Словосполучення як одиниця синтаксису

СТИЛІСТИКА СИНТАКСИСУ

§ 17. Словосполучення як одиниця синтаксису

 Словосполучення як одиниця синтаксису

Словосполучення (за головним словом)

 Словосполучення як одиниця синтаксису

Словосполучення (за синтаксичними відношеннями)

Узгодження

Керування

Прилягання

Головне й залежне слово мають однакові форми роду, числа, відмінку (спекотне літо – с. р., одн., Н. в.)

Головне слово вимагає від залежного певної відмінкової форми (малювання пейзажів)

Залежне

слово приєднується до головного тільки за змістом (зустріти посміхаючись)

217. Височать на землі – просте, керування, гол. слово – дієслово.

Великі пам’ятники духа – складне; великі пам’ятники – узг., гол. слово – імен,; пам’ятники духа – керув., гол. слово – імен.

Значить щось – просте, керув., гол. слово – дієсл.

Неспокійна по-старому – просте, приляг., гол. слово – прикм.

218.

Прості

Складні

Тривалий

час;

Квіти з поля (польові квіти); і писати твір;

Зелена галявина;

Сьомий поверх;

Сім з половиною років;

Двадцять дев’ять і днів

Час великих перемог;

Вияв глибокої пошани;

Твір видатного письменника;

Дівчина з чорними бровами (чорноброва дівчина);

Хлопець років вісімнадцяти (вісімнадцятирічний хлопець);

Почуття глибокої вдячності;

Книжка з кольоровими ілюстраціями;

Дивитися зачарованим поглядом (дивитися зачаровано);

Засіяти лан пшеницею




Словосполучення як одиниця синтаксису