Лісівництво
РОЗДІЛ 4. ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА У ЛІСАХ ЗЕЛЕНИХ ЗОН
Лекція 2. НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ РЕКРЕАЦІЇ НА ЛІСОВІ НАСАДЖЕННЯ
2.4 Вплив рекреації на грунт
Рекреаційне навантаження на ліс призводить до порушення лісової підстилки, зменшення її запасів та висушення. Це призводить до відмирання деяких рослин, які розвивають кореневу систему саме в лісовій підстилці. Все це впливає негативно на біокругообіг поживних речовин через його порушення в ланці лісової підстилки. Врешті-решт порушення лісової підстилки призводить до зменшення
Поряд із порушенням та ущільненням підстилки рекреаційне навантаження призводить до ущільнення мінеральної частини грунту до глибини 5 – 15 см, а на стежках – набагато глибше. При високому рекреаційному навантаженні об’ємна маса грунту зростає в 1,5 і більше разів, а на стежках та утоптаних галявинах – в 2-4 рази і до 10 разів.
Якщо лісові рослини нормально розвиваються при щільності грунту в 0,8-1,0 г*см-3, то при її величині в 1,12-1,20 г*см-3 багато з них погано ростуть та
Ступінь витоптування грунту також визначається його твердістю (опором до розклинювання) або несучою здатністю грунту. Цей показник стану грунту встановлюється набагато простіше, ніж об’ємна маса, наприклад, щільноміром Голубєва. Встановлено (Н. С. Казанська, 1977), що поверхневий шар грунту змінюється від непорушеного до повністю порушеного стану в межах 2,4-69,0 кгс*см-2 (0,24-6,90 МПа). За даними І. Л. Трапідо (1974), у березняку, який не мав рекреаційного навантаження, твердість грунту була 6 кгс-см2, а в деградованому вона становила біля стовбурів дерев 8-10 кгс*см-2, на витоптаних ділянках -18- 20 кгс*см-2, а на стежках без рослинності – до 50 кгс*см-2.
Ущільнення грунту негативно впливає на його структуру, знижує шпаруватість, погіршує водопроникливість, утруднює надходження кисню до коріння рослин, уповільнює життєдіяльність мікроорганізмів. Ці негативні зміни окремі види рослин переносять по-різному. Збільшення рекреаційного навантаження призводить до погіршення плодоношення дерев, що в свою чергу негативно впливає на хід відновлювальних процесів у лісі. Так, у сосняках процес поновлення не гальмується, коли витоптана площа становить не більше 10%. При її розмірах у 30-50% сходи з’являються рідше, до кінця літа, як правило, гинуть, а підріст, що залишається, помітно старіє. Така ж картина спостерігається і в ялинниках.
В лісопарках часто спостерігається суховершинність дерев, зменшення розмірів крони. Причиною цього є ущільнення поверхневого шару грунту. Так, у сосни на глибині 0-10 см знаходиться понад 60%, а на глибині 0-30 см – біля 90% коріння, тому ущільнення грунту перешкоджає подальшому росту і оновленню фізіологічно активної частини кореневої системи дерев, тобто призводить до її скорочення. Крім цього, у зріджених деревостанах буйно розростається трав’яна рослинність, яка знижує потенціальні можливості кореневого живлення дерев. Згідно з існуючим законом балансування життєдіяльності кореневої системи, деревини (заболоні) стовбура та асиміляційного апарату дерева відбувається зменшення крони до певних розмірів, яка за продуктивністю її функціонування не відповідає продуктивності кореневої системи. Зниження продуктивності функціонування кореневої системи у період посухи призводить до активного скидання, наприклад, у сосни не тільки чотирирічної, трьохрічної, але і частково двох – та однорічної хвої. Це ще раз підкреслює наявність виключно тісного зв’язку у функціонуванні кореневої системи та асиміляційного апарату.
Викладену закономірність потрібно враховувати при проведенні лісогосподарських заходів.
У дібровах збільшення рекреаційного навантаження в кінцевому результаті призводить до зміни типового надфунтового покриву на лугові та галявинні види, які більш конкурентоздатні.
Посилення рекреаційного навантаження сприяє зміні сосни та ялини на березу і осику.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)