Лісівництво
РОЗДІЛ 4. ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА У ЛІСАХ ЗЕЛЕНИХ ЗОН
Лекція 6. РУБКИ ФОРМУВАННЯ ЛАНДШАФТІВ
6.4 Способи рубок формування
Оскільки лісопаркові ландшафти формуються найчастіше в лісопарковій госпчастині лісів зеленої зони, а не в господарській (приміській), рубки формування значно відрізняються за своїм призначенням від традиційних освітлень, прочисток, проріджувань та прохідних рубок.
В лісопаркових частинах розрізняють способи рубок догляду-формування, які передбачають:
– поліпшення породного складу
– підвищення якості дерев;
– поліпшення просторового розміщення дерев на площі.
Рубки догляду за складом проводять у мішаних насадженнях, маючи на меті поліпшення складу порід деревостанів. Вирішується також питання підвищення архітектурно-ландшафтних властивостей насаджень, посилення розчленованості пологу, чіткості пейзажу, зміна або порушення монотонності забарвлення пологу тощо.
Прийнято деревні породи поділяти на провідні (едифікатори) та супутні. До перших відносяться сосна, ялина, ялиця, модрина, дуб, клен гостролистий, береза. До супутніх відносять осику та вільху.
Догляд за складом порід краще проводити у віці І-ІІ класу у хвойних та твердолистяних насадженнях і в І-ІV класу – у м’яко-листяних.
Рубки догляду за якістю дерев, перш за все, передбачають формування ландшафтів із здорових дерев, тому в першу чергу вирубуються мертві, відсталі в рості, пошкоджені шкідниками та уражені хворобами до припинення росту та втрати естетичного вигляду. Вирубують дерева, які заважають росту та розвитку більш декоративних дерев. Рубки догляду за якістю дерев не змінюють структуру ландшафту, але поліпшують його естетичні властивості, посилюють такі ландшафтно-архітектурні якості, як розчленованість пологу, контрастність та об’ємне сприйняття ландшафту. Зовнішній вигляд ландшафту після рубки втрачає монотонність і т. п. Виконуючи рубку, дерева в деревостані поділяють на кращі (обранці), допоміжні та зайві. Кращі дерева повинні мати наступні якості: відноситись до провідної породи, бути здоровими, добре рости та мати високі декоративні якості. Крони таких дерев повинні бути розвинутими, мати густу хвою або листя та низько опущеними по стовбуру. У жердняковому віці крона у дерев ялини та ялиці повинна займати не менше 3/4 довжини стовбура, сосни – 1/2 – 3/4, у листяних порід – 2/3 – 3/4. Тобто, кращі дерева повинні мати довгу (більше 1/2 висоти стовбура) та широку крону – коли відношення діаметра крони до висоти дерева більше за 1:3. Стовбури кращих дерев повинні бути прямими, але допускається залишення на корені і дерев з викривленими стовбурами, що підвищує їх декоративність. Однак слід підкреслити, що такі дерева повинні зустрічатись у деревостані поодиноко, а не масово, щоб не викликати негативних емоцій.
Кращі дерева можуть займати місце як у верхньому, так і в нижньому ярусі пологу. Дерева типу “вовк”, які обов’язково вирубують при звичайних рубках догляду, в лісопаркових частинах можуть бути залишені для подальшого росту та зараховані до категорії кращих, наприклад, при формуванні ландшафту типів 2а і 2в. У ландшафті типу За такі дерева можуть увійти до композиції відкритого простору як кращі.
До допоміжних дерев відносять дерева, які не мають високих декоративних якостей, але своїм місцеположенням у деревостані позитивно впливають на ріст і розвиток кращих дерев і в цілому – на формування даного типу ландшафту. На кінцевій стадії формування ландшафту вони до складу деревостану не ввійдуть. На випадок загибелі кращих – допоміжні дерева можуть бути використані як резервні. В більшості ж випадків допоміжні дерева вирубуються вже в перші прийоми рубки.
До дерев, які заважають формуванню ландшафту, відносять сухостійні, пошкоджені до припинення росту, ті, що втратили естетичні якості тощо. До цієї категорії дерев відносяться і ті, які за своїм просторовим розміщенням заважають росту кращих та допоміжних дерев. Найчастіше – це супутні породи, що розташовані у верхньому ярусі, мають добре розвинуту крону і заважають нормальному росту та розвитку крон кращих дерев.
