Вправа 400
1. Не на кожне слово відвіт можна дати, бо закон…
2. Дощ іде на священика, бо вода…
3. Дерево славиться плодами, а людина…
4. Попроси у ледаря води, а він…
5. Загадай щось зробити ледачому, а він ще…
6. Зима пішла, й весна прийшла, проте ледарю все вмитись ніколи.
7. За добро добром віддячує кожен, а за зло…
8. Якщо дерево похилиться, то зламається, а коли хоробрий зігнеться, то
Загине.
9. Коли родич заходити перестане, то чужим стане, а чужий…
10. Собака на свій хвіст нарікає, а кінь…
11.
Вправа 402
1. Я зрозумів, коли дійшов до околиці міста, що дуже помилився й не повернув вчасно ліворуч.
2.Спів, який лунав із відчиненого вікна, неначе зачаровував, мовби манив до себе.
3. Коли наставала весна, коли духмяні аромати охоплювали всю землю, Леся завжди пригадувала той час, коли вони були разом із Сергієм на дикому узбережжі, наче в загубленому у просторі острові, де зупинився час.
Вправа 403
Твір-роздум
На картині Олексія Макаренка “Василь Стус” ми бачимо, попри всі очікування, не портрет мужнього поета-вісімдесятника,
Як добре те, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест,
Що перед вами, судді, не клонюся
В передчутті невідворотних верст,
Що жив, любив і не набрався скверни,
Ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я верну,
І в смерті обернуся до життя
Своїм стражденним і незлим обличчям.
Як син тобі доземно уклонюсь
І чесно гляну в чесні твої вічі
І в смерті з рідним краєм поріднюсь.
Тюремники вимагали від Стуса зректися своїх політичних переконань, палкого протесту проти пригнічення рідного народу, проти руйнування його культури, упослідження української мови; радили надрукувати в газеті покаянного листа. За це обіцяли звільнити з в’язниці, дозволити повернутися в Україну, до сім’ї. Але поет не погодився, і його карали ще жорстокіше.
Що ж змусило цю молоду людину обрати саме такий шлях – знехтувати добробутом, здоров’ям, славою, зрештою, самим життям? Мабуть глибокий патріотизм, активна громадянська позиція, почуття особистої відповідальності за долю народу, яких нам усім так не вистачає.
Картина О. Макаренка написана в яскравих, контрастних тонах, ніби змагаються одвічно Добро і Зло, гаряча червона любов і чорна ненависть.
Думаю, що в кожного народу є своя птиця Фенікс, яка осяває шлях, несе надію на краще майбутнє.
Вправа 404
1. Усі дивляться на того, хто пнеться вгору, а не на того, хто падає вниз. 2. Багато хто має досхочу, та мало хто вважає, що йому досить. 3. Хто хоче жити по правді, мусить знати, що таке правда. 4. Погане товариство — завше біда, та ще гірша біда, коли воно велике. 5. Як даватимеш поросяті, коли воно кричить, а дитині, коли вона канючить, матимеш добре порося і погану дитину. 6. Зробиш десять разів добро, а один раз зло, і тебе лаятимуть за все. 7. Хто шепоче, той бреше, хто мовчить, той хитрує. 8. Чи ти кульгавий, чи каліка, а як гроші маєш, то й дорогу долаєш. 9. Більше люблять слухати того, що приносить, ніж того, що просить. 10. Працюй так, наче ти житимеш вічно, живи так, наче маєш завтра померти. 11. Хто знає одне ремесло, прогодує жінку й семеро дітей, а хто знає сім, не прогодує й себе самого. 12. Роби те, що тобі призначено, то Бог робитиме те, що ти хочеш (Нар. творчість).
II. 4. Складне речення із сурядним та підрядним зв’язком; розповідне, неокличне; 1 і 2 предикативні частини поєднані сурядним зв’язком, 2 і 3 – підрядним
Означальним; підрядне пояснює слово “біда” в головному (2).
Вправа 405
1. Людей, яких доля постійно “носить на руках”, не так уже й багато.
2. Але щасливі випадки бувають хоч раз у кожного в житті, найчастіше, де їх, можливо, й не чекають.
3. Щасливий той, хто це помічає й цінує.
4. Треба бути завжди готовим до того, щоб сприйняти щасливий випадок як подарунок долі.
5. Все, що трапляється, можна оцінити по-різному – й песимістично, й оптимістично.
