Програмоване навчання – НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО НАВЧАННЯ

Педагогічна психологія: навчальний-методичний посібник

РОЗДІЛ 2

4 НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО НАВЧАННЯ

4.2. Програмоване навчання

У сучасній психологічній науці співіснують дві основні парадигми навчання: навчання як формування та навчання як управління. Навчання як формування зосереджене на формуванні системи знань, умінь і навичок учня через передавання змісту навчання. Навчання як управління передбачає педагогічне керівництво навчальною активністю учнів з метою розвитку ментальних структур, необхідних для оптимізації

засвоювання науково-практичної інформації, передбаченої програмою навчання. Категорія управління виступає центральною для теорії прог-рамованого навчання.

Ідея програмованого навчання пов’язана з проникненням у середині 50-х років XX ст. положень загальної теорії управління й кібернетики в психологічну науку (категорія управління є центральною для програмування) і асоціюється з ім’ям Б. Ф. Скінера – автора теорії лінійного програмованого навчання. За його теорією психологічний механізм научіння – це установлення зв’язку між стимулом і реакцією. З огляду на це, головний елемент системи

програмованого навчання – навчальна програма. Вона будувалася так, що кожний правильний крок учня підкріплювався, і це слугувало сигналом для дальшого виконання програми. Основні психолого-педагогічні характеристики програмного забезпечення навчання такі:

– дидактичний матеріал, який підлягає засвоєнню, поділяється на невеликі дози, які учні достатньо легко долають крок за кроком;

– питання або прогалини в окремих рамках програми не дуже важкі (це сприяє підтриманню мотивації навчання);

– учні самостійно працюють з програмою, залучаючи для відповіді на її запитання й заповнювання прогалин необхідну інформацію;

– у міру виконання програми учні зразу ж інформуються щодо правильності або помилковості виконання завдань; перейти до наступного кроку програми можна, лише правильно виконавши попередній;

– учні почергово проходять усі рамки, але кожен робить це в зручному для нього темпі;

– програма на початку містить багато вказівок, кількість яких поступово обмежується, і це полегшує учневі знаходити правильні відповіді;

– з метою запобігання механічному запам’ятовуванню інформації одна й та сама думка повторюється в різних рамках у різних варіантах.

Окрім лінійного програмування у сучасній світовій педа-гогічній практиці набули великого поширення такі форми програмування навчальних матеріалів, як розгалужене і мішане. Вони відповідають дидактичним принципам послідовності, доступності, систематичності і самостійності. Розгалужене програмоване навчання є складнішою формою, яка, надаючи постійний зворотний зв’язок учневі і педагогові про хід навчання учня, орієнтована насамперед, на розвиток процесу мислення останнього. Ця програма являє собою достатньо великий текст, до якого сформульовано запитання. Тут же в рамках містяться й відповіді, які обирає або самостійно формулює учень. Відповіді на запитання або позитивно оцінюються (і тоді можна рухатися далі до інших запитань за текстом), або відхиляються (тоді учень повинен знову вернутися до тексту, подумати й знайти правильне рішення). При ньому і в першому, і в другому випадках аргументовано роз’яснюється причина правильного рішення або зробленої помилки. Така система програмування навчання забезпечує перевірку засвоєння учнем матеріалу кожної рамки, роз’яснення причин і координацію дій по їх подоланню у випадку неправильної відповіді учня, закріплення основної інформації через систему раціональних вправ, розвиток розумових зусиль учнів і формування їхньої необхідної мотивації навчання.

На вітчизняному грунті програмоване навчання набуло дальшого розвитку через ідеї алгоритмізації навчання, програмування навчального процесу як алгоритму управління ним з позиції теорії поетапного формування розумових дій та розробки психологічних засад створення навчальних програм на основі індивідуалізованого навчання. Таке навчання основується на конкретній моделі особистісно-пізнавальних особливостей учня (для цього на початку роботи учнів з програмою використовуються спеціальні протести) і модифікує навчальну програму з урахуванням цієї моделі.

