РОЗДІЛ 5. БУДОВА СЛОВА
§ 21. Вимова і правопис слів із дзвінкими та глухими приголосними звуками
Пояснення
Під час відмови глухих звуків чується тільки шум, а під час вимови дзвінких приголосний звуків чується голос і шум. В українській мові в кінці слів і складів дзвінкі приголосні треба вимовляти дзвінко.
В українській мові дзвінких приголосних більше, ніж глухих. Також дзвінкі звуки трапляються частіше і в словах. Цим і пояснюється милозвучність, краса нашої мови.
192. Тільки дзвінкі приголосні у словах: зима, добре,
Тільки глухі приголосні у словах: хто-хто, птахи, шишці, цок-цок.
193. ДИчка – ТИчка;
БАлка – ПАлка;
ДЯДЬко – ТІТКа;
ЗІрка – СІтка;
ГеДзЬ – палеЦЬ;
ДіЖКа – доШКа;
ДзВін ЦВіт;
СиДжУ – криЧУ;
ГАнок – КАток;
СніГ – сміХ.
Дядько – [д’ ад’ ко] – “де”, “я”, “де”, “знак м’якшення”, “ка”, “о”.
Дзвін – 
– “Де”, “зе”, “ве”, “і”,
194. Гарбуз – дуже корисна рослина. Ложка дьогтю псує діжку меду. Дикі кабани ласують жолудями та яблуками.
195. Не кидай хліб, стався з повагою до праці багатьох людей! Незабаром квітучий сад наповниться чудовим співом пташок. На узліссі росте кремезний дуб і молоді дубки. У нашому парку ростуть берізки.
Пояснення
Зав’язь – це маленькі недостиглі, плоди. Наприклад: На гілках з’явилася рясна зав’язь яблунь і груш.
Паморозь – це схожі на іній атмосферні опади, що утворюються в туманну морозну погоду на гілках дерев, дротах тощо. Наприклад: Срібна паморозь прикрашала дерева.
196. Їла-їла дуб, дуб та зламала зуб, зуб. І не сани, і не віз – їхать добре, аби вліз. Взимку вкрили ми навкруг ліс, дорогу, поле й плуг. А як сонце припече – ми струмочком потечем.
197. ВОЗик – вІЗ, нОЖик – нІЖ, лЬоДок – лІД, садок – сад, горбок – горб, дзьобик – дзьоб.
198. У нашому парку росте багато беріз. На полиці розкладено кілька книг. Школа придбала тридцять пар лиж. Уночі землю скував мороз.
Мороз (що зробив?) скував; скував (що?) землю; скував (коли?) уночі.
199. Дніпро шиРОкиЙ, а Ірпінь (який?) вузький. Сосна висока, а калина (яка?) низька. Пір’їна ЛЕГЕНЬка, а молот (який?) важкий.
200. Мороз, дрож, горобці, скибку, вибіг, швидко.
201. Відгукнися на мою просьбу. Ми вчасно приїхали на вокзал.
203. Дзвінкі приголосні в кінці слів та складів вимовляються дзвінко.
204.
Пояснення
Запам’ятайте! Щоб перевірити написання слова з сумнівним дзвінким або глухим приголосним, треба змінити слово або дібрати спільнокореневе так, щоб після сумнівного звука стояв голосний.
Нігті – ніготь;
Боротьба – боротися;
Кігті – кіготь;
Молотьба – молотити;
Легкий – легенький;
Просьба – просити.
Пояснення
В українській мові є ще такі слова, в яких глухі приголосні звуки перед дзвінкими втрачають свою глухість й уподібнюються парним дзвінким. Наприклад: молотьба, боротьба, просьба.
205. Молотьба – молотити; нігті – ніготь; легкий – легенький; мигтить – миготіти; просьба – просити; кладка – кладочка; галузка – галузочка.
206. ШвиДКо, сніГ, роЗТанув, ріЖКами, переД, ластіВКи, ниЗЬко, наД, навкруГ, мороЗ, гороБЦі, роЗЦвіріНЬкалися, віДЛигу.
207. Горобчик, рибка, казка, ліжко, загадка.
У слові “горобчик” пишемо букву б, бо перевірне слово “горобець”, у якому чітко чується звук [б].
208.
Щаслива нагода
Одного разу взимку Заєць тікав від Вовка. Вухатий стрімголов покотився з крутої гори, перетворившись на велику снігову кулю. Вовк злякався дивної кулі з великими вухами і втік. А щасливець обтрусився біля пня і побіг собі далі.
209. Слова, в яких дзвінкі приголосні треба вимовляти виразно в кінці слова і в кінці складу: сніжком, доріжки, прудка, шубці, швидко, пробіг, (під) дубком.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)