Вправа 100
II. Орфограми
Різьбленій – від різьба, ь після м’якого [з’] в кінці складу;
Колисці – без ь, між двома м’якими приголосними ь не ставиться;
Походить від колиска – ск
Новенькі – суфікс – еньк – з ь;
Ткаля – немає подвоєння;
Виготовленню – подвоєння в абстрактних іменниках віддієслівного походження;
Радості – без ь, між двома м’якими приголосними, крім л, ь не ставиться;
Розмальовані – префікс раз-, ь після м’якого [л’] перед о;
Випаленими – суфікс – ен
Сьогодні – ь після м’якого [с’] перед о;
Об’єднання – апостроф після префікса, що закінчується на твердий приголосний перед є;
“Гуцульщина” – власна назва – назва об’єднання пишеться з великою букви в лапках; суфікс – ик – після щ.
Вправа 102
Портретний нарис
Все добре, мудре, світле й чисте – від учителя.
Коли я бачу нашого вчителя математики Валентину Павлівну, одразу згадую знамениті поетичні рядки Василя Симоненка “Ікс плюс ігрек з присвятою “Чорнявій математичці”. .
Я не заздрю уже
Де ще мудрих таких знайти?
Це ж мені стало вперте відомо:
Ікс плюс ігрек – це будеш ти.
Тридцять п’ять років тому до нашої школи прийшла молода, енергійна, справді чорнява “математичка”. І, як не дивно, такою ж чорнявою, молодою та енергійною вона залишається й дотепер, щоправда, молодою більше душею, бо роки беруть своє. За плечима – сотні випускників, які змогли засвоїти цю точну й досить складну науку, вступити до вузів та отримати омріяну спеціальність. Валентина Павлівна пояснює матеріал доступно, цікаво. На уроках вона вимоглива, не дає лінуватися, бути неуважним чи порушувати дисципліну. Проте вміє й пожартувати, коли напруження, сміятися весело разом із учнями.
Робота вчителя напружена та відповідальна. Потрібно підготуватися до уроків, написати конспект, продумати кожну деталь, використовуючи різні методи й прийоми, перевірити зошити, скласти завдання для конкурсів, олімпіад, тижнів математики, які проходять у школі. А ще чергування, наради, семінари, педради…
І це лише частина того, що має встигнути. Усі ці роки Валентина Павлівна ще й класний керівник. За сім років, які веде клас від п’ятого до одинадцятого, вона стає для дітей “другою мамою”- щирою, мудрою порадницею, організатором найцікавіших справ, вимогливим, а інколи навіть суворим вихователем. Цю науку потім її випускники згадуватимуть із вдячністю все життя.
Валентина Павлівна Тимченко разом із тим – вірна дружина, дбайлива господиня, мати двох дітей і, навіть не віриться, – бабуся трьох чудових онучок. Слово “бабуся” їй якось не дуже личить, адже завзятості, енергії, оптимізму й бадьорості в неї стільки, що позаздрити можуть навіть молоді. Наша вчителька встигає приділяти увагу і своїм рідним – мамі, сестрі, брату, і друзям, і улюбленим заняттям.
Це та жінка, яку можна назвати і Вчителем, і Людиною з великої літери.
Вправа 103
Нарис
Людина, що реалізувала себе
Його дід був аптекарем у нашому селищі. Батько продовжив його справу, розширив аптеку, Потім естафету підхопив син: отримав вищу фармацевтичну освіту й став завідуючим цілим аптечним комплексом. Здавалося б, що там можна придумати нового – отримуй ліки й продавай їх населенню, стеж за асортиментом. Але Сергій Іванович – людина творча. Він вирішив до боротьби за здоров’я людей долучити фітотерапію. Адже багато ліків у нас просто під ногами – спориш, деревій, подорожник, буркун та інші. Взявся за науку, почав тісніше спілкуватися з народними цілителями, з природознавцями. Влітку колектив аптеки й інші ентузіасти, виїжджають на заготівлю трав в екологічно чисті місцевості. Сергій Іванович Дудник домовився в обласному центрі про промислову обробку та пакування лікарських трав – і ось уже корисні, чаї на прилавку, (до речі, на упаковці – портрет дідуся, великого знавця лікувальних можливостей природи). їх охоче беруть місцеві жителі, розуміючи, що хімічні препарати часто дають велике навантаження на організм.
