Лісівництво
РОЗДІЛ 1. ЛІСОВА ЕКОЛОГІЯ ТА ТИПОЛОГІЯ
Лекція 4. ЛІС І ВОЛОГА
4.3 Відношення деревних порід до вологи
Різним деревним породам властива неоднакова здатність отримувати вологу з фунту. До того ж не всяка грунтова волога у рівній мірі доступна рослинам. Так, гравітаційна волога, що заповнює найбільші за розміром пори грунту, є найдоступнішою, але вона дуже рухлива, її споживання короткочасне. Капілярна волога, яка знаходиться у капілярних проміжках і переміщується під дією сил поверхневого натягу, довготривалий час
Інші види вологи у грунті – адсорбована, колоїдна, гігроскопічна – недоступні для рослин. Доступність грунтової вологи залежить від механічного складу грунту. Чим він важчий, тим більшу частку вологи утримує у вигляді недоступних для рослин формах.
Питання споживання води деревними рослинами цікавило вчених – лісоводів давно і не тільки заради пізнання природи лісу, але і за ради практики лісорозведення та лісовирощування. Для вивчення водоспоживання Клаубрехт,
Спираючись на дослідження Л. О. Іванова, Г. Ф. Морозов прийшов до висновку, що про споживання вологи окремими деревними породами свідчить сукупність ознак, зокрема інтенсивність, продуктивність та економічність транспірації. Інтенсивність він розумів як кількість транспіраційної води, що припадає на одиницю площі (або маси) листя; продуктивність – на одиницю приросту деревини, а економічність – на кількість висхідного запасу води у листі або в усьому дереві. Встановлено, що близькі за інтенсивністю транспірації сосна і ялина відрізняються за економічністю: сосна у 2 рази економніше транспірує вологу, ніж ялина.
Г. Ф. Морозов увів такі поняття, що характеризують деревні породи: потребу у волозі та вибагливість до неї.
Потреба у волозі – це кількість вологи, яка необхідна рослині для підтримання тургору у клітинах, нормального ходу фізіологічних процесів (фотосинтезу, дихання, ін.), захисту від перегрівання, обміну речовин між різними органами тощо.
Вибагливість до вологи – це відношення деревних порід до вологості місцезростання, тобто здатність отримувати необхідну кількість вологи з грунту у тих чи інших умовах.
П. С. Погребняк підкреслював, що вільха чорна, як порода з великою потребою вологи, росте тільки у вологих місцях, а тополя може рости і в інших. Тобто, вільха чорна має не тільки велику потребу у волозі, але і високу вибагливість до неї.
Потреба у волозі сосни, ялини та ялиці майже однакова, але вони дуже різняться між собою за вибагливістю: сосна, завдяки широко і глибоко розгалуженій кореневій системі, невибаглива до вологи, а дві інші породи – навпаки.
У лісівництві існують різні шкали відношення деревних порід до вологи. Вони складалися з урахуванням різних факторів – географічного розселення видів, відношення до посухи, перезволоження грунту тощо. Найбільш повна шкала запропонована П. С. Погребняком. Вона об’єднує деревні породи у шість груп за поступовим зростанням вибагливості до вологи. Це – ультраксерофіти (крайні сухолюби), ксерофіти (сухолюби), ксеромезофіти, мезофіти, мезогігрофіти, гігрофіти.
У практиці лісового господарства, особливо у південних районах, потрібно ретельно враховувати відношення деревних порід до посухи. Посуха визначається тривалістю бездощового періоду. У цей час фактичні витрати води рослинами різко знижуються порівняно з можливими у нормальних умовах. Практичне лісовирощування та лісорозведення у посушливих умовах базується на підборі посухостійких деревних порід, які мають могутню кореневу систему.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)