Паблик рилейшнз
ВИБОРЧІ ТЕХНОЛОГІЇ
Вибори Президента України
Вибори Президента України проходили недостатньо енергійно і були недостатньо підготовленими з професійного боку. Можливо, кандидатам не вистачало фінансових, інформаційних, інтелектуальних ресурсів. Але в результаті не було створено адекватних прикладів політичної реклами.
Спеціалісти можуть виділити деякі епізоди розгортання президентської кампанії. Вони передають енергію боротьби, структурують розподіл сил, демонструють власну міць і могутність. Можна побачити
– Епізод перший – створення канівської четвірки. У відповідь прогнозували створення пропрезидентського зібрання кандидатів, чого не відбулося.
– Епізод другий – війна за ЗМІ: не трансляція засідань парламенту, судовий позов до В. Долганова з боку О. Ткаченка з відповідним виграшем у суді.
– Епізод третій – боротьба навколо банківських рахунків О. Волкова і В. Пінчука, які були одночасно керівниками президентських штабів.
Відчувалося намагання відвоювати інформаційний простір. Але все це внутрішні характеристики ситуації, яка
Реально все відбувалося в кулуарах, на сцені, якою було виборча кампанія, нічого не було. Оголошений спектакль, на який зібрали глядачів, зупинився на рівні гардеробу. Майже нічого, навіть програмок, глядачі не отримали. Новим в коридорах цього театру, де зазвичай висять фотографії народних артистів, стала поява реклами О. Ткаченка і О. Мороза на національних каналах. До цього це здавалося взагалі неможливим. Але коли реклама з’явилася, стало зрозумілим, що це не є важливим взагалі. Бо реклами ці не спрацьовували.
Слід зазначити також активність О. Мороза на маргінальному телебаченні, поява різних видів листівок О. Ткаченка і О. Мороза на вулицях Києва. Інших кандидатів просто не було. О. Кононов говорив про свої майбутні нетрадиційні методи. Н. Вітренко проводила безліч мітингів. Є. Марчук був реалізований невеличкими пікетами біля станцій метро у Києві. Він також розповів з екрана телевізора, як познайомився з дружиною і як полюбляє фотографувати.
Кандидати в президенти вели свою боротьбу так, мов би вони автоматично отримають 31 жовтня перемогу, тобто по-радянськи, коли не було ніяких конкурентів і твоє слово завжди було найголовнішим. На той час як ми повинні були почути п’ятнадцять голосів і обрати з них єдиний. Основним завданням для іміджмейкерів було створення неповторного голосу свого кандидата. Цього зробити не вдалося. Вони мали схожі програми, їхні вислови можна було міняти місцями. Єдиною характеристикою, про яку можна говорити, було їхнє ставлення до нинішньої влади.
Отже, не слід було очікувати принципових змін і в останній місяць. Навіть найсильніший компромат вже не спрацьовував, бо виборці вже до нього звикли. А нових позитивних аргументів віднайти не вдалося, кандидати вже розповіли нам все, що знали про себе і про інших. Вони були схожі політично. Одночасно нам залишено було тільки одну відмінність: чи подобаються вони нам психологічно чи навіть фізіологічно. На рівні слоганів, на рівні плакатів, на рівні конкретних виступів їм не вдалося задати свою відмінність.
Характерним для подачі кандидатів був “Епіцентр” В. Піховшека (канал “1 + 1”). Тут кандидати не могли говорити про принципові цензурні утиски. Якщо вони й були, то це слід було прогнозувати і робити такі тексти, які б все одно лишалися. З їхніх слів там нема чого переповідати: все було таким гладеньким, вони так намагалися сподобатися журналістам, що в результаті вихід на національний екран дав їм нульовий ефект. Не було жодної фрази, яка на завтра повторювалася в тролейбусі. Деякі кандидати не здатні були відповісти на елементарні запитання про свою програму. Половина питань була заздалегідь очікуваною, до таких питань треба готуватися, займатися елементарними репетиціями. Наприклад, де Голль за своє життя не почув жодного запитання, яке не було б наперед спрогнозованим. Б. Клінтона під час скандалу з Монікою спеціально готували до прес-конференцій, щоб він виказав своє невдоволення наперед, а на сцену вийшов спокійним і розсудливим. Бо ми завжди віддаємо перекату спокійній людині, якщо вона хвилюється, нервує, вона вважається неправою. Наші кандидати вийшли на люди не як народні актори, якими вони себе оголошували, а як заводська самодіяльність. Все це говорить про недостатню професійну підготовку передвиборчої кампанії.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)