653. 1. Їй-богу, не чую і не кричіть. 2. Ах, яка кругом краса! 3. Гай-гай, куди поділась моя радість. 4. “Гу-гу-гу-у!” – застогнав пугач серед лісу. 5. Та ось із – за темних вільх долітає знову: “Ку-ку, ку-ку, ку-ку!” 6. Чи далеко ще, скажіть, будь ласка, до Лохвиці? 7. Ох-хо-хо! Чого тільки не було.
654. 1. Ой, за полем, за горами золота нагайка в’ється! (Блискавка) 2. Ліз карасик через перелазик та у воду – плюсь! (Кухоль) 3. Тік-так, а з місця ніяк. (Годинник) 4. Підсмикане, підтикане та й гайда по хаті. (Віник) 5. Зразу – чирк! Потім – пшик! Потім
660. 1. О земле! Ти – небо для мене, – і небо для мене – земля. 2. О море paдості безкрає, чи я тебе переливу? 3. О, як нам гарно йти проти вітру в ранній час. 4. 0, хотів би я всі мови знать, усі країни облітать. 5. Ой упала зірка з неба у колиску до дитини. 6. Ой, хлопчику хороший мій, чому ти плачеш?
671. 1. На світі можна жить без еталонів, по-різному дивитися на світ: широкими очима з-під долоні, крізь пальці, у кватирку, з-під воріт. 2. Не жартуй наді мною, будь ласка, і, говорячи, не мовчи. 3. О якби-то я міг повернути неповторную юність мою. 5. Одвіку земля не зазнала такого безкрайого вітру.
681. Мабуть, якби не було на світі бабки, не було б і вертольота. Атож глянь, як літає вертоліт і як літає бабка, і відразу здогадаєшся, хто від кого пішов. Але ж і правда, що вертоліт не зможе стати таким самісіньким, як бабка. Гудить, двигтить, гурчить… А бабка – чи то зелененька, чи синенька – тихо-тихо літає, лише крильця іноді ледве чутно шелестять…
Любить бабка на себе в люстерко дивитися. А позаяк люстерка на луках немає, то вона у воду дивиться. Надлітає ото над блакитне тихе плесо, зависне в повітрі – лискучими крильцями перебирає і на себе в воді роздивляється. А очі в неї великі, круглі, як м’ячики, майже в усі боки баче.
682. Сісти – сядь,
Сідати – сідай,
Сидіти – сиди,
Лягти – ляж,
Лягати – лягай,
Лежати – лежи.
685. 1. Листя, вимите рясним дощем, виблискувало на сонці. 2. Гола земля, бита крилами вітру, безнадійно сіріла під олив’яним небом. 3. Аж до самого небосхилу простяглося засипане снігом поле. 4. Вона прислухалась до останніх звуків затихаючої в селі весільної музики. 5. Над луками, залитими квітневою повінню, холонув оранжевий вечір.
690. 1. Виріс ліс, білий весь: пішки в нього не війти, на коні не в’їхати. (Мороз на шибці) 2. Вдень вікно вибите, а вночі вставлене. (Ополонка) 3. Пані пишна по лопаті вийшла, з річки воду пила, не по-нашому говорила. (Качка) 4. Що двічі родиться: вперше – гладеньке, а вдруге – пухкеньке? (Птах) 5. Утрьох їдуть братці верхи на конячці. (Пальці й олівець)
692. 1. Зо світу до ночі сонце не стуляє очі. 2. Буде погода: насподі болото, а зверху вода. 3. З гори не треба пхати – само піде. 4. Як зверху погане, то в середині вдвоє. 5. Добрий чоловік, лиш у нього з-за пазухи гадина сичить. 6. Хоч ти йди в ліс по дрова, а я буду вдома, хай я буду вдома, а ти йди в ліс по дрова.
694. 1. Якби мені крила, крила соколинії, полетіла б я за милим, за дружиною. 2. Як би я тепер хотіла у мале човенце сісти і далеко на схід сонця золотим шляхом поплисти. 3. І рости, і діяти нам треба так, щоб аж гриміло з краю в край. 4. Гаптує дівчина й ридає – чи то ж шиття. 5. Хоч і коня загнав, зате зайця піймав. 6. Не за те вовка б’ють, що сірий, а за те, що овечку з’їв.
695. І.
І | ІІІ | ІІІ |
ПРИйшов би; РАЗ у раз; ОДИн на один; КІНець кінцем; УСЕ ж таки; ЗНАчно більше; ТАКи зробив | ОПІвночі; ЗРАння; НАЧебто; ОЦЕй; РЯСнолистий | ПО-доброму; ІЗ-за; СНІжно-білий; КАЗна-коли; ЯКИй-небудь; РАНо-вранці |
“Радісна праця – ознака творчості”.
І | ІІ | ІІІ |
СКІльки завгодно; В ОСновному; КРОк за кроком; ТИМ часом; ВСЕ одно; ХТОзна з ким; ПІД час | АНІскільки; НЕНачебто; УШІстьох; ВУГлевидобуток; СКРаю; НАВпростець; З’ЄДнатися | ІЗ-під; ВРЯди-годи; ПО-батьківському; АДМіністративно-територіальний; БУДь-як |
“Герой користі не шукає зроду”.
699. І.
І | II | III |
ВЩЕрть наповнений; НАВидередки мчимо; ЗСЕредини вийшов; ХТОзна з якого боку; ЧИМскоріш | КВІти не полито; НА добраніч; ЗМІцнювати день у день | ЗДІбний-таки; ЗРАдів по-справжньому; БУДь-яка погода; ІЗ-за лісу; ВІЧ-на-віч |
II. “Щасти вам, друзі!”