Дерева порослевого походження, які поновилися у вигляді кущів, слід відносити до кращих та залишати для формування високо-декоративних ділянок пейзажів.
Рубки догляду за просторовим розміщенням дерев на площі. Якщо при проведенні звичайних рубок догляду намагаються добитися більш-менш рівномірного розміщення дерев на площі, то при рубках формування в лісопаркових частинах – навпаки, намагаються розчленувати або посилити розчленування деревостану, добитися нерівномірності в розміщенні дерев на площі. Цим самим вирішується питання перетворення одноманітних лісостанів у більш різноманітні. Найбільшу нерівномірність створюють при формуванні напіввідкритого ландшафту з груповим розміщенням дерев (2б). В такому ландшафті групове або куртинне розміщення дерев чергується з “вікнами” та галявинами, що посилює гру світла й тіні, робить ліс більш привабливим, красивим.
Співвідношення груп дерев і галявин за їх розмірами залежить від категорії ландшафту. Так, у ландшафті 26 розмір груп та куртин повинен бути меншим за розмір галявин, що їх розділяють. У закритих ландшафтах з вертикальною зімкнутістю (1б), навпаки, групи або куртини дерев повинні бути значно більшими за розмірами від “вікон” та несполучених галявин, які розміщені між ними. Тому при формуванні ландшафту закритого простору з вертикальною зімкнутістю (1б) намагаються створити ступіньчатість пологу в першу чергу за рахунок вирубування зайвих дерев, які розташовані між групами або куртинами. У напіввідкритому ландшафті (2б) вирубуванням зайвих дерев з верхньої частини пологу підкреслюється більш чітко конфігурація груп або куртин. В ландшафті закритого простору з горизонтальною зімкнутістю пологу (1а) видаленням зайвих дерев зменшується надмірна густота деревостану, але це потрібно робити поступово.
Якщо ландшафти формуються в лісостанах з двохярусними деревостанами, то поліпшення просторового розміщення дерев торкається обох ярусів, щоб досягти більш чіткої структури ярусності та створити більш сприятливі умови для підлеглого ярусу.
Стосовно формування груп дерев, розміщення окремих дерев на відкритій площі потрібно врахувати наступні рекомендації. При нерівномірному розміщенні потрібно уникати шахматного та рядового розміщення. Ближче до дороги розміщувати дрібні групи, а подалі від неї – більші за розміром групи та куртини. Ближче до дороги краще розміщувати деревні породи зі світлим листям, а далі – з темним; біля доріг – з красивими кронами, листям, квітками, плодами, рослини, що дають при цвітінні аромат. На схилах дерева з ажурними кронами доцільно розміщувати вище доріг, а з щільною кроною – нижче; дерева з красивим силуетом – на відстані трьох висот від дороги; біля водойми, на поляні та на узліссі – дерева з плакучою формою крони; дерева з розкидистими кронами – вільно на поляні, а в північній частині поляни та водойми – щільні групи; на березі великої водойми – також великі групи, а на березі малої водойми – малі; якщо рельєф виражений, то на гребнях горбів та урвищ розміщувати високі дерева, а у підніжжя – низькорослі. Групи дерев на одній поляні повинні мати однаковий вигляд.
В середині груп краще мати нерівномірне розташування дерев; групи на поляні повинні мати у дерев і конусовидну, і яйцевидну форму крони, а дерева з шатровидною кроною краще розміщувати на полянах поодиноко. В центрі групи на поляні – розміщувати високі дерева.
При малій висоті групи (до 3 м) краще мати колоподібну або еліпсовидну конфігурацію. При більшій висоті – складну. Щільність груп на полянах та в насадженнях повинна бути компактна, а на березі водойми або на місці, через яке відкривається перспектива, – розріджена.
На фоні узлісся групи можуть мати як компактну, так і розріджену будову.
У сформованих груп бажана різнобарвність: кущі з різним забарвленням, що різко відрізняються від забарвлення крон дерев у групі, яскраво забарвлені стовбури дерев або крони в різні сезони року тощо.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)