РОЗДІЛ 5. ПРОЕКТУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО УСПІХУ
Основа професійного самовизначення
§ 15 Професійна діяльність і професійне самовизначення
Професійне самовизначення – це самостійний стійкий, осмислений вибір майбутніх професій.
Професійне самовизначення є початком професійного розвитку особистості.
Обираючи майбутню професію, кожна молода людина повинна чітко, усвідомлено й самокритично визначатись, якою їй потрібно бути, щоб оволодіти певною професією. Значну роль у процесі професійного самовизначення відіграє особисте
Я-реальне має якості, які в людині є. Я-ідеальне – це якості, які людина хотіла б мати. Я-реальне постійно порівнюється з Я-ідеальне; різниця між ними є незначною для самовиховання. Якщо вимоги майбутньої професії переважно збігаються з Я-ідеальним людини, то процес професійного самовизначення йтиме інтенсивно і результативно. Тоді, коли Я-ідеальне не збігається з Я-реальним, то слід скорегувати Я-ідеальне, або відмовитися від професійного вибору.
Якщо людина вважає, що вона не може опанувати комп’ютерну техніку, то їй потрібно змінити думку
Ситуація вибору професії.
Професійна діяльність – це діяльність людини в межах своєї професії; спеціальності в певній галузі виробництва. Успіх у роботі безпосередньо залежить від того, наскільки людина готова до своєї професійної діяльності. Професійна діяльність завжди переслідує певну мету і передбачає виконання конкретних завдань.
Ціль професійної діяльності передбачає результат розвитку особистості, її життєдіяльності.
Завдання професійної діяльності – це стан досягнення певних цілей.
Наприклад, ціль педагогічної діяльності – це забезпечення для молоді певного рівня освіти (початкового, середнього, професійного, вищого).
Завдання педагогічної діяльності – навчання, виховання й розвиток особистості.
Основні функції професійної діяльності:
1) створення матеріальних і духовних благ;
2) отримання засобів для життя;
3) сприяння загальному і професійному розвиткові людини.
Професійна діяльність характеризується певними умовами (обставинами, умови роботи і відпочинку, об’єктом і предметом праці). Щоб оволодіти певною професією, слід здобути знання з цієї професії і набути певний досвід роботи за цією професією. Тимчасову роботу без грунтовних теоретичних знань не можна вважати професійною діяльністю.
Ми не можемо називати професіоналом людину, яка обрізає дерева у своєму садку. Ця людина не займається професійною діяльністю. Вона може правильно обрізати дерева, а може і зашкодити садові. Втім, ця робота буде виконана краще, якщо за неї візьметься садівник-професіонал.
Професійна діяльність з’явилася разом з виникненням товарно-грошових відносин.
Раніше (у натуральному господарстві) отримані продукти йшли тільки на задоволення власних потреб. Це відбувалось тому, що не було розділення праці. Кожна людина робила все потроху, але дуже добре робити не вміла нічого.
Розвиток професійної діяльності викликав розподіл праці. Професійна діяльність вимагає від особистості певних якостей, необхідних у конкретній професії. Оволодіння професійними навиками залежить здебільшого від вибору професії і професійної спрямованості. Проте в кожній професійній діяльності є певні обмеження з огляду на стан здоров’я.
Професійна діяльність тісно пов’язана з технологічною культурою, тому, чим вищий рівень технологічної культури, тим успішніша професійна діяльність.
Сфери професійної діяльності людини.
За результатами трудової діяльності розрізняють дві сфери економіки:
– сферу матеріального виробництва;
– невиробничу сферу.
У сфері матеріального виробництва отримують два основні продукти: засоби виробництва і предмети споживання.
Невиробнича сфера – це галузі і види професійної діяльності з обслуговування населення, інших галузей економіки і управління.
Сфера матеріального виробництва і невиробнича сфера тісно взаємозв’язані. Стан і розвиток невиробничої сфери активно впливає на соціально-економічний прогрес і є найважливішим його показником.
У міру соціально-економічного розвитку суспільства кількість працівників у сфері матеріального виробництва зменшується, а в невиробничій – збільшується.
Сфера матеріального виробництва. Невиробнича сфера.
