СИНТАКСИЧНІ ПАРАМЕТРИ ПРИСЛІВНИКА

ПРИСЛІВНИК

4. СИНТАКСИЧНІ ПАРАМЕТРИ ПРИСЛІВНИКА

У визначенні синтаксичної ролі прислівників у реченні сформувалося три основних підходи: перший і найбільш поширений – прислівники виконують синтаксичну функцію обставини; другий приписує прислівникові всі синтаксичні функції частин мови; третій, що розглядає прислівник як суто похідну частину мови, відводить йому роль придієслівного некерованого другорядного члена і детермінантного другорядного члена, що зумовлено синтаксичним характером його лексичного значення, яке конкретизується

як атрибутивні та обставинні семантико – синтаксичні відношення. Саме ці дві синтаксичні функції визначають специфіку прислівника як частини мови, тому що вирізняють його з – поміж інших частин мови. Функцію придієслівного некерованого другорядного члена виконують насамперед відприкметникові морфологізовані прислівники на – о, – е, а також незначна частина відіменникових аналітичних і морфологізованих прислівників, пор.: високо літати, голосно сміятися, хороше прибрати, рішуче діяти; Пил стоїть стовпом, Хлопчик гуде джмелем. Такі прислівники не зумовлюються валентністю опорних
дієслів у реченні і поєднуються з ними зв’язком прилягання. У функції детермінантного другорядного члена вживаються власне – обставинні відсубстантивні прислівники із значенням часу, причини, мети, допустовості і частково місця, а також віддієслівні морфологізовані прислівники з суфіксами – учи, – ши/-вши, пор.: Лікар виписав рецепт після обстеження хворого і Обстеживши хворого, лікар виписав рецепт; Школярі відпочивають улітку; Дитина тремтіла від холоду; Делегація прибула для підписання договору; Навкруги зеленіли луги. Прислівники з детермінантного функцією залежать від підметово-присудкової основи речення в цілому.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


СИНТАКСИЧНІ ПАРАМЕТРИ ПРИСЛІВНИКА - Довідник з української мови


СИНТАКСИЧНІ ПАРАМЕТРИ ПРИСЛІВНИКА