6. Свій порятунок із урвища мій тренований і підготовлений фізично товариш сприйняв, наче щасливий випадок.
Вправа 406
1. Я люблю, коли вдома за вечерею збирається вся наша родина.
2. Лад у сім’ї буває доти, доки її члени будуть знаходити спільну мову, поступатися заради інших своїми інтересами, утримуватися від сварок та звинувачень.
3. Непорозуміння між рідними найчастіше бувають у зв’язку з тим, що вони не розмовляють, не обговорюють спільно свої проблеми, не допомагають одне одному їх вирішувати.
4. Мовчання у таких випадках тільки погіршує становище, бо заводить усіх у глухий кут образ і непорозумінь.
5. Привітна посмішка в таких випадках діє, мов рятувальний круг для потопаючого в морі.
6. Стосунки з друзями та батьками треба будувати на міцній основі любові, дружби, взаємоповаги, наче будинок з міцної цегли.
Вправа 408
1. …яка перевернула все моє життя.
2. …що їх ми проводили в родинному колі за цікавою книжкою.
З якому позаздрив би й знаменитий Шаляпін, і вмінням спілкуватися.
4. …, яка…
5. …, котра тобі до душі й відповідає твоїм нахилам і здібностям.
Вправа 409
1) означальне; 2) означальне; 3) з’ясувальне; 4) місця.
Вправа 411
Складнопідрядні порівняльні 2, 3, 4.
Вправа 412
Прості
1-а __________
10.та __________
7. і ____________
4.як (у другій предикативній частині)_______
8. ні___________
Складносурядні
З. а _________
2. та_________
4. і __________
5. як_________
6. ні__________
Вправа 415
1) [ ], і [ ] 5) не тільки [ ], але й [ ]
2) [ ], і [ ] 6) то[ ],то[ ]
3) [ ], і [ ] 7) [ ], Й [ ], і [ ];
4) не то [ ], не то [ ] 8) [ ]та й[ ]
Вправа 416
1) що – сполучне слово;
2) що – сполучник;
3) коли – сполучник;
4) коли – сполучне слово;
5) як – сполучник;
6) як – сполучне слово.
Вправа 417
1) що – сполучник, підрядне з’ясувальне;
2) що – сполучне слово, підрядне означальне;
3) що – сполучне слово, підрядне означальне
4) що – сполучне слово, підрядне означальне
5) що – сполучник, підрядне з’ясувальне;
6) що – сполучне слово, підрядне означальне;
7) що – сполучник, підрядне з’ясувальне;
Вправа 418
1) як – сполучник, підрядне міри і ступеня;
2) як – сполучне слово, підрядне означальне;
3) як – сполучне слово, підрядне міри і ступеня;
4) як – сполучне слово, підрядне міри і ступеня;
5) як – сполучник, підрядне умови.
Вправа 419
1) коли – сполучне слово, підрядне з’ясувальне;
2) коли – сполучник, підрядне часу;
3) коли – сполучник умови;
4) коли – сполучник, підрядне часу;
5) коли – сполучник, підрядне часу з відтінком умови.
Вправа 420
Коли має чоловік вірну дружину, то де вже щастя (М. Стельмах) (сполучник, підрядне умови).
Ся історія трапилася в нашому городку, де я жив після того, як мене викинули з університету.(В. Винниченко) – (сполучне слово, підрядне означальне),
Яка гарна селянська доля, коли є навкруги колос (М. Стельмах) (сполучник, підрядне умови).
КолИ вони йшли на вогневу, Гай щораз оглядався на офіцера, мовби хотів щось сказати і не зважувався (О. Гончар) – сполучник, підрядне часу.
Вправа 423
Азовськеє море і Чорнеє море, зелені діброви і спів солов’я, високі Карпати, донецькі простори, це ти, Україно моя! (І. Нехода). 2, Повитягались гострі-шпилі, одділились окремі каміння, перетворились у білий мармур, одяглися в різьбу, – став перед нами острів з моря, – весь як Міланський собор (АГ. Коцюбинський). 3.Крізь весняні шуми рік і лісів, крізь гамір торговиці світової, крізь ревгаваючий рев ненажерливості людської і злоби, – чую тебе, свята велика молитво безталанного нашого народу (Б. Лепкий). 4. Я не беру життя байдуже. Високих дум святі скрижалі, всі наші радощі і жалі, всі ті боління, і надії, і чарівливі гарні мрії, все, що від тебе в серце впало, – не загубилось не пропало (М. Вороний).
