ЛЕКСИКА
Застарілі слова. Неологізми
Словниковий склад української мови постійно змінюється, оскільки змінюються окремі предмети і явища, що оточують людину. У мові відбуваються два протилежні процеси: одні слова виходять із повсякденного вжитку, а інші з’являються.
Слова, що вийшли з активного, повсякденного вжитку, називаються застарілими.
Із плином часу з ужитку виходять слова – назви одягу (Жупан, очіпок), знарядь праці, предметів побуту (Соха, ступа, макітра), військові назви (Сагайдак, пістоль ), назви грошових одиниць
Деякі застарілі слова заміняються іншими, бо предмети і явища, які вони називають, залишаються. Наприклад: Лицедій – артист, ланіти – щоки, перст – палець, зріти – бачити, рече – каже, зело – дуже, возатай – візник, піїт – поет, спудей – студент, зелейник – лікар та ін.
Застарілі слова часто зустрічаються в художніх творах, що розповідають про минуле нашого народу, або вживаються в мові з метою надання їй урочистого, піднесеного звучання.
Нові слова, що виникають у мові, називаються неологізмами.
Неологізми з’являються з потреби назвати нові
Неологізми поповнюють словниковий склад і є неологізмами до того часу, доки не входять до загальновживаної лексики. Наприклад, не так давно слова Телевізор, магнітофон, холодильник, комп’ютер були неологізмами, а зараз стали загальновживаними словами.
У мові існує такий різновид неологізмів, які утворюються окремими авторами з метою посилення образності мови. Це авторські неологізми. Цвіте земля, Задивлена в свободу (Л. Костенко). Снігами Вітровінь поля відволочила, Прижовклено збіліла далина – дніпровими високими очима Дитинно-сіро глянула луна (М. Вінграновський). Вік минув Зеленорунний, що садами ніжно пах (Б.-І. Антонич).
Нових слів у мові виникає значно більше, ніж зникає старих, тому словниковий склад її постійно збагачується.