МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.4. Медична гельмінтологія
3.4.3. Тип Круглі черви (Nemathelminthes)
3.4.3.6. Вугриця кишкова (Strongyloides stercoralis)
Вугриця кишкова (Strongyloides stercoralis) – збудник стронгілоїдозу.
Географічне поширення: повсюдне, переважає в країнах з жарким вологим кліматом.
Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.120) безбарвна, напівпрозора, самка довжиною 2-3 мм, самець – 0,7 мм. Передній кінець тіла рівномірно звужений, задній – загострений. Ротова капсула
Рис. 3.120. Вугриця кишкова (Strongyloides stercoralis), статевозріла особина (самка).
Яйця прозорі, овальні, розміром 50 х 30 мкм. Всередині знаходиться зріла личинка, що вивільняється відразу після відкладання яйця.
Рабдитоподібні личинки (рис. 3.121) довжиною 0,2-0,25 мм, мають стравохід із двома розширеннями.
Рис. 3.121. Вугриця кишкова, рабдитоподібна личинка.
Філярієподібні личинки (рис. 3.122) довжиною близько 0,55 мм, містять стравохід циліндричної форми і розщеплений хвостовий кінець.
Рис.
Життєвий цикл (рис. 3.123). Геогельмінт. Паразитує тільки в людини. Особливість життєвого циклу – чергування вільноживучого і паразитичного поколінь.
Рис. 3.123. Життєвий цикл вугриці кишкової:
1, 4, 6 – філярієподібналичинка; 2, 8 – яйце; 3, 5, 7- рабдитоподібна личинка.
Локалізація: тонка кишка.
Самки відкладають яйця, з яких у просвіті кишки виходять рабдитоподібні личинки. Вони з фекаліями потрапляють у грунт, де за сприятливих умов перетворюються в доросле вільноживуче покоління. Вільна генерація може існувати довготривало.
Якщо умови середовища несприятливі, рабдитоподібні личинки після линяння перетворюються у філярієподібні. Інвазійна стадія – філярієподібні личинки. Людина заражається, проковтнувши останніх із забрудненими овочами і фруктами або при активному проникненні личинок через шкіру (переважаючий шлях зараження). В останньому випадку личинки з течією крові мігрують крізь серце в легені, де двічі линяють, згодом піднімаються повітроносними шляхами у глотку і заковтуються. Вугриці можуть досягати статевої зрілості і виділяти яйця в легенях. Міграція продовжується 17-21 добу.
Рабдитоподібні личинки, що затрималися в кишківнику, перетворюються у філярієподібні, проникають у стінку кишки, потрапляють у просвіт кровоносних судин і починають новий цикл розвитку, проходять міграцію по тілу людини (аутосуперінвазія).
Патогенна дія: виражений токсично-алергічний вплив; механічне ушкодження тканин у період міграції личинок; ураження слизової оболонки тонкої кишки, що призводить до приєднання вторинної інфекції.
Клініка. У гострій стадії хвороби (період міграції личинок) характерні підвищена температура, алергічна висипка, кашель, задуха, біль у грудній клітці.
У кишковій стадії характерні слабкість, схуднення, біль у животі, можливі домішки слизу і крові у калі.
При аутосуперінвазії повторна міграція личинок призводить до загострення захворювання і прояву ознак гострої стадії хвороби.
У хворих зі зниженим імунітетом можливий розвиток генералізованої форми хвороби. Генералізований стронгілоїдоз відноситься до ВІЛ-асоційованих захворювань.
Діагностика. Клінічна: алергічні прояви в поєднанні з ураженням шлунково-кишкового тракту, тривалий перебіг хвороби з періодичними загостреннями. Лабораторна: виявлення личинок (лярвоскопія) у фекаліях або дуоденальному вмісті (метод Бермана) , можливе виявлення личинок у харкотинні; дослідження повторюють 3-5 разів з проміжками в 5-7 днів.
Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати (тіабендазол). Контрольні дослідження один раз на місяць впродовж 3 міс.
Профілактика. Та ж, що і при анкілостомозі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)