Сфери професійної діяльності можна класифікувати за предметами праці (на що саме спрямована людська праця). Тут виокремлюють п’ять сфер:
– людина-природа;
– людина-техніка;
– людина-знакові системи;
– людина-людина;
– людина-художній образ.
ЛЮДИНА-ПРИРОДА
Предмет праці: грунт, вода, ліс, атмосфера, насіння, рослини, тварини, мікроорганізми, корисні копалини.
Галузі праці: рослинництво, тваринництво, лісове господарство, мікробіологія.
Професійно-важливі якості: любов до тварин, рослин; спостережливість; вміння спостерігати зміну природних явищ; точність рухів; терплячість і наполегливість; оперативне наглядно-образне мислення; фізична витривалість.
ЛЮДИНА-ТЕХНІКА
Предмет праці: машини, механізми, технічні системи, агрегати.
Об’єкти праці: техніка, прилади, обладнання, апарати, грунти, гірські породи, деревина, пластмаси, будівельні матеріали, тканини, сільськогосподарська продукція, енергія.
Галузі праці: обробка грунтів, добування та обробка гірських порід, обробка матеріалів, збирання і налагодження техніки, споруди і будинки, переробка сільськогосподарської продукції.
Професійно важливі якості: любов до техніки, технічне мислення, координація рухів, швидкість реакції, технічний слух, схильність до технічної творчості.
ЛЮДИНА-ЗНАКОВІ СИСТЕМИ
Предмет праці: знаки, символи, формули, слова, цифри, тексти, коди.
Об’єкти праці: ЕОМ, індикатори, друкарські машини, вимірювальні пристрої, рисунки, схеми, графіки, креслення, ноти, карти, гроші, фотографії, письмова і усна мова, документи.
Галузі праці: створення й оформлення документів, аналіз і переклад тексту, діловодство, зв’язок, бухгалтерія, фінанси, економіка, банківська справа, поліграфія, картографія, геодезія, креслення, конструювання, музейна й архівна справа, статистика, робота на ПК.
Професійно важливі якості: зорове сприйняття й аналіз, оперативна пам’ять, логічне мислення, здоровий опорно-руховий апарат, концентрування уваги, координація рухів, емоційна стійкість.
ЛЮДИНА-ЛЮДИНА
Предмет праці: люди, колективи, групи людей.
Об’єкти праці: методи, засоби, умови виховання, обслуговування та керування людьми.
Галузі праці: керування людьми, навчання і виховання, медичне, соціально-побутове, інформаційне обслуговування людей.
Професійно важливі якості: любов до людей, спостережливість, винахідливість, чесність, чуйність, емоційна стійкість, організаторські здібності.
ЛЮДИНА-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ
Предмет праці: художній образ і закономірності його створення.
Об’єкти праці: фарби, ноти, букви, слова, художня мова, пластика тіла, матеріали.
Галузі праці: декоративно-прикладне мистецтво, скульптура, фотографія, музичне, хореографічне мистецтво, архітектура, література, телебачення.
Професійно важливі якості: твори, образне мислення, образна пам’ять, спостережливість, художній смак, художні здібності.
Сфери професійної діяльності можна також класифікувати за цілями праці.
– гностичні, пов’язані з пізнавальною працею (контролер, водій);
– перетворювальні, пов’язані з активним перетворенням якостей предметів (будівельних, сільськогосподарських);
– пошукові, пов’язані з пошуком найкращого варіанту вирішення завдання (програмувальний, науковець, конструктор).
За засобами праці професії поділяються на:
– ручну працю;
– механізовану працю;
– автоматизовану працю;
– працю з використанням функціональних особливостей людини (голосу, сили, пластики тіла).
За умовами праці професії розділяють на:
– працю на відкритому повітря (лісник, робітник сільського господарства);
– працю в нормальних побутових умовах (будівельник);
– працю в незвичайних умовах (під землею, водою);
– працю з підводною матеріальною і моральною відповідальністю за життя, здоров’я, виховання людей (військовий командир, лікар, машиніст електропотягу, пілот літака).
Але, яку б ви професію не обрали, потрібно прагнути її виконувати добросовісно, постійно підвищуючи свій професійний рівень.
З життєвого досвіду вам відомо, що одну і ту саму роботу можна зробити по-різному.
