606. І.
І | II |
ЗВЕрнувся теж; ТІСно, зате не холодно; ВДАв, неначе б не почув; КЛИч, щоб разом іти; ВИХодь, таж дощ перестав; СХОтів теж піти; ТОЖ приходь; ОГЛянувся проте; МОВби випадково | УСІ за те проголосували; ПЛАнуй, як би встигнути; ЩО б це могло означати; СВІдчить про те саме; ТА ж стежка |
II. “Від меча рана загоїться, а від лихого слова – ніколи”.
607.
623. 1. Так-то убрані гарно, а пишняться, як повні рожі, і чоловіки коло них, і діточки. 2. “Що ж то за краса!
624. 1. Книжечки мережаю та начиняю-таки віршами. 2. І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю. 3. Ми таки стрілись на ниві. 4. Чарівне море, та наймиліша таки земля. 5. Маруся згадала нарешті що таки треба йти додому. 6. Зараз-таки заходилась Настя порядкувати в Гнатовій хаті.
626. 1. Одгадай загадочку: кинув її в грядочку, нехай моя загадка лежить до весни. (Озимина) 2. Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а має вуса? (Ячмінь) 3. Круглий, та не місяць, зелений, та не діброва, з хвостом, та не миша. (Кавун) 4. Сини в шапках, а батько – ні. (Дуб і жолуді) 5. Стоїть вона над водою з червоною бородою, тільки сонце пригріє – борода її красніє. (Калина) 6. Лізу, лізу по білому залізу, ліз би далі, та зломиться. (Береза)
634. І.
І | II |
КЛИч кого-небудь; ЛЮБив-таки; ЗБЕри-но; КИНув будь-де; ОТАк-то було; ВИГадує казна-що | СЛУхає хтозна й кого; СЮДи ж; АДЖе то був я; ПЕРемогла та ж команда; ОЙКнув би |
II. “Це таки щастя – любити людей”.
635. І.
І | ІІ | III |
ОЗВався тільки що; ХТОзна з ким; ТИХо все ж таки; СМІх таки корисний | ЗЛАзь-но; ТИМ-то й ба; СХАменувся-таки; КОЛи-небудь буде; УМІй будь-що робити | АБИяк не роби; ТОЖ будь уважний; ЗРОбив абищо; ЩОДня тут буваю; УТІкав чимшвидше; ЧИМало часу; УСЕ мовби добре; СЬОгодні начебто |
II. “На те й лихо, щоб з тим лихом боротись”.
636. І.
І | ІІ |
ОСВітлення аби-яке; ЯКНайшвидше зроби; НАЧебто правда; ОЖИває помалу; ВИРосли понад дорогою | УЩУх-таки; ЩО-небудь вигадає; З-НАд хмар; ПЕРеробив врешті-решт; ОБЛаднав по-новому; БУВ тільки-но тут; З ДАвніх-давен |
II. “Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив” .
642. І. 1. Людська праця – не дурниця, розкидати не годиться. 2. Роби, небоже, то й Бог поможе. 3. Розірвись надвоє, скажуть, чом не начетверо. 4. У невмілого руки не болять. 5. Несмілого від невмілого не розпізнаєш. 6. Ліниві руки не рідня розумній голові. 7. Кожному хліб не гіркий. 8. Знання красить, а незнання смішить.
645. Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,
Не жди сподіваної волі –
Вона заснула: цар Микола
Її приспав.