У сорок років Сергій Іванович сів за шкільну парту – оволодівати англійською мовою, комп’ютером. Незабаром захистив кандидатську дисертацію. Сам він веде здоровий спосіб життя, не має шкідливих звичок, купається в річці з ранньої весни до пізньої осені. Свої погляди намагається прищепити й членам колективу. Обов’язковою для кожного працівника аптеки є програма самовдосконалення, самоосвіти, відвідування спортивних секцій, активний відпочинок. Ранок у нього починається з того, що кожному зустрічному він привітно всміхається, бажає вдалого дня, розпитує про справи, самопочуття. Без уваги не залишається ні маленька дитина, ні старенькі бабуся чи дідусь.
Сергія Івановича дуже поважають у нас. Думаю, що він – людина, яка створила себе й реалізувала в житті.
Вправа 116
Привіт, друже!
Пишу тобі листа, бо знаю, що в горах, де ти знаходишся в санаторії, на жаль немає Інтернету й мобільний зв’язок дуже нестійкий. У школі в нас все, як і раніше — сидимо над задачами та рівняннями, пишемо твори, дискутуємо, вчимо вірші напам’ять, “зубримо” англійську. Ти знаєш, з появою мультимедійної дошки уроки історії, географії стали набагато цікавішими. Можна на власні очі побачити різні історичні місця, географічні цікавинки, уявно помандрувати світом. Ми навіть стали робити презентації своїх творчих проектів. Я став більше замислюватися над своєю майбутньою професію й прийшов до висновку, що треба б серйозно зайнятися інформатикою, а не витрачати час на дитячі “стрілялки”. Тепер скрізь потрібні хороші програмісти, майстри з ремонту й налагодження комп’ютерної техніки.
Як ти відпочиваєш, чи не нудно там тобі без сучасних засобів зв’язку? Які в тебе плани на майбутнє?
Пиши. Чекаю. Бажаю всього найкращого.
18.01.2012 Твій друг Сергій
Вправа 117
Потаємний документ душі О. Довженка
“Щоденник” О. Довженка – це крик душі людини” громадянина й митця, це біль і тривога за долю, свого народу, гнівна інвектива нікчемним людям, які, прикриваючись високими гаслами, дбають лише про свої інтереси. Це твір про “безбатченків і лакиз” і дурників убогих, і холодних боягузів з замками на душевних вікнах і дверях”. У своїх щоденниках, особливо воєнних років, Олександр Петрович занотував найбільш вражаючі епізоди, про які потім писав у кіноповістях та оповіданнях із вражаючою силою правди та узагальнення. Він переймався питаннями, про які тоді було просто-не прийнято говорити — про зрадництво, дезертирство, про непрості причини цих явищ та однозначний, Категоричний підхід до них суддів, “вершителів долі”; “Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимсь забороненим, ворожим і контрреволюційним, – це Україна. Другої такої країни на земній кулі нема. Де ж рождатися, де плодитися дезертирам, як не у нас? Де рости слабодухим і запроданцям, як не у нас? Не вина це дезертирів, а горе. Не судить їх треба” а просить пробачення і плакати за погане виховання, за духовне каліцтво у великий час. Хто судитиме? Брати-слідчі з трибуналів, що розпивають горілку у їдальні, з непривітним поглядом очей”.
У щоденнику повоєнних років О. Довженко пише про неймовірні труднощі відбудови, які лягли на плечі простих людей поранених фронтовиків, жінок” дітей. Із гіркотою зазначає: “Всі, хто виграв у війні, чужі мені, хто нажився в ній грабунками, вигадками, випадково. Хто нажив чини, випадкові посади і ордени випадкові. Хто огрубів, ожирів і занепав морально в занепалому жирному своєму товаристві, хто є грабіжник, нахлібник, чиновний паразит серед мільйонів старців і сиріт і вважає себе трохи не автором-героєм перемоги многостраждального народу”.
У щоденникових записах пізніших часів письменник розмірковує про культурні та історичні пам’ятки, архітектуру, музеї, сільське господарство висуває ідеї щодо їх збереження, поліпшення стану. Людині, яка тонко відчуває красу, естету” боляче дивитися на потворність, несмак, трафарет у будівництві, скульптурі, різних видах мистецтва” зрештою, на безвідповідальність перед майбутніми поколіннями.
Звичайно, в часи Довженка його “Щоденник” не міг бути опублікованим. Тільки ми, нащадки, маємо можливість у повній мірі оцінити громадянську мужність, душевну широту й талант митця.
Вправа 118
Шановні випускники гімназії № 1 міста Подолянська!
Ваша Almamater запрошує вас на традиційну зустріч випускників гімназії, яка відбудеться 28 лютого 20… року в актовому залі навчального закладу. Початок о 17. При собі мати гарний настрій, щирість, цікаві історії зі свого життя, грамоти, нагороди, теплі слова про наставників і своє навчання у школі.