Програмоване навчання може передбачати варіанти розробки не лише електронних, а й бланкових програм. Саме у такій програмі виданий програмований підручник, підготовлений колективом авторів під керівництвом Г. Г. Граніка. Програмоване навчання може бути індивідуальним, адаптованим й індивідуалізованим. Індивідуальне навчання – це один навчаючий або навчальний пристрій – один учень. Адаптивне програмоване навчання враховує насамперед вікові й індивідуально-типологічні особливості учнів – користувачів персональних комп’ютерів. Як правило, воно здійснюється за розгалуженою програмою. Індивідуалізоване навчання передбачає вибір навчаючих впливів або самим комп’ютером, або учнями через самостійний добір навчальних алгоритмів. Поєднання їх дає оптимальний для більшості мішаний тип управління навчанням, коли учневі спочатку надається можливість вибору певного шляху навчання, а залежно від того, як він справляється з завданнями, комп’ютер вносить у програму певні корективи (ускладнює її або полегшує завдання, змінює міру допомоги тощо). Слід зауважити, що модель програмованого навчання лежить і в основі організації технології дистанційного навчання, яка найповніше відповідає потребам сучасної педагогічної практики.

Дистанційна форма навчання – це одержування освітніх послуг без відвідування навчального закладу, за допомогою сучасних інформаційно-освітніх технологій і систем телекомунікації, таких як електронна пошта, телебачення та Інтернет. Дистанційне навчання можна використовувати у вищій школі, а також для підвищення кваліфікації й перепідготовки фахівців. Воно дає змогу одержувати диплом усім, хто з тих чи інших причин не може вчитися очно. Одержавши навчальні матеріали в електронному чи друкованому вигляді з використанням телекомунікаційних мереж, студент може опановувати знаннями вдома, на робочому місці чи в спеціальному комп’ютерному класі. У порівнянні з традиційною освітою технологія дистанційного навчання доповнюється вимогами щодо повноціннішого методичного забезпечення студентів електронними версіями підручників і посібників, системою навчальних завдань і тестових ма-теріалів контролю ефективності засвоювання знань. Комп’ютерні системи можуть проекзаменувати, виявити помилки, дати необхідні рекомендації, здійснити практичне тренування, відкрити доступ до електронних бібліотек, за лічені секунди знайти потрібний розділ книги чи її параграф, абзац, цитату.

Навчальні курси супроводяться ігровими ситуаціями, термінологічними словниками й відкривають доступ до основних вітчизняних і міжнародних баз даних і знань на будь-якій відстані й у будь-який час. При дистанційному навчанні враховуються індивідуальні здібності, потреби, темперамент і зайнятість студента. Він може опановувати навчальні курси в різній послідовності, швидше чи повільніше. Усе це робить дистанційне навчання якіснішим, доступнішим і дешевшим за традиційне.

Дистанційне навчання передбачає такі види навчання:

– Лекції, на відміну від традиційних аудиторних, виключають живе спілкування з викладачем, однак мають і ряд переваг. Для запису лекцій використовуються дискети, CD-ROM-диски тощо. Використання новітніх інформаційних технологій (гіпертексту, мультимедіа, ПС-технологій, віртуальної реальності тощо) робить лекції виразними й наочними. Для створення лекцій можна використовувати всі можливості кінематографа: режисуру, сценарій, артистів. Такі лекції можна слухати в будь-який час і на будь-якій відстані. Крім того, студентові не потрібно конспектувати матеріал.

– Лабораторні роботи призначені для практичного засвоювання матеріалу. У традиційній освітній системі лабораторні роботи потребують спеціального устаткування, макетів, імітаторів, тренажерів, хімічних реактивів. Можливості дистанційного навчання можуть істотно спростити проведення лабораторної роботи за рахунок використання мультимедіа-технологій, ПС-технологій, імітаційного моделювання тощо. Віртуальна реальність дасть змогу продемонструвати студентам явища, в звичайних умовах показати дуже складно чи й взагалі неможливо.

– Контрольні роботи – це система індивідуалізованих, часто тестових завдань, зорієнтована на перевірку результатів теоретичного й практичного засвоєння студентами навчального матеріалу.

– Консультації є однієї з форм керівництва роботою студентів і надавання їм допомоги в самостійному вивченні дисципліни. Як правило, для цього використовується телефон і електронна пошта. Передбачається також можливість організації консультацій навчальної аудиторії викладачем у режимі on-line. При цьому кожний студент (слухач) у певний, попередньо призначений час завдяки доступу в мережу Інтернет має змогу поставити викладачеві запитання, пов’язані з вивченням відповідного предмета, й одержати на них кваліфіковані відповіді. Крім того, консультації допомагають педагогові оцінити особистісні якості того, хто навчається, і його інтелект (увагу, пам’ять, уяву й мислення).