Одна людина виконує роботу якісно, швидко й отримує ще й моральне задоволення від якісно і швидко зробленої роботи. Інша людина витратить багато часу, втомиться, знервується, і робота буде зроблена неякісно. Це виникає тому, що кожна людина по-різному ставиться до своєї праці, її організації, планування, використання різних технологій, техніки безпеки, ставлення до роботи – це все складає культуру праці.
Культура праці включає технологічну дисципліну, раціональну організацію робочого місця, дотримання безпеки праці і виробничої естетики, бережливе ставлення до обладнання, матеріалів, енергії, вміння аналізувати економічну ефективність своєї праці.
У процесі професійної діяльності відбувається професійне становлення особистості.
Професійне становлення особистості – це процес формування ставлення до професії, ступінь емоційно-особистісного входження в професію, накопичення досвіду практичної діяльності, професійне вдосконалення й набуття майстерності. Так коротко можна схарактеризувати етапи професійного становлення.
До закінчення середньої школи молода людина повинна визначитись з вибором професії. Потім формується професійна компетентність.
Професійна компетентність – це оволодіння глибокими і грунтовними знаннями, вільне володіння ними, повна відповідність людини її професії, що дає змогу їй сприймати свою працю як радість, отримувати задоволення від виконаної роботи.
Професійна компетентність – високий рівень професійних знань і вмінь, діловитість, вихованість і реальна самооцінка. Професійна компетентність залежить від рівня теоретичних знань і практичних умінь, а також технологічної культури.
Рис. 116. Етапи професійної майстерності
Професійна майстерність – найвищий рівень оволодіння професійною діяльністю. Професійна майстерність – це не тільки професійні навички, вміння і знання.
Процес оволодіння професією також є процесом формування особистості людини, її інтересів, духовних цінностей, ідеалів. Високий рівень технологічної культури, професійна мобільність, самостійність, постійне прагнення вдосконалення, творчий підхід до праці зміцнюють і розвивають професійну майстерність. Професійна майстерність тісно пов’язана з професійною творчістю. Найкраще професійна творчість проявляється у винахідництві та раціоналізації.
Професійна творчість – це створення людиною чогось нового, неповторного, оригінального під час професійної діяльності.
Професійне становлення є складовою професійної кар’єри.
Професійна кар’єра – досягнення людиною успіху в професійній діяльності.
Поняття “професійна кар’єра” включає професійний ріст, майстерність, високу оплату праці, поліпшення житлових і побутових умов, підвищення по службі, отримання свободи в своїх рішеннях, відповідну оцінку своїх заслуг, особисте задоволення професійною діяльністю.
Цікаво знати.
Раніше професійні навички, уміння та досвід передавалися з покоління в покоління усно і за допомогою практичних навичок. Хто хотів оволодіти певною професією, йшов до майстра в учні, переймаючи його майстерність на практиці і спілкуючись з майстром. Селяни, що оволоділи однаковим ремеслом, селилися поряд, утворюючи свій ремісничий цех, або кущ. У кожної групи сіл був свій центр – велике торгове село, куди ремісники приїздили щонеділі на базар продавати свою продукцію. Кожне ремесло мало свою специфіку, але об’єднуючим для всіх була ручна праця. Велику роль у відділені ремесла від землеробства відіграло гончарство. Спочатку глиняний посуд ліпили руками. Зі створенням гончарного круга, відбувається становлення гончарного ремесла.
Це дало змогу отримувати глиняний посуд правильної форми та різної конфігурації.
Гончарний круг був розповсюджений скрізь, де жили ремісники. Ремесла, що розвивались у містах, ставали все більш і більш економічно доходними. Міське населення складалося переважно з ремісників і купців, що давало змогу не обробляти землю, а заробляти на життя ремеслом.
СЛОВНИК НОВИХ ТЕРМІНІВ
Професійна діяльність – це діяльність людини в межах своєї професії. Професійне самовизначення – це процес формування ставлення до професії, сутність емоційно-особистісного входження в професію. Професійна кар’єра – досягнення людиною успіху в певній професійній діяльності.
Культура праці – дотримання технологічної дисципліни, раціональна організація робочого місця, дотримання безпеки праці, виробничої етики, бережливе ставлення до обладнання, матеріалів, енергії, вміння аналізувати екологічну ефективність своєї праці.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)