Вправа 425
2. Складне речення зі змішаними видами зв’язку – безсполучниковим, сполучниковим сурядним та підрядним: розповідне, неокличне, складається з 5 частин; сурядним зв’язком поєднані 2-і 3 частини; але – сполучник, що, що сполучні слова; підрядні означальні.
Усі частини повні, двоскладні, поширені.
4. Складне речення зі змішаним зв’язком – безсполучниковим та сполучниковим сурядним і підрядним зв’язком; речення розповідне, неокличне; 4 частини; 2 і 3 частини – сурядний зв’язок; і – сполучник, що – сполучне слово; підрядне речення означальне.
Вправа 426
Вітальна промова
Дорогі мої дідусю й бабусю, дорогі мої рідні!
Сьогодні, у нас велике родинне свято – золоте весілля наших любих дідуся й бабусі. Ви зустрілися на Життєвому шляху у щасливий день: зуміли побудувати міцну сім’ю, поставити на ноги, виховати дітей і нас, онуків.
У Вашому житті було багато і радощів, і печалі, але найбільше – невтомної щоденної праці, яку можна прирівняти навіть до подвигу. Що ж давало Вам сили?
Я переконаний, – це любов, взаємна повага, взаємодопомога і взаємопідтримка, терпіння та терпимість, душевна теплота.
Ми, завжди йдемо до Вас за мудрою порадою й підтримкою. Ви для нас – взірець того, як треба будувати сімейні стосунки, як їх берегти. Жодного разу ми не чули сварок у Вас, лайливих слів навіть жартома.
Щиро бажаємо Вам міцного здоров’я, довгих-довгих років щасливого подружнього життя. Гірко!
Вправа 427
Твір-роздум
“Поспішайте творити добро, життя таке коротке!”
(О. Довженко)
Одинадцятитомний академічний “Словник української мови” подає визначення слова “добро” як “усе позитивне в житті людей, що відповідає їх інтересам, бажанням, мріям; благо; протилежне лихо, зло”. Слова “добро”, “добре”, “добрий” згадуються в багатьох народних прислів’ях: “Добре роби – добре й буде”, “Добрий початок – половина діла”, “Добрі руки хату, держать”, “Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!”, “З добрим поживеш – добро переймеш, а з лихим зійдешся — того й наберешся”, “Добре слово варте завдатку”, “Добре ім’я – найкраще багатство” та багато інших.
Я вважаю, що прагнення до добра й справедливості – необхідна риса, яку кожному з нас треба виробляти й розвивати у собі. Йдеться, насамперед, про добро дієве, безкорисливе, добро як боротьба зі злом, як уникнення зла.
Згадаймо приклади з класичної літератури. У повісті І. Нечуя-Левицького сім’я Кайдашів прожила свій вік у сварках, ненависті, злі, замість того, щоб жити дружко, в добрі й спільно дбаючи про свій добробут. Чіпка з роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” заради якогось “добра для всіх, справедливості” йде на криваві злочини, виганяє з дому рідну Матір, а колишній товариш Грицько дає його матері, по суті, чужій жінці, притулок і доглядає за нею. Таким, як НечипірВарениченко, є і Родіон Раскольніков з роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара”,
Думаю, що в нашому сучасному житті треба говорити Не скільки про вселюдське, всезагальне. добро, стільки про добро для тих, хто тебе оточує – рідних мами й тата, дідуся й бабусі, старенької самотньої сусідки та інших. Добро – це наші успіхи в навчанні, гідна поведінка, стриманість, вдячність, допомога по господарству. Добро – де підтримка добрим словом і реальними діями друга, врешті-решт, це запобігання злу в будь-якій формі.
Як часто буває, що ми відкладаємо добрі вчинки “на потім”, а потім стає запізно. Тому, як сказав великий Довженко, поспішаймо робити добро, адже житя таке коротке.
Вправа 431
Лисm-відповідь письменникові
Шановний Павле Архиповичу!
