ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ
Розділ 1. ПОПУЛЯЦІЙНА ЕКОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ ЗАГАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЇ
1.1. Популяційна екологія
Популяційна екологія як спеціальний і важливий розділ екології формувалась в 30-ті роки XX ст. Її засновником вважають англійського вченого Ч. Елтона. У своїй праці “Екологія тварин” він наголошує на тому, що вивчення виду необхідно проводити не на рівні окремих особин, а на рівні популяції. Центральним у популяційній екології стали питання внутрішньовидової організації та динаміки чисельності видів.
Розвитку
Популяційна екологія – вивчає закономірності формування, структуру і динаміку популяцій живих організмів.
Її основними завданнями є:
– дослідження морфо-фізіологічних особливостей популяцій, їх вікового складу, чисельності та щільності;
– поширення
– вивчення внутрішньопопуляційних і міжпопуляційних відносин;
– стимулюючі та лімітуючі фактори розвитку популяції тощо.
Знання про популяцію особливо поглибились після того, як сформувалась популяційна генетика, а в систематиці вид стали розглядати як складну систему.
Популяційна екологія має безпосередній зв’язок із ботанікою, зоологією, фізіологією, анатомією, ембріологією, загальною біологією. Популяційна екологія, у свою чергу, є науково-практичною базою для селекції і розведення, рибництва, звірівництва, скотарства та інших галузевих дисциплін. Щодо популяції рослин, то знання законів їхнього формування і функціонування необхідне для лісівництва, рослинництва, селекції рослин, успішного підбору високоврожайних сортів для конкретних грунтово-кліматичних умов та створення культурних лук і пасовищ.
Розв’язання проблем популяційної екології неможливе без врахування досягнень популяційної генетики.