Оргкомітет.
Вправа 124.
Життя це боротьба.
У природі постійно відбувається боротьба – день бореться з ніччю, зима – з літом, холод зі спекою, нова зелень зі старою, віджилою. У душі людини теж часто змагаються добро зі злом, чесність з нечесністю, праця з лінощами, сміливість з боягузтвом.
Можна трохи поступитися своєю совістю, порядністю, піти на компроміс – і ти вже живеш заможно, комфортно. Нелегко встояти перед такою спокусою. Але ж хтось від того постраждає – одразу чи в майбутньому! Кажуть, найважче боротися із самим собою. І це правда. То ж хай переможе справедлива боротьба!
Вправа 127
Тертий – прикметник; калач – іменник; як – сполучник, сполучне слово (прислівник); дві – числівник; краплі – іменник; води – іменник; десята – числівник; вода – іменник; на – прийменник; киселі – іменник; у – прийменник; люди – іменник;виходить-дієслово; взяти – дієслово; ноги – іменник; в – прийменник; руки – іменник;
Тертий калач – досвідчений, бувалий.
Як дві краплі води – дуже схожий.
Десята вода на киселі – про далекого родича.
У люди виходить – домогтися певного становища в суспільстві.
Взяти ноги в руки – втекти, швидко зникнути.
Гумореска
Сашко дуже любить різні комп’ютерні ігри, особливо “стрілялки”. Чомусь його приваблює також і піротехніка. Одного разу він вирішив купити на всі гроші, подаровані йому родичами на день народження, петарди та фейєрверки, щоб влаштувати у дворі величезний салют на честь наступного вихідного. Склали все “добро” в купу й підпалили, чекають. Раптом із під’їзду вибігає наляканий тато одного з хлопців і кричить: “Ану, хлопці, мерщій беріть ноги в руки – і гайда звідси!”. Хлопці, побачивши розлюченого батька й застукані несподівано, автоматично присіли, схопили себе за ноги й намагалися відповзти подалі. Це був, як кажуть, і сміх, і гріх. Коли петарди почали вибухати, а фейєрверки вистрілювати в різні боки, стало не до жартів. Хлопці змушені були тікати якнайдалі і більше не експериментувати, особливо після серйозної розмови з батьками. А ще тато, який попередив небезпеку, весь час підсміювався над хлопцями: “Ех ви, фразеологізмів за п’ятий клас не знаєте!”.
Вправа 129
Шлях кобзарів – то шлях народу
Важко переоцінити значення, яке зіграли кобзарі в українській історії, в усній народній творчості. Народні співці, сліпі й часто немічні, мали таку силу духу, таку силу слова, що піднімали цілий народ. Вони не боялися правди, сміливо співали про те, що не зовсім подобалося ні царському урядові, ні жандармам – про минулу славу козаків, про волю, про справедливість і право простих людей на щастя і гідне життя.
Кобзарі часто супроводжували запорожців у походах, підносили бойовий дух війська.
Відомими кобзарями були Остап Вересай, якого називали “українським Гомером”, Андрій Шут, Михайло Кравченко та багато інших. Пісні Вересая знали і високо цінували Тарас Шевченко, Леся Українка. Цього кобзаря, як і його побратимів, переслідували жандарми, саджали до в’язниці. Але Остап Вересай своїм співом та грою на одному з концертів зачарував навіть імператорську родину й самого царя, який подарував народному митцеві іменну табакерку.
У 20-30-ті роки XX століття вже новою владою кобзарство було повністю знищено. Тільки в наші часи воно почало відроджуватися в школі кобзарства, у національній капелі бандуристів та в аматорських виступах на сцені.
Вправа 134
ІІІ. Дуже вигадливими були наші предки, даючи назви своїм поселенням. Так і уявляються моторні парубки, що всіх зачіпляли, особливо дівчат, у Зачепилівці, дивакуваті й жартівливі жителі в Приколотному та в Пришибі, у кожному дворі однакові діти у Близнюках, повільні, трохи ледаркуваті мешканці Забарино, веселі молодці у селі Веселому, величезні коропи у кожній калюжі в селі Коропово, отари кіз у Козіївці, зграї гусей у Бусинці, і, як не прикро, безліч шолудивих псів у Шелудьківці, а щурів – у Крисино.
Мабуть, дуже ввічливі та люб’язні живуть у Мосьпанівці, боязкуваті – в Гороховатці, ентузіасти і добровольці – в Добровольї, а в Гусарівці – браві гусари, військові люди.