Дуже чудово, що наші пращури залишили прекрасні витвори народно – ужиткового мистецтва — вишиті рушники, різьблений і розмальований посуд та багато іншого. Для нас це зразки витонченої краси, гармонії форми та кольорів. Неперевершеною є й усна народна творчість – казки, пісні, прислів’я, загадки, легенди й перекази. Вони до цього часу чарують своєю образністю, мудрістю, влучністю, душевністю, митців надихають на нові твори, усіх нас розважають, розраджують, інколи навіть дають нам поради. Але час не стоїть на місці. Змінюються люди, змінюються їхні смаки, як і поняття про красу. Стало більше різних стилів і напрямів у моді на одяг, на інтер’єр. З’явилося багато нових штучних матеріалів, а природні стали дуже дорогими, практично недоступними для простих людей.
Усна народна творчість теж перейшла в зовсім інші форми, подекуди й не – сприйнятні. Але в художній літературі краси не поменшало. Згадаймо поезії Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Ігора Калинця, Івана Малковича та багатьох інших сучасних поетів, на творчості яких і виховуються нові покоління молодих, не “полірованих” людей. .
Вправа 434
Твір-роздум “Краса врятує світ”
Крилатий вислів ” Краса врятує світ” використовується дуже часто. Але чи так це? На мою думку, це поняття слід уточнити. Світ врятує краса добра, справедливості, краса праці, краса поваги, взаєморозуміння й злагоди між людьми.
Саме таку красу утверджували своїми художніми творами великі українські письменники – Олександр Довженко, Олесь Гончар та інші.
Кіноповість О. Довженка “Зачарована Десна” – це автобіографічний твір, у якому переплітаються спогади малого Сашка й зрілого митця. У дитинстві героя було більше, мабуть, смутнів, ніж радості, та він помічав лише красу. Красу матері, що любила “саджати що-небудь у землю, щоб проізростало”, красу батька, який “скільки… землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий!” Навіть лайку баби Марусини хлопець сприймав як пісню. Природа для нього теж була сповнена краси: “А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс – все блищить, сяє на сонці”. І найкращою музикою Довженко вважав батькову музику від клепання коси. Письменник сповідує красу вірності Батьківщині, своєму народові!
Духовній красі представників повоєнного покоління, проблемам її збереження присвячений і роман Олеся Гончара “Собор”. У кожного з героїв твору своя доля, своя історія, свій шлях. Але єднає їх моральна чистота, виражена в їхньому ставленні до праці, до природи, до культури свого народу. Душі Єльки і Миколи, Віруньки та Івана, Ізота Лободи і Ягора Катратого такі ж чисті, як прозорі води Скарбничого. Ніякий бруд не може торкнутися їхніх сердець. Навіть таке уособлення непорядності, як Володька Лобода, не може їх зіпсувати, вплинути на їхню моральну красу. Центральним у творі є образ Собору. Це символічний образ, який увібрав у себе довершеність і гармонію, витончену красу і внутрішню силу. Саме в ставленні до Собору розкриваються характери всіх персонажів твору.
Отже, тезу ” краса врятує світ”, на мій погляд, слід розуміти в більш широкому та глибокому Значенні, у конкретних виявах, серед яких одним із найважливіших є краса художнього слова і Слова взагалі.
С. 260 “Назустріч тестуванню”
1. б); 2. в); 3. б); 4. г); 5. б); 6. б); 7. а); 8. б)
Вправа 441
– Привіт, подруго! Ти вже на роботі?
– Так, Тетяно, привіт. Ти що, не на роботі хіба?
– Поки що ні, у мене сьогодні друга зміна.
– Чим займаєшся?
– Вирішила зайнятися собою: перегортаю модні журнали.
— І знайшла щось цікаве?
– О, так! Про одяг, взуття та аксесуари я не говорю. Ось знайшла статті “Десять способів, як знімати стрес”, а також “Як поліпшити свою пам’ять”.
– Це добре. Вивчай, потім мені розкажеш. Головне, не забувати це використовувати.
– Та вже постараюсь, я ж говорила, що вирішила зайнятися своїм вихованням і освітою.
– Молодець, давай, починай, а ми підтримаємо. Бувай!
– До зустрічі!
Сьогодні я зателефонувала подрузі Оленці на роботу, бо у мене був вільний час – працювала у другу зміну. Подруга спитала: “Чим ти займаєшся?” Я відповіла: “Перегортаю модні журнали, бо вирішила зайнятися самовдосконаленням”.
“Що ж ти, Тетянко, там, у журналах, знайшла цікавого? – спитала мене Олен – ка. “Багато всього, сказала я. – Наприклад, про одяг та взуття, аксесуари до них. Але особливо мене зацікавили поради психолога про те, як можна зняти нервовий стрес, як поліпшити свою пам’ять”.
Подруга зацікавилася теж і попросила: “Ти вивчай уважно, потім нам усім розкажеш. А головне, не забудь перевірити все це на практиці”.
Вправа 443
– Чого ж ти нам заспіваєш? – запитав молодий. – Про честь чи про хоробрість, про обов’язок людський чи про лицарську славу?
– Мало тепер честі між людей, – несподівано басовитим голосом оповів, підводячи до товариства свою голову з невидющими білими очима. Це була замкнена в собі людська істота: за плямами очей горів людський мозок і ніколи не мав надії вийти на світло.
– Мало честі, – сказав сліпий, – і немає хоробрості. Ходжу я по світі, до моря доходив – злодій народ тепер повівся. Скільки разів мене обкрадали, били й сміялись з моїх пісень. Од діда й прадіда пам’ятаю я пісні, а самому не довелося ще ні однієї скласти. Чутки ходять скрізь по землі, я дослухався до всього що віється по дорогах, до всіх пісень, до всіх розмов. І ще нічого я не почув, люди. Сліпому тяжко, а зрячому – ще тяжче.
Вправа 444
Твір-роздум у формі діалогу
“Не загинули ще честь і хоробрість, любов і ненависть, дружба й самопожертва”
– Я думаю, що в наш час усе набагато прозаїчніше й простіше. Немає де виявляти честь і хоробрість, йти на самопожертву.
– А мені здається, що ти помиляєшся! І я можу це довести.
– Доведи, будь ласка!
– У наш час, як ніколи, потрібна чесність у політиці, в економіці, у виробництві, навіть – у повсякденному житті. У політиці чесність потрібна, щоб не обманювати виборців, не прикриватися громадськими інтересами заради своїх власних. Щоб протистояти корупції, треба мати мужність, навіть бути хоробрим. В економіці, у виробництві, чесність теж дуже потрібна-з Тієї самої причини – не труїти, наприклад, народ неякісними товарами, не обкрадати його; бережливо ставитися до природи, до навколишнього середовища. Скільки випадків траплялося, коли гинули правоохоронці, екологи, лісничі, рибінспектори, захищаючи народне добро!
– А в повсякденному житті?
– У повсякденному житті, на мій погляд, треба більше виявляти любові, працьовитості, доброти. Ненависть слід відкидати. Вважаю, що повсякденна невтомна праця наших мам – це і є самовідданість, самопожертва. А якщо врахувати, що мати трудиться не лише заради своєї дитини, а й заради майбутнього громадянина всієї країни, то стає зрозумілим, що і в нашому житті є місце для подвигів, можливо, не таких і помітних, але надзвичайно важливих.
– Що ж, тут я змушений із тобою погодитися.
Вправа 445
1. “Зі словами “великий поет” слід поводитись обережно”, – писав Максим Рильський. 2. “Розцвітає людина в щасті, а не в журбі, в світлі, а не в темряві й незнайстві, в сім’ї, а не в розлуці, і ніколи не в неволі”, – писав О. Довженко в нотатках до багатотомної епопеї про Дніпро “Золоті ворота”. 3. Будь-яке співзвуччя в природі Рильський називав довженківським (“довженківський сінокіс”, “довженківська осінь”, “довженківська Десна”, “довженківські яблука” і т. д.). 4. Його, Рильського, улюблений вислів був: “Сім раз подумай про кого-небудь погано, а за восьмим зроби йому хороше” (3 тв. І. Дейча). 5. Василь Стус не раз запитував себе: “Що таке поету чистому вигляді?” На риторичне питання відповідь давав таку: “Людина, що виривається з обмежень звичності, поневажає приявним і прагне утраченого й неосягненного” (М. Коцюбинська).
Вправа 446
II. Примітив – 1. Те, що визначається низьким або початковим ступенем розвитку; те що відзначається збідненістю, поверховістю; 2. пересічна, малокультурна, малоосвічена людина.
Модуляції – 1. Перехід з однієї тональності в іншу; зміна ладу; зміна висоти звуку; 2. Зміна характеру коливань високої частоти.
Пафос – 1. Почуття пристрасного запалу, піднесеності, натхнення. Зовнішній вияв такого почуття. 2. Сутність, основна ідея, спрямованість, висловлена з піднесеністю, натхненням.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)