЕННЯ. УСНИЙ ДОКЛАДНИЙ ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ
Стилі мовлення
Вправа 590
Тема: дорогий образ.
Основна думка: подорожуючи далеко від України Лівійською пустелею, від побаченого Борис Гмиря не зміг утриматися й заспівав український романс на слова улюбленої поетеси Лесі Українки.
Тип мовлення: розповідь.
Стиль мовлення: художній.
II. Інтелігентний – той, хто належить до інтелігенції. Інтелігенція – соціальна група, що складається з освічених людей,
Романс – невеликий словесно-музичний твір, звичайно ліричного змісту, для голосу з музичним супроводом (фортепіано, гітари, арфи).
Експресія – сила вираження, вияву яких-небудь почуттів, переживань; виразність.
Імпровізація – виконання чого-небудь (вірша, пісні) без попередньої підготовки.
III. Складний план тексту:
I. Туристи у Лівійській пустелі.
II. Зупинка автобуса.
1. Здивовані туристи.
2. Інтелігентний дивак.
3. Майстерність актора Бориса Гмирі.
III.
ПЕРЕКАЗ
Розповідали, що це відбувалося під час подорожі туристів Лівійською пустелею. Де-не-де підносилися над безкраїм морем пісків звичні піраміди, які своєю вічністю перевищували піщане мовчання.
Високий чоловік попросив водія зупинитися. Туристи з дивуванням подивилися на цього інтелігента, який раптом ви явив бажання зупинитися серед пусте лі. Вийшовши з автобуса, він впевнено рушив уперед і зупинився біля піраміди. Це виглядало так просто, ніби він усе своє життя провів серед бедуїнських племен. Занадто зосереджений, задуманий, чоловік раптом заспівав. То була українська пісня – відомий романс на слова видатної поетеси Лесі Українки.
Вийшовши з автобуса, туристи слухали співдивної експресії. Душа співака нібито була наодинці не з Лівійською пустелею, а з душею Лесі Українки. Щоб зважитися на таку імпровізацію і не злякатися штучності, треба бути справжнім актором. Треба було мати такий голос, щоб викликати з пустелі душу поетеси і переконати зачарованих супутників в необхідності такого виклику. Це був народний артист Борис Гмиря.
Він носив у душі завжди образ поетеси, але звучання гарячого вітру пустелі ви кликали його, і Борис Гмиря не зміг не заспівати “Стояла я і слухала весну”.