ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
Розділ І
Культура праслов’ян
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД – КОРІННЕ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
Територія нинішньої України була заселена ще у прадавні часи. Про
Це свідчать численні пам’ятки, що залишилися нам у спадок. Частково вони були в науковому обігу, частково чекали свого часу. Із проголошенням державної незалежності України активізувався інтерес до історичних коренів свого народу, його набутків, ролі й місця в загальноісторичному процесі.
Тривалий час в історичній науці спостерігалося протиборство
О. Шахматова, О. Преснякова, В. Xвойки, В. Грекова, П. Третьякова, Б. Рибакова, В. Петрова дають підстави вважати автохтонну теорію максимально наближеною до істини.
Про те, що народ на цій території жив і займався матеріальним виробництвом, свідчать численні писемні, лінгвістичні, археологічні, культурні пам’ятки, а також прямо та опосередковано історичні хроніки стародавніх авторів – Йордана, Прокопія Кесарійського, Менандра Протиктора, Феофілакта
Отже, на підставі аналізу пам’яток, джерел, історичних хронік та наукових розвідок можна визначити спільні ознаки на користь автохтонного походження українців. Назвемо головні з них:
– спільний фізично-етнічний тип;
– мовний фактор, грунтовно досліджений і вивчений мовознавцями, особливо топоніми і гідроніми;
– археологічні пам’ятки, які мають спільні риси, характерні лише для однієї території;
– основні види господарської діяльності – землеробство і скотарство, що спостерігаються по всій історичній вертикалі;
– мистецькі твори, зокрема кераміка, що мають характерні ознаки тільки певного географічного ареалу;
– світоглядно-обрядова система, що сформувалась і функціонувала протягом тривалого часу у праслов’янських і слов’янських народів.
Усе наведене дає можливість стверджувати, що на території України спостерігалися монолітна єдність культурних процесів, велика щільність населення, територіальне поширення культури. Сформувалася, збереглась і, попри всі негаразди, дійшла до нашого часу мова. її не знищили мігранти, як це трапилося в Європі у першій половині І тисячоліття н. е., коли Рим в ім’я панування зіпсованої латині винищив тубільні мови саллів, іберів, норіків, фракійців та ін.
Зміни і трансформації, які вносила кожна епоха зі своїми закономірностями розвитку історичних процесів, справляли вплив і на український народ. Але він зберіг свої особливості, мав своєрідні тенденції розвитку, що й прослідковується від найдавніших часів до сьогодення. Це дає підстави стверджувати: український народ – корінне населення України.