Predmety


Загальна характеристика стилів мови і мовлення – Стилі і форми мови

Стилістика української мови

Загальна характеристика стилів мови і мовлення

У сучасному мовознавстві лексемою “стиль” прийнято позначати своєрідну манеру й спосіб усного і писемного висловлювання, реалізовуваного за однотипних умов спілкування і з однаковою метою. Цей самий термін уживається і як найменування багатьох вужчих мовних і мовленнєвих явищ, понять, зокрема різних галузей науки, мистецтва, сфер громадської діяльності, побуту тощо. Інакше кажучи, словом “стиль” у лінгвістиці прийнято називати один з найбільших за обсягом різновидів мови. Кожен із них формується певною сукупністю особливих мовних ознак – лексико – семантичних, фразеологічних і граматичних. Отже, стиль – це одна з підсистем мови, яка відрізняється від інших її

Підсистем лексично, фразеологізмами, структурою речень, мовних зворотів тощо. Найчастіше виокремлюють розмовно-побутовий, офіційно-діловий, науковий, художній, публіцистичний, конфесійний і епістолярний стилі мови й мовлення. Термін “стиль” використовується і в багатьох інших значеннях: романтичний стиль, стиль письменника, стиль інтелігента, людина старого стилю, стиль керівництва, власний стиль письма, канцелярський стиль, архаїчний, високопарний, діалогічний, народнопоетичний тощо. Словом “стиль” послуговуються також як назвою літочислення: новий стиль (Григоріанський), старий стиль (Юліанський).

Становлячи явища винятково суттєві, мовні стилі широко розглядаються в лінгвістиці. їх коментують і формулюють неоднозначно, наприклад, стиль мови – це:

– об’єднана певною функціональною спрямованістю система мовних елементів, способів їх відбору, вживання, взаємного поєднання і співвідношення, функціональний різновид літературної мови (Ю. Бельчиков);

– різновид, видозміна літературної мови; манера мовного вираження у різних сферах, умовах, формах (усній і писемній) спілкування; мистецтво слова (С. Єрмоленко);

– один із диференційованих різновидів мови, мовна підсистема із своєрідним словником, фразеологічними сполученнями, зворотами і конструкціями, які відрізняються від інших різновидів в основному експресивно-оцінними властивостями елементів, які його складають і звичайно пов’язані з певними сферами вживання мови (О. Ахманова);

– спосіб вибору мовних засобів для вираження своїх думок і впорядкування їх в одне ціле (І. Томан).

Ще в давніх Греції та Римі оратори свідомо пристосовували мову, її стиль до різних ситуацій, аудиторій, слухачів. Вони вже тоді розрізняли три види стилю – звичайний, середній (елегантний) і піднесений.

Отже, стиль мови є сукупністю однотипних за певною ознакою мовних одиниць (морфемних, морфологічних, особливо синтаксичних, лексичних і фразеологічних), які характеризують переважно окремий різновид мовлення і позначені своєрідною емоційністю, поєднані із загальномовними одиницями – явищами, які однаково чи майже однаково властиві всім стилям.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Загальна характеристика стилів мови і мовлення – Стилі і форми мови - Довідник з української мови