Стимулююча і стримуюча фіскальна політика – об’єктивна сукупність грошових відносин, що відображають процес розподілу і перерозподілу частини вартості валового суспільного продукту для потреб розширеного відтворення в умовах змінюваної кон’юнктури і циклічних коливань економічного зростання. Передбачає систему державних заходів у вигляді сукупності форм, методів і засобів акумулювання фінансових коштів для потреб органів державної влади і механізм позитивного впливу на розвиток суспільного виробництва, вдосконалення його
Стримуюча функція фіскальної політики дозволяє регулювати темпи зростання економіки на ранній стадії диспропорцій, охарактеризованих як „ перегрів економіки”, тобто регулювати темпи зростання окремих господарських сфер, галузей або територій для усунення виявлених диспропорцій і своєчасного приведення їх стану у відповідність з потребами суспільства.
С. і с. ф. п. суперечила засадам адміністративно-командної системи, тому довгий час розцінювалася як витвір буржуазних економістів, що застосовується для подолання так званих перманентних кризових процесів капіталістичного суспільства. Сьогодні очевидність потреб у проведенні динамічної С. і с. ф. п. не викликає сумнівів. Держава на її основі здатна реально впливати на темпи зростання ринкових засаду виробничо-господарському житті, сприяти розвиткові підприємництва Крім регулювання стимулюючих ставок податку, дана політика передбачає цілий комплекс інших заходів і механізмів стимулювання або стримування темпів економічного зростання у тих чи інших умовах. Вона включає використання митних зборів, збалансованої грошово-кредитної політики, вдосконалення бюджетної системи, валютне регулювання, страхування тощо.