Дуже. шанували предків-засновників і називали їхніми іменами свої села в Александрівці, Володимировці, Василенково, Катеринівці, Кирилівці, Юрченково, Наталіно, Любівці.
Не позбавлені почуття гумору мешканці Кришпоповки, Рябоконева, Рогані, Великої Бабки, Бурбулатово.
Що ж, аби були щасливими й любили свій такий чудовий рідний край!
Вправа 139
Мій улюблений письменник
Мій улюблений письменник – Олесь Терентійович Гончар. Людина він високоосвічена, шляхетна, з нелегкою долею. Особливо мене захопив його автобіографічний багато в чому роман “Людина і зброя”. Як і головний герой цього твору БогданКолосовський, Олесь Гончар з початком війни одразу пішов зі студентської лави добровольцем на фронт, не скориставшись “бронею”. Він мужньо воював, пройшов із боями спочатку на схід, а потім на захід, звільняючи наші землі від фашистської чуми. Скільки товаришів загинуло на його очах. Уже тоді, юнак поклявся собі, що коли виживе, напише книгу, в якій увічнить пам’ять воїнів-оборонців Вітчизни.
З його студентського батальйону до кінця війни залишилося лише семеро. Один із них – Гончар, який виконав свою обіцянку й написав роман “Прапороносці”. Це була світла книга Перемоги. Пізніше письменник буде переосмислювати, й говорити про Непоправні, даремні втрати і їх винуватців.
З-під пера О. Гончара вийшло ще багато творів, наскрізного ідеєю яких є необхідність зберегти мир на Землі. Він навіть очолив Раду Миру, а його онука була серед тих студентів, які голодуванням виборювали незалежність України.
С. 102. “Назустріч тестуванню”
Тест
1. б); 2. в); 3. в); 4. б); 5. а); 6. а); 7. в); 8. в); 9. а); 10. б); 11.
Вправа 140
І. 1 Світу, милішого, теплішого за рідну сторону, нема. Тут крила виросли і в небо винесли і кращого небонька нема (М. Ткач). 2. Поле житнє, пшеничне чи картопляне – найрідніше мені, найпросторіше вам (М. Сингаївський). 3. Мов з-під темної шкіри пробивалося інше лице, світліше і молодше, якому, власне, й належали дідові очі: світлі й по-дитячому трохи наївні. 4. Іще треба розповісти про дівчину Галю, яка мала найближчу причетність до цієї сумної історії (3 тв. А. Дімарова). 5. В учителя він був одним з найкращих школярів, між хлопцями – найвірнішим товаришем (С. Васильченко). 6. Ще стрункішою стала тополинка, була вже вища за всіх дівчат, що підходили до неї (О. Іваненко).
Вправа 141
Важкий – важчий, більш/менш важкий, найважчий, найбільш/найменш важкий.
Свіжий – свіжіший, більш свіжий, найсвіжіший, найбільш свіжий.
Глибокий – глибший, більш глибокий, найглибший, найбільш глибокий.
Добрий – добріший, більш добрий, найдобріший, найбільш добрий.
Вузький – вужчий, більш вузький, найвужчий, найбільш вузький.
Товстий – товщий, більш товстий, найтовщий, найбільш товстий.
Молодий – молодший, більш молодий, наймолодший, найбільш молодий.
Старий – старіший, більш старий, найстаріший, найбільш старий.
Веселий – веселіший, більш веселий, найвеселіший, найбільш веселий.
Тонкий – тонший, більш тонкий, найтонший, найбільш тонкий.
Злий – зліший, більш злий, найзліший, найбільш злий.
Сердитий – сердитіший, більш сердитий, найсердитіший, найбільш сердитий.
Синій – синіший, більш синій, найсиніший, найбільш синій.
Білий – біліший, більш білий, найбіліший, найбільш білий.
Худий – худіший, більш худий, найхудіший, найбільш худий.
Прикметники, які не утворюють ступенів – підкреслені в книзі.
Вправа 142
Дехто думає, .що чим дорожчий подарунок, то кращий. Насправді, це не завжди так. Подарунок” має 6jrra доречним, підібраним і подарованим від душі. При виборі подарунка слід враховувати вік, стать, стосунки. Близькій людині можна подарувати одне, малознайомій потрібно знайти щось більш нейтральне.
Вправа 143
Щасливий – щасливіший, більш/менш щасливий цікавий – цікавіший, більш цікавий грізний – грізніший, більш грізний рідний – рідніший, більш рідний стрункий – стрункіший-, більш стрункий веселий – веселіший, більш веселий хоробрий – хоробріший, більш хоробрий радісний – радісніший, більш радісний розумний – розумніший, більш розумний знайомий – знайоміший, більш знайомий малий – менший, (більш малий – рідко) поганий – гірший, (більш поганий – рідко), світлий – світліший, більш світлий, великий – більший, (більш великий – рідко), привабливий – привабливіший, більш привабливий, могутній – могутніший, більш могутній.
Цього разу прийом гостей був ще радіснішим і люб’язнішим. У посла був більш, радісний вигляд – він розраховував на успіх у переговорах. Оскільки Федько не придумав нічого розумнішого, як піти й розповісти батькам правду, то так і зробив. Це був більш розумний спосіб уникнути небезпеки. Справа з домашнім завданням пішла швидше, бо знайоміші положення й правила було легше запам’ятати. Для екскурсії ми обрали більш знайомий маршрут. Не було нікого привабливішого за нього, цього спортсмена. Проект, який підготувала наша група, виявився більш привабливим для інвестора.
Вправа 144
Мокрим рядном накрити – накинутися на когось із погрозами, докорами.
У баранячий ріг скрутити – примусити бути покірним, підкорити жорсткими утисками, суворістю.
Всипати березової каші – побити.
Гніздо осине – притулок, місце перебування злочинців, злих людей. Зачароване коло – безвихідне становище; щось недоступне для когось.
За широкою спиною – користуватися чиєюсь допомогою, захистом, мати могутню підтримку.
Вправа 146
Отчого порогу – чол. р., однина, Р. в.
Священних вікон – сер. р., множина, Р. в.
Отчі думи – жін. р., множина, Н. в.
Дна морського – сер. р., однина, Р. в.
Життя забуте – сер. р., однина, Н. в.
Прозорих самотин – жін. р., множина, Р. в.
Фортеця затишна і строга – жін, р., однина, Н. в.
Духовна стійкість – жін. р., однина, Н. в.
В рідному вікні – сер. р., однина, М. в.
Вправа 147
Н. білолиций хлопець
Р. білолицього хлопця
Д. білолицьому хлопцю (-еві)
3. білолицього хлопця
О. білолицим хлопцем
М.(на) білолицьому хлопці (-еві)
К. білолиций хлопче
(група м’яка в усіх відмінках, крім називного, де група тверда),
Н. довгошия жирафа
Р. довгошиєї жирафи
Д. довгошиїй жирафі
З. довгошию жирафу
О. довгошиєю жирафою
М.(на) довгошиїй жирафі
К. довгошия жирафо
Тверда група
H. Сергіїв мопед
Р. Сергієвого мопеда
Д. Сергієвому мопеду (-ові)
3. Сергіїв мопед
О. Сергієвим мопедом
М. (на) Сергієвому мопеді (-ові)
Тверда група
Н. Столітня війна
Р. Столітньої війни
Д. Столітній війні
3. Столітню війну
О. Столітньою війною
Тверда група
М.(на) Столітній війні
Н. материна пісня
Р. материної пісні
Д. материній пісні
3. материну пісню
О. материною піснею
М. (у) материній пісні
К. материна пісне
Тверда група
Н. великий район
Р. великого району
Д. великому району (-ові)
3. великий район
О. великим районом
М. (у) великому районі
Тверда група
Вправа 148
1. Волинь – волинський, Баку – бакинський, Рівне – рівненський, Турабі – турабський, Прага – празький, Запоріжжя – запорізький, Прилуки – прилуцький, Чорнухи – чорнуський, товариш – товариський, Черкаси – черкаський, Буг – бузький, Кременчук – кременчуцький, Золотоноша – золотоніський, Овруч – овруцький, узбек – узбецький, чуваш – чуваський, латиш – латиський, Рига – ризький, чех – чеський.
2. Мелашка – Мелашчин, Одарка – Одарчин, Галя – Галин, Рая – Раїн, Ольга – Ольжин, Ганна – Ганнин, Наталка – Наталчин.
Торт “Празький – улюблений кондитерський виріб моєї мами. Один із гігантів машинобудівної промисловості України – Запорізький автомобільний завод.
Вправа 149
Хвилина – хвилинний; стіна – стінний; глина – глиняний; срібло – срібний; половина – половинний; ім’я – іменний; машина – машинний; камінь – камінний; Вітчизна – вітчизняний; солома – солом’яний; дерево – дерев’яний; мед – медвяний; дух – духмяний; віск – восковий; буква – буквений; баштан – баштанний; орган. – органний; досвід – досвідчений; вина – винний; зміна – змінний; осінь – осінній; полин – полинний; сон – сонний; день – денний. Прикметники відносні, крім досвідчений, твердої групи, крім “осінній